Поняття господарського права та господарських правовідносин.

Тема 7. Основи господарського права.

Лекція – 2 години

План.

1. Поняття господарського права та господарських правовідносин.

2. Поняття підприємницької діяльності, її ознаки, види та принципи.

3. Суб'єкти підприємницької діяльності та коло осіб, яким забороняється займатись підприємницькою діяльністю.

4. Майно у господарській діяльності.

5. Право власності у сфері господарської діяльності, поняття, зміст.

Самостійна робота :

План

1. Поняття, ознаки та підстави виникнення господарського зобо­в'язання.

2. Поняття, функції та види договору. Зміст та форма господарського договору.

3. Поняття та особливості господарсько-правової відповідальності.

Ключові поняття теми: господарське право, предмет господарського права, господарська діяльність, господарські правовідносини, господарське законодавство, підприємництво, суб'єкти господарю­вання, філія, представництво, державна реєстрація суб'єктів підприємництва, припинення діяль­ності суб'єктів господарювання, майно у сфері господарювання, , право власності, господарське зобов’язання, господарський договір, господарсько-правова відповідальність.

Поняття господарського права та господарських правовідносин.

Господарське право— це комплексна галузь права, яка є сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, виробництва та реалізації про­дукції, виконання робіт і надання послуг з метою одер­жання прибутку або без такої мети.

Господарське право базується на нормах цивільного права щодо правоздатності фізичних та юридичних осіб, цивільно-правових угод і кон­кретизує їх, а також містить норми адміністративного, фі­нансового, трудового права, які регулюють господарську діяльність. Господарське право і найближче до нього за зміс­том цивільне право співвідносяться як загальне і спеціальне. Цивільне право визначає загальні засади регулювання май­нових та особистих немайнових відносин, в які вступають фізичні і юридичні особи, а господарське — конкретизує цивільно-правові норми відносно конкретних сфер і видів господарської діяльності.

Предметом правового регулюваннягосподарського права є — суспільні відносини у сфері управління еко­номікою, виробництвом і реалізацією продукції, виконання робіт і надання послуг з метою отримання прибутків чи без такої мети.

З цього погляду господарське право становить систему норм, які регулюють господарську діяльність, господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснен­ня господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами й іншими учасниками від­носин у сфері господарювання. Тобто, зміст предмета госпо­дарського права визначається двома поняттями: "організа­ція господарської діяльності" та "здійснення господарської діяльності".

"Господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарська діяльність - це суспільно-корисна діяльність суб'єктів господарювання на професійній основі стосовно виготовлення продукції, надання послуг, виконан­ня робіт не для власного споживання, а для задоволення потреб третіх осіб.

Зважаючи на вищезазначене, визначимо ознаки господар­ської діяльності:

- її здійснюють суб'єкти господарювання;

- вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для власних потреб виробни­ка, а для задоволення потреб третіх осіб;

- вона здійснюється на професійних засадах;

- результати такої діяльності мають вартісний характер і реалізуються за плату, тобто функціонують як товар;

- ця діяльність поєднує і приватні інтереси виробника, і публічні інтереси держави та споживачів.

Господарська діяльність (господарювання), згідно зі ст. 6 ГК України здійснюється на таких загальних принципах (засадах):

1.забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

2.свобода підприємницької діяльності у межах, визна­чених законом;

3.вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

4.обмеження державного регулювання економічних про­цесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, за­хисту прав споживачів і безпеки суспільства й держави;

5.захист національного товаровиробника;

6.заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб у господарські відносини.

Залежно від мети і способу організації та здійснення гос­подарської діяльності, згідно з ч. 2 ст. З ГК України, вона є двох видів - підприємницькою (комерційною) та некомерційною господарською діяльністю. Господарська діяль­ність, котра здійснюється суб'єктами господарювання для досягнення економічних і соціальних результатів та з ме­тою одержання прибутку, — це підприємництво, а суб'єкти такої діяльності — підприємці.

Господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання без мети отримання прибутку, - некомерційна господарська діяльність. Вона здійснюється з метою задоволення соціально-економічних потреб незалежно від прибутковості.

Організація господарської діяльностістановить другу складову господарських відносин. ГК України не розкриває зміст поняття "організація госпо­дарської діяльності". Кодекс визначає це поняття як систе­му заходів, спрямованих на раціональне поєднання в часі та просторі всіх елементів господарської системи певного ре­гіону (Автономної Республіки Крим, певної територіальної громади), певного суб'єкта господарювання.

До елементів гос­подарської системивідносять:

1) суб'єкти, 2) майнову базу, 3) норма­тивну й 4) інформаційну системи.

Сфера господарювання надзвичайно складна з огляду на різноманітність суспільних відносин, які виникають між її суб'єктами й іншими учасниками господарського життя, в яких зв'язок між ними складається з їх прав і обов'язків. Відносини, що створюються при цьому, попри свою багато­манітність, є господарськими, оскільки їм притаманні спіль­ні специфічні ознаки:

1)- сфера — економіка (господарювання) різного рівня (дер­жавного, територіального, локального);

2)- зміст — безпосереднє здійснення господарської діяль­ності (виготовлення продукції, виконання робіт, на­дання послуг) та (або) організація (керівництво) такою діяльністю;

3)- особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкт господарювання - громадянин-підприємець або господарська організація; крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, котрі виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організацій­но-господарські повноваження на основі відносин влас­ності (ст. 2 ГК України);

- поєднання майнових та організаційних елементів.

Ст. 1 ГК Украї­ни, в якій

господарські відносини – це відносини, що ви­никають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між ци­ми суб'єктами й іншими учасниками відносин у сфері гос­подарювання.

Різноманітність господарських відносин зумовлює необ­хідність їх класифікації (поділу на види за різними кри­теріями.

Так, згідно з ч. 4 ст. З ГК України, сферу господарських відносин становлять гос­подарсько-виробничі, організаційно-господарські та внут­рішньогосподарські відносини.

Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі й організаційно-виробничі здійснюється за критерієм характе­ру правовідносин.

Господарсько-виробничими відносинами згідно з ч. 5 ст. З ГК України є майнові та інші відносини, котрі виникають між суб'єктами господарювання при безпо­середньому здійсненні господарської діяльності.

Організа­ційно-господарськими називаються відносини, котрі склада­ються між суб'єктами господарювання та суб'єктами органі­заційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. З ГК України).

Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарських відносин обумовлено їх виникненням і дією — всередині господарської організації (між її структурними підрозділа­ми, органами, між організацією в особі органів управління і їх посадових осіб та її учасниками, між організацією і її структурними підрозділами).

За взаємним становищем сторін розрізняють такі види господарських відносин:

- горизонтальні, учасники яких рівноправні;

- вертикальні, в яких одним із учасників правовідносин виступає орган господарського керівництва, у тому чис­лі власник майна іншого учасника.

За галузями економіки та сферами управління, в яких вони виникають, виділяють господарські відносини в агропромисловому комплексі, в галузі промисловості, галузі транс­порту, галузі капітального будівництва, у сфері приватиза­ції державного та комунального майна, сфері економічної конкуренції й антимонопольного регулювання тощо.

Господарське законодавство становить нормативну основу господарського правопорядку — правил організації, безпосереднього здійснення й управління господарською діяльністю. Воно розглядається як сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва (організації) такою діяльністю.