Відповідальною задачею побудови профілю інноваційного потенціалу підприємства є вибір інноваційної стратегії.
Наступальна стратегія характерна для ринкових лідерів-інноваторів, їй властивий високий ризик, висока ефективність і кваліфікація в здійсненні нововведень.
Захисна стратегія припускає істотно невисокий ризик, придатна для компаній, здатних завоювати значущу частку ринку і підтримувати норму прибутку в умовах конкуренції.
Поглинаюча стратегія орієнтована на придбання кращих науково-технічних досягнень інших фірм, що створює сприятливі можливості для її процвітання.
Проміжна стратегія направлена на уникнення прямої конфронтації з конкурентами, що досягається завдяки аналізу їх слабих сторін з урахуванням власних сильних, пошуку тієї ніші, яку не заповнили більш сильні конкуренти; іноді може бути створений абсолютно новий ринок.
Розбійницька стратегія використовується аутсайдером, якому нічого втрачати і який має певні досягнення в області створення якої-небудь нової технології або продукту.
Інноваційна сфера, орієнтована на створення і використання новизни, вимагає і нових форм її організації. Разом з традиційними оргструктурами формуються нові такі, як технопарки, науково-технічні центри (комплекси), інкубатори, різного роду об'єднання (союзи, асоціації), тимчасові трудові колективи. Мережевий підхід до управління інноваційними процесами на підприємстві вирішує дві взаємозв'язані задачі: організація взаємодії усередині підприємства при проектуванні і виробництві інноваційного продукту, організація взаємодії між суб'єктами ринку. Мережева організація дозволяє здійснювати взаємодію між трьома основними компонентами: ринком, товаром і технологіями, які одночасно повинні забезпечити ефективність, якість, гнучкість, адаптивну, задоволеність.
Товар характеризує взаємодію між суб'єктами ринку з приводу проектування і виробництва нового товару, який може і повинен мати попит на ринку. Для виробництва такого товару повинні бути використаний нові технології. Технології забезпечують взаємодію між ринковими суб'єктами і дозволяють координувати їх діяльність для скорочення циклу створення продукту і просування його на ринок. В рамках концепції мережевого маркетингу розвивається інноваційний потенціал взаємодіючих об'єктів. Розвиток цього потенціалу можливо за рахунок: динамічного інформаційного обміну; злагодженої інноваційної, маркетингової і інвестиційної політики; обміну ноу-хау; спільного використання виробничих потужностей і каналів розподілу. Найважливішими чинниками успіху нововведень є: облік запитів майбутніх споживачів, наявність тісних інтеграційних зв'язків між такими видами діяльності фірми, як наукові дослідження, виробництво і маркетинг; наладка міцних зв'язків із зовнішніми джерелами наукової і технічної інформації і консультаційними фірмами; концентрація високоякісних науково-дослідних ресурсів на інноваційних проектах; високий статус, багатий досвід і стаж діяльності; фундаментальні дослідження. Мережева організація є основним інституційним механізмом, створюваним для здійснення систематичного процесу нововведень.
Аналіз ситуації у сфері науково-технічної діяльності показує, що далеко не усе загублено. Оскільки старий мотиваційний механізм володіє деяким інерційним запасом, то у наукового співтовариства ще є можливість самозбереження, поки не буде розроблений і впроваджений новий мотиваційний механізм до науково-технічної діяльності. Головна задача держави в цій сфері - створення відповідних умов для ефективної наукової праці. При цьому необхідно, у першу чергу, забезпечити адекватні умови для ведучих дослідницьких колективів і створити привабливі умови для наукової молоді.
Інноваційна праця спрямовується на створення нових засобів праці, які на відміну від предметів споживання не втрачаються в процесі споживання, а стають базою подальшого зростання національного багатства. Розвиток інноваційної праці в Україні має розглядатися як дуже важлива передумова виходу з економічної кризи; забезпечення економічного зростання як реальне джерело одержання конкурентних переваг організації, галузі, регіону, держави.
8. Визначення заходів до розвитку інноваційного потенціалу.
Для того щоб збільшити інноваційний потенціал підприємства будь-якої форми власності і галузевої приналежності, слід вживати наступні заходи:
- розширяти коло конструкторів і дослідників;
-підвищувати серед дослідників і конструкторів частку висококваліфікованих працівників;
- забезпечувати підтримку розвитку інновацій за рахунок бюджетного фінансування НДДКР за вказаними пріоритетними напрямами, які мають стратегічне значення для держави;
- забезпечувати високоякісне стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо);
- пропорційно й одночасно стимулювати розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;
- скорочувати за можливістю науково-виробничий цикл "інноваційна ідея - дослідний зразок - виробництво";
- прискорювати оновлення асортименту продукції на підприємстві;
- поліпшувати умови лабораторних досліджень на підприємстві;
- інтенсифікувати процеси оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо;
- забезпечувати надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи резупьтатів інноваційної діяльності.
