ІV. Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку

Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (п. 1 ст. 12) визначено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Його слід розглядати як комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб'єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин ва­лютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Валютний контроль поширюється на всі валютні операції, які ви­ступають його об’єктом. Серед основних напрямів валютного контролю слід виділити такі:

- перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю"; - перевірка додержання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті; - перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України; - виконання резидентами вимог щодо порядку і термінів декла­рування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України; - виконання зобов’язань щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб; - перевірка додержання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України; - своєчасність і повнота подання встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Валютний контроль виконує такі функції:

- забезпечує режим законності при проведенні валютних операцій;

- запобігає правопорушенням у валютній сфері;

- виявляє факти порушення валютного законодавства та вживає заходів щодо юридичної відповідальності.

Суб’єкти, що здійснюють валютний контроль, поділяються на дві групи. До першої групи належать органи валютного контролю. Відповідно до п. 1 ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", головним органом валютного контролю є Національний банк України, який:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валют­них операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодав­ством України.

Органом валютного контролю є також Державна податкова Адміністра-ція України, Міністерство зв’язку України, Державна митна служба Украї-ни.

Другу групу суб’єктів, що здійснюють контроль за порядком про­ведення валютних операцій, становлять агенти валютного контролю. На відміну від органів валютного контролю агенти не мають права видава­ти нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валют­ного контролю. Ком-петенція агентів валютного контролю обмежується реалізацією контрольних повноважень за додержанням валютного законодавства резидентами та нерезидентами.

Відповідно до п.1.2. Положення про валютний контроль, затвер­дженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49, функції агента валютного контролю – обов’язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв’язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Зміст такого контролю полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими уста­новами та національним оператором поштового зв’язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванню уповноваженими банками, іншими фінан-совими установами та національним оператором пошто­вого зв’язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нере­зидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій.

ВИСНОВКИ З четвертого ПИТАННЯ:

Валютне регулювання – це діяльність держави та уповноважених нею органів, на регламентування міжнародних розрахунків і порядок здійснення операцій з валютними цінностями.

Світова практика функціонування ринків знає два методи валютного регулювання – ринковий і державний, співвідношення між якими постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

Головною виконуючою установою валютного регулювання є Національний банк України, який, здійснює валютну політику керуючись принципами загальної економічної політики України.

висновки З ТЕМИ:

Валютний ринок в Україні – це переважно міжбанківський ринок. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ринок в Україні за багатьма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ). Членами валютної біржі в Україні можуть бути комерційні банки, яким видані ліцензії на проведення валютних операцій, а також фінансові установи.