Співробітництво україни з країнами-учасницями снд 2 страница

№32

Основні теорії міжнародного руху капіталу.

Теорія капіталізації потоку доходів-рух капіталу триватиме доти, поки норми прибутку в обох країнах не зрівняються. Теорія ринкової влади С.Хаймера - суб’єкт інвестиційної діяльності, який вивозить капітал, керується прагненням домінувати на ринку та досягнути ринкової влади. Закордонне інвестування здійснюється з метою придушення конкуренції і збереження контролю над ринком. Практикуються і так звані “захисні інвестиції”: створення за кордоном виробничих потужностей, що є мало не збитковими, зі свідомою метою підриву позицій конкурентів на цих ринках. Теорія інтерналізації – кожна фірма переслідує мету мінімізації трансакційних витрат (витрат на укладання угод). Зі зменшенням трансакційних витрат операції фірм починають набирати “внутрішнього характеру”, тобто відбувається інтерналізація ринків. Мета мінімізації транскацій залишається основним мотивом переведення діяльності за кордон. Концепція конкурентоспроможності галузі - пояснює міжнародний рух капіталу посиленням конкуренції технологічного характеру між субєктами ринку капіталів. Концепція технологічного нагромадження - розглядає міжнародний рух капіталу як наслідок розвитку технології, інноваційного процесу. Фірма створює нові технології з метою закріплення контролю і власності на основі своїх специфічних технологічних переваг. Концепція оборони національного суверенітету- грунтується на тому, що зростання зарубіжних інвестицій у національній економіці може спричинити зменшення частки внутрішнього виробництва. Саме тому уряди дотримуються політики протидії розширенню впливу країн-експортерів капіталу або регулюють експорт-імпорт капіталу. Концепція валютного простору – головним стимулом переведення виробничих потужностей (капіталу в матеріальній формі) за кордон є наявність конкурентних переваг щодо країни-реципієнта. Такі переваги мають інвестори з країн із більш сильною валютою, ніж валюта країн-реципієнтів.

№17

Світовий ринок, його структура та ключові характеристики.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг. Структуру світового ринку можна подати як сукупність взаємопов’язаних ринків економічних ресурсів і результатів виробництва. Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах – регіональному (або географічному), товарно-галузевому та со­ціально-економічному.

1 аспект-світовий ринок товарів і послуг:- ринок Північної Америки НАФТА; -ринки Латинської америки, каріком, Меркосур; -Зах-європейський спільний ринок країн ЄС; - Ринок Центр і сх. Європи; - Ринки Азії, африки і т.д.2 аспект-світовий товарний ринок: -готових виробів; -сировини і напівфабрикатів; -послуг; -машин і обладнання; -палива; - промислової сировини; - транспортних послуг та ін. 3 аспект-ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розви­ваються (КР) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістич­ної орієнтації (КСО). В своєму розвитку ринок пройшов через кілька форм:-внутрішній ринок-національний ринок,-міжнародний ринок-світовий ринок.

Внутрішній ринокстановить собою найпростішу форму товарно-грошових відносин між виробниками та покупцями, при якій товари реалізуються самими виробниками покупцям, які відразу оплачують товар і забирають його з ринку.Національний ринок- це внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

Світовий ринок має такі риси:-збут продукції здійснюється за національними межами;-рух товарів між державами відбувається під впливом не тільки вн, а й зовн попиту і пропозиції;-виступає засобом оптимізації використання факторів виробництва, даючи інформацію про те, в яких сферах та країнах або регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;-виконує сануючу роль, виштовхуючи з міжнародного обміну товари та їх виробників, якщо ті останні неспроможні забезпечити міжнародний стандарт якості продукції при конкурентних цінах.

№9

Зовнішнє середовище МЕВ:природно-географічне, політико-правове, економічне, соціально-культурне.

Зовнішнє середовище міжнародної економіки –це с-ма зовн умов, у яких розвиваються міжн ек відносини, та с-ма факторів, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб’єктів світогосподарської взаємодії та визначають ефективність їх участі у МПП.
Зовнішнє середовище має певну структуру. За характером воно поділяється на:1)Фактори прямої (безпосередньої) дії характеризуються тим, що міжнародні економічні відносини без них не можуть функціонувати. 2)Фактори непрямої (опосередкованої)дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо й одразу не впливають на розвиток міжнародних економічних відносин. За сферами впливу:1)Природно-географічне середовище міжнародних економічних відносин:1) різниця у величині території країн, що співпрацюють;2) різниця у чисельності населення;3) географічне розташування;4) нерівномірність кліматичних умов;5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;6) наявність виходу до моря;7) наявність судноплавних річок. 2)Політико-правове середовище міжнародних економічних відносин:1) політико - правове середовище своєї країни;2) політико-правове середовище країни-партнера;3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві. 3)Економічне середовище міжнародних економічних відносин:1) переважаючі відносини власності в країні;2) механізм організації національних господарств;3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;4) економічний потенціал країни;5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології;7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;8) рівень розвитку інфраструктури;9) спорідненість економічних структур країн;10) демографічна