Класифікація функцій продукції
Виконувані продукцією і її елементами функції можна згрупувати за деякими ознаками.
За сферою прояву функції підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні – це функції, виконувані об'єктом при його взаємодії із зовнішнім середовищем. Внутрішні – функції, які виконують які-небудь елементи об'єкту і їх зв'язку у межах об'єкту.
Відповідно до ролі при задоволенні потреб серед зовнішніх функцій розрізняють головні і другорядні. Головна функція відображає головну мету створення об'єкту, а другорядна – побічну.
Відповідно до ролі в робочому процесі внутрішні функції можна підрозділити на основні і допоміжні. Основна функція підпорядковується головній і обумовлює працездатність об'єкту. За допомогою допоміжних реалізуються головні, другорядні і основні функції.
За характером прояву всі перераховані функції діляться на номінальні, потенційні і дійсні.
Номінальні – задаються при формуванні, створенні об'єкту і обов'язкові для виконання. Потенційні відображають можливість виконання об'єктом яких-небудь функцій при зміні умов його експлуатації. Дійсні – це фактично виконувані об'єктом функції.
Всі функції об'єкту можуть бути корисними і необгрунтованими (даремними), а останні – нейтральними і шкідливими.
Класифікація функцій представлена на рис. 10.1.
Рис. 10.1 Класифікація функцій продукції
Мета функціонально-вартісного аналізу полягає в розвитку корисних функцій об'єкту при оптимальному співвідношенні між їх значущістю для споживача і витратами на їх здійснення, тобто виборі найсприятливішого для споживача і виробника, якщо йдеться про виробництво продукції, варіанту рішення задачі про якість продукції і її вартості. Математично мету ФВА можна записати таким чином:
|
де ПС – споживна вартість аналізованого об'єкту, виражена сукупністю його споживних властивостей;
З – витрати на досягнення необхідних споживних властивостей.
5. Етапи проведення функціонально вартісного аналізу (ФВА)
Функціонально-вартісної аналіз проводять у декілька етапів.
1) На першому підготовчому етапі уточнюють об'єкт аналізу – носій витрат. Це особливо важливо при обмеженості ресурсів виробника.
Наприклад, визначення, розробка або удосконалення продукції, що випускається масово, може принести підприємству значно більше вигід, ніж дорожчого виробу, вироблюваного дрібними партіями.
Даний етап завершується, якщо знайдений варіант з низькою в порівнянні з іншими собівартістю і високою якістю.
2) На другому інформаційному етапі збираються дані про досліджуваний об'єкт (призначення, техніко-економічні характеристики) і деталі, що складають його блоки (функції, матеріали, собівартість). Дані у вигляді потоків надаються за принципом відкритої інформаційної мережі, в якій інформація по поліпшенню якості виробу і зниженню витрат на його виробництво поступає з конструкторських, економічних підрозділів підприємства і від споживача до керівників відповідних служб. Оцінки і побажання споживачів акумулюються в маркетинговому відділі. В процесі роботи початкові дані обробляються, перетворюючись у відповідні показники якості і витрат, узгоджуються всіма зацікавленими підрозділами, і поступають до керівника проекту.
3) На третьому аналітичному етапі детально вивчаються функції виробу (їх склад, ступінь корисності), його вартість і можливості її зменшення шляхом відсікання другорядних і даремних. Це можуть бути не тільки технічні, але і органолептичні, естетичні і інші функції виробу або його комплектуючих деталей. Для цього доцільно використовувати принцип Ейзенхауера – принцип АВС (рис. 10.2).
| А Функції головні, основні, корисні | В Функції другорядні, допоміжні, корисні |
| С Функції другорядні, допоміжні, непотрібні |  |
Рис. 10.2. Принцип Ейзенхауера у ФВА
Розподіл службових функцій виробу «кулькова ручка» за принципом АВС
Можна використовувати табличну форму розподілу функцій, що полегшує такий аналіз, розглянемо на прикладі кулькової ручки (табл. 10.1).
| Деталі | Функції | Всього по деталі | Попередній висновок | ||
| Стержень | А | В | С | 1С | - |
| Корпус | В | А | В | - | - |
| Колпачок | В | С | С | 2С | |
| Прикраса для колпачка (додатковий предмет) | С | С | С | 3С | Ліквідувати |
| Всього по функціям | 1С | 2С | 3С | - | - |
| Попередній висновок | Удоскона-лювати | Ліквіду-вати | - | - | |
| Примітка: функція 1- писати; функція 2 – ручка-указка; 3 – закладка в книзі |
У підсумкові графи заносяться дані про кількість другорядних, допоміжних, непотрібних (даремних) функцій по деталях, що дозволяє зробити попередній висновок про їх необхідність.
Таким чином, результатом застосування принципу Ейзенхауера стали наступні висновки:
– функцію ручки як указки необхідно удосконалювати;
– функцію ручки як закладки ліквідувати;
– деталь – прикрасу у вигляді додаткового предмету ліквідовувати.
Далі можна побудувати таблицю вартості деталей за кошторисом або найважливішим її статтям і оцінити ваговитість функцій кожної деталі у взаємозв'язку з витратами на їх забезпечення. Це дозволить виявити можливі напрями зниження витрат шляхом внесення змін в конструкцію виробу, технологію виробництва, заміни частини власного виробництва деталей і вузлів одержаними комплектуючими, заміни одного виду матеріалу іншим, дешевшим або економічнішим в обробці, зміни постачальника матеріалів, розміру їх поставок і т.д.
Угрупування витрат на функції за чинниками виробництва дозволить виявити першочерговість напрямів зниження вартості виробу. Такі напрями доцільно деталізувати, ранжируючи за ступенем значущості, експертним шляхом. Потім, зіставляючи з витратами, необхідно вибрати шляхи здешевлення продукції. Для цього можна використати табл 2.
Таблиця 10.2.