Висновки
Підбиваючи підсумки можна зробити висновок про актуальність і практичну значущість розглянутої теми. Реалії сьогодення потребують від керівників підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики. Керівники підприємств повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним по відношенні до інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забезпечити процвітання підприємства може лише впровадження новітніх технологій та нововведень. Однією з важливих складових, одночасно спрямовуючим вектором і джерелом розвитку є інноваційний потенціал. Це поняття увійшло в економічну науку як складна багаторівнева категорія, що потребує застосування комплексного та системного підходу до її вивчення. Це порівняно нова категорія, яка має важливе як теоретичне, так і практичне значення, потребує розробки нових принципів її дослідження та аналізу. Підміна поняття "інноваційний потенціал" його складовими частинами (науковим, інтелектуальним, науково-технічним, творчим) веде до неповного його розуміння, а значить обмежує можливість його формування, використання й розвитку на благо всьому суспільству. Доведено, що до розгляду сутності інноваційного потенціалу потрібно підходити як економічної категорії, яка є ієрархічно організованою системою понять, що знаходиться в різній мірі наближення до сутності потенціалу. Виявлена структура інноваційного потенціалу, сформована його класифікація, яка дозволила ідентифікувати цю категорію та розглянути її з різних боків застосування.
Інноваційний потенціал характеризує можливості використання виробничою системою власних, позикових та куплених інноваційних ресурсів, а також організаційних форм взаємодії учасників інноваційної діяльності.
Використання інноваційного потенціалу як об'єкту управління дозволяє формувати плани, організаційні форми і проекти застосування різних інноваційних ресурсів з включенням їх в програми розвитку, підтримувати оптимальний баланс системи інноваційних ресурсів, збільшувати можливості використовування фінансових ресурсів в інновації і знизити ризик в процесі використання інновацій.
Методологія і методичні основи управління інноваційним потенціалом грунтуються на використанні системних, проектних і портфельних підходів і вимагають подальших методичних розробок.
Список літератури
1. Гриньов А.В. "Оцінка інноваційного потенціалу підприємства", Проблеми науки. №12/2003р., с.12-17.
2. Мартюшева Л.С., Калишева В.О. "Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження", Фінанси підприємств. №10/2002р. с.61-66.
3. Іванілов О.С., Таряник О.М. "Інноваційний потенціал підприємства", Економіка,фінанси,право. №12/2004р., с.5-7.
4. Кравченко М.О. "Кадрова складова інноваційного потенціалу", Маркетинг в Україні. - №1/2001. с.36 - 38.
5. Максимов Ю., Митяков С., Митякова О. "Методика оценки инновационного потенциала учебно-научно-инновационного комплекса многопрофильного технического университета", Инновации. № 2/2004г. с. 51-55.
6. Ладник В. "Управління інноваційним потенціалом підприємства в умовах перехідної економіки: проблеми і досвід", Економіст. №12/2001р., с.52-57.
7. Рєпіна І.М. "Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління", Вісник Української академії державного управління при Президентові України. №2/1998р. с.262-271.
8. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид. К.:КНЕУ, 2004р. 699с.
9. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 316с.
10. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 5004с.
11. Герасимчук В.Г. Розвиток Підприємства: Діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995р. - 167с.
12. Иванов Н.И., Левина Е.В., Михальская В.А. Производственный потенциал: обновление и исправление. - К.: Наукова думка, 1989г. - 254с.
13. Архипов В.М. Проектирование производственного потенциала объединений. - Ленинград: Изд. ЛГУ, 1984г. - 160с.
14. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений / под. Редак И.П. Продиуса. - Одесса: АОЗТ ИРЭНТиТ, 2001г. - 252с.
15. Инновационный менеджмент: Учебник/ под ред. Ильенковой С.Д. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997г. с.
16. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб для вузов/ под редак. Швандара В.А. - М.: ЮНИТИ-ДИАНА, 1999г. с.
17. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. Таганрог: Изд. ТРТУ, 1998г. с. 132.
18. www.ncstu.ru/content/
19. Безчасний Л.К., Монастирська Г.В. Мотивація наукової діяльності в умовах транзитивної економіки // Регіональні перспективи. - 2002. - № 3-4.
20. Морозов О.Ф., Мікулін В.В., Єремейченкова Ю.В., Вороньонков СВ., Морозов Т.О. "Проблеми вибору метод1в оцінки об'ектів інтелектуальної власності в залежності від стадії господарського обороту і цілей оцінки" ДонДУУ, "Менеджер" №1 (31) 2005р. с. 136-143.
21. Морозов О.Ф., Оберемченко М.Г., Пашкев1ч М.А., Чмиренко О.П., Морозов Т.О. "Шляхи ефективного використання інтелектуального капіталу компанії" "ДонДУУ, "Менеджер" №2 (33) 2005р. с.81-91.
22. Морозов О.Ф. "Ціна думки - інтелектуальний капітал: Монографія. - Донецьк ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005.-352с.(монографія)
23. Морозов О.Ф., Оберемченко М.Г., Морозов Т.О., Мікулін В.В. "Об'емна матриця для аналізу перспективності реалізації інноваційних і інвестиційних проектів" ДонДУУ, "Менеджер" №3 (33) 2005р. с.136-143.
24. Морозов О.Ф., Оберемченко М.Г., Морозов Т.О., Мікулін В.В."Об'емна матриця для аналізу перспективності реалізації інноваційних і інвестиційних проектів"(частина 2) ДонДУУ, "Менеджер" №4 (34) 2005р. с. 179-186.
25. Морозов О.Ф., Вороненков СВ. "Підвищення конкурентоздатності економіки України шляхом раціонального використання нематеріальних активів" Сборник научных трудов. Донецк : ДонНУ, 2006. с.867-871.