Інансово-промислові групи».

студентки 5 курсу

групи МН 1-07

Папченко Катерини

Київ, 2012

Вступ

Найбільш поширеними формами організаційних формувань об´єднання капіталу в Україні виступають фінансово-виробничі групи, тобто об´єднання юридично самостійних компаній, що формуються за допомогою фінансових методів, і насамперед - участі в акціонерному капіталі. Створення об´єднання підприємств є одним з найважливіших напрямів реструктуризації підприємств усіх форм власності. Таке об´єднання повинно відповідати чинному законодавству і забезпечувати захист вітчизняних товаровиробників та прибутковість їх діяльності.

У сучасних умовах розвиток таких груп стає одним із основних напрямів розвитку світової економіки.

Зміни в ринковому середовищі формують умови для створення не тільки нових організаційно-господарських структур інтегрованого капіталу, але й докорінно змінюють форми їх взаємовідносин на ринку, включаючи стратегії їх розвитку.

Актуальність теми дослідження. Накопичений світовий господарський досвід свідчить, що вивести національну економіку з депресивного стану, здійснити фінансування інвестиційних процесів і розповсюдження нових технологій можливо тільки за допомогою висококонцентрованого капіталу. Об'єднання капіталів дає змогу збільшити обсяг інвестицій у виробничі проекти за рахунок власних і позичених коштів.

Метою є дослідження фінансово-промислових груп як форми організаційних об´єднань капіталу.

Завдання:

– охарактеризувати сутність та значення фінансово-промислових груп;

– дослідити процес створення та функціонування фінансово-промислових гуп.

Сутність та порядок створення фінансово-промислових груп

Фінансово-промислові групи (далі — ФПГ) — це диверсифіковані багатофункціональні структури, створені на основі об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових установ та інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій, посилення конкурентоздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках, зростання економічного потенціалу всієї групи у цілому і кожного із її учасників окремо.

Підприємства, що входять до складу ФПГ, пов'язані між собою численними зв'язками з приводу фінансової, виробничої, збутової та іншої залежності. Існує багато інструментів інтеграції підприємств у ФПГ. До основних механізмів консолідації капіталу можна віднести такі:

1) холдингова форма управління акціонерним капіталом групи;

2) довірче управління головним підприємством акціями учасників групи;

3) взаємне володіння акціями учасників ФПГ;

4) довгострокові фінансові зв'язки;

5) спільне відкриття акціонерної компанії (головного підприємства; торгового дому та ін.).

Учасниками ФПГ визнаються юридичні особи, що підписали договір про створення фінансово-промислової групи, і заснована ними центральна компанія фінансово-промислової групи, або основне і дочірнє товариства, що утворять фінансово-промислову групу. До складу ФПГ можуть входити комерційні і некомерційні організації, у тому числі й іноземні, за винятком суспільних і релігійних організацій (об'єднань). Участь більш ніж в одній ФПГ не допускається.

Серед учасників фінансово-промислової групи обов'язкова наявність організацій, що діють у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків чи інших кредитних організацій.

Дочірні господарчі товариства і підприємства можуть входити до складу фінансово-промислової групи тільки разом зі своїм основним товариством (унітарним підприємством-засновником).

До складу учасників фінансово-промислової групи можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні й інші фонди, страхові організації, участь яких обумовлено їх роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово-промисловій групі.

Фінансово-промислові групи, серед учасників яких є юридичні особи, що знаходяться під юрисдикцією держав - учасників Співдружності Незалежних Держав, які мають відособлені підрозділи на території зазначених держав або здійснюють на їх території капітальні вкладення, реєструються як транснаціональні фінансово-промислові групи.

У випадку створення транснаціональної фінансово-промислової групи на основі міжурядової угоди їй присвоюється статус міждержавної (міжнародної) фінансово-промислової групи.

Для учасників міждержавної фінансово-промислової групи національний режим установлюється міжурядовими угодами на основі взаємності.

Вищим органом керування фінансово-промисловою групою є рада керуючих фінансово-промислової групи, що включає представників усіх її учасників.

Затвердження представника до складу ради керуючих фінансово-промислової групи здійснюється рішенням компетентного органа керування учасника фінансово-промислової групи.

Компетенція ради керуючих фінансово-промислової групи встановлюється договором про створення фінансово-промислової групи.

Центральна компанія фінансово-промислової групи є юридичною особою, заснованою всіма учасниками договору про створення фінансово-промислової групи чи основним товариством, що є по відношенню до них уповноваженим органом в силу закону чи договору на ведення справ фінансово-промислової групи. Вона, як правило, є інвестиційним інститутом. Допускається створення центральної компанії фінансово-промислової групи у формі господарчого товариства, а також асоціації, союзу.

Центральна компанія фінансово-промислової групи у випадках, установлених законом чи установчим договором групи:

- виступає від імені учасників фінансово-промислової групи у відносинах, пов'язаних зі створенням і діяльністю фінансово-промислової групи;

- здійснює зведений (консолідований) облік, звітність і баланс фінансово-промислової групи;

- готує щорічний звіт про діяльність фінансово-промислової групи;

- виконує в інтересах учасників фінансово-промислової групи окремі банківські операції відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інші види діяльності центральної компанії фінансово-промислової групи щодо ведення справ фінансово-промислової групи встановлюються її статутом та договором про створення.

Механізм створення та державної реєстрації ПФГ в Україні регулюються статтею 3 Закону. Відповідно до цієї статті рішення про створення (реєстрацію) об'єднання та надання йому статусу ПФГ приймається Кабінетом міністрів України (КМУ). Питання про створення ПФГ порушує перед КМУ уповноважена особа (особи) ініціаторів створення ПФГ, яка подає на ім'я Прем'єр-міністра України такі документи:

• доручення ініціаторів створення ПФГ на право уповноваженої особи представляти в КМУ проект створення ПФГ;

• Генеральну угоду про сумісну діяльність з виробництва кінцевої продукції ПФГ, підписану всіма ініціаторами створення ПФГ;

• технічно-економічний проект обґрунтування створення ПФГ;

• висновки відповідного галузевого міністерства чи відомства України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України щодо створення ПФГ стосовно техніко-економічного обґрунтування та Генеральної угоди;

• документ про перерахування до Державного бюджету України державного мита за прийняття проекту створення ПФГ до розгляду КМУ в обсязі однієї тисячі розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць.

Структуру промислово-фінансової групи можна представити такими інституційними блоками:

• кредитно-фінансовий;

• промисловий;

• сільськогосподарський (агро-) блок;

• торговельний;

• науково-дослідний.

Кредитно-фінансовий блок включає в себе низку кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові, інвестиційні, лізингові, трастові компанії, пенсійні фонди та ін. Ядром блоку виступає комерційний банк.

Основним завданням даного блоку є залучення і акумулювання фінансових ресурсів, а також розробка інвестиційної політики і здійснення капіталовкладень. Завдяки входженню до складу ПФГ банківських структур, підприємства-учасники групи отримують необхідні кошти в значній мірі за рахунок «власних банків». Банки зацікавлені в участі в ПФГ, оскільки при цьому створюються реальні можливості розширення сфери діяльності, підвищення потенціалу прибутковості і фінансової стійкості.

Промисловий блок включає у себе групу промислових підприємств, які виробляють проміжну та кінцеву продукцію ПФГ.

Торговельний блок — це мережа спільних торговельних домів, або велика торговельна компанія, яка здійснює свою діяльність в інтересах всієї групи. Головним завданням торговельного блоку ПФГ є забезпечення умов для безперебійного функціонування виробничого процесу з урахуванням проведення грамотної цінової політики.

Агропромисловий блок (сільськогосподарський блок) включає сільськогосподарських товаровиробників, переробні підприємства, агросервісні підприємства та служби. Агропромисловий блок є характерним для агропромислових фінансових груп (АПФГ).

Агропромислова група — договірне добровільне об'єднання сільськогосподарських, промислових та інших підприємств з фінансово-кредитними установами, яке спрямовує свою діяльність на реалізацію державних та спільних програм і проектів фінансування виробництва, зберігання, переробки і реалізації кінцевої продукції сільськогосподарського виробництва, які створюються з метою отримання прибутку та структурної перебудови галузі.

Науково-дослідний блок представлений науково-дослідними та проектними установами, конструкторськими бюро, що забезпечують розробку науково-технічної документації, а також новітніх технологій, які дають змогу організувати виробництво нових видів продукції.

Для забезпечення інвестиційної привабливості проектів ПФГ варто було б запровадити:

• державне страхування таких проектів від некомерційних ризиків;

• надання податкових пільг на прибуток, який реінвестується в цих проектах;

• звільнення учасників ПФГ від податку на цінні папери, що випускатимуться під реалізацію їх проектів, якщо останні відповідають пріоритетам державної промислової політики;

• застосування прискореної амортизації основних фондів учасників ПФГ у разі направлення амортизаційних коштів на інвестиції.

Умови реорганізації і ліквідації ФПГ

Реорганізація ФПГ, як правило, пов'язана з виходом із її складу головного підприємства або одного із учасників. Реорганізацію ПФГ КМУ може здійснювати у таких випадках:

• припинення виконання Державної програми, з метою реалізації якої була створена ФПГ;

• у зв'язку з неефективною реалізацією ПФГ відповідних Державних програм

• у зв'язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності;

• за ініціативою учасників.

Функціонування ФПГ в Україні виявляє комплекс проблем корпоративного управління, а саме:

ü вибір типу промислово-фінансового об'єднання;

ü вирішення конфлікту інтересів учасників;

ü вибір схем управління реальними власниками;

ü позбавлення синдрому "маленької людини".

Висновки

Основними рисами сучасних промислово-фінансових груп (ФПГ) є тенденції до взаємопроникнення й синтезу різноманітних видів технологій та виробництва. При цьому характерні висока мобільність і взаємопроникнення капіталів усіх учасників цих об'єднань. У них яскраво проявляється високий ступінь диверсифікації їх діяльності. ПФГ істотно розширюють основу для акумуляції капіталу та його мобільності на фондовому ринку і ринку позичкового капіталу, внаслідок чого виробничі підприємства отримують гарантоване джерело фінансових ресурсів за браком капіталу для інвестицій. ПФГ мають можливість значною мірою сприяти стимулюванню капіталовкладень у реальний сектор економіки, що досягається шляхом стабільності в отриманні фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності завдяки злиттю виробничого і фінансового сектору в єдину групу.

ПФГ забезпечують дієздатність інвестиційних вкладень у виробничу сферу за рахунок єдності та взаємозв'язку всіх відтворювальних процесів, що дає можливість отримати максимальну віддачу за рахунок чіткої схеми сфер діяльності учасників і упорядкованої схеми грошових потоків між ними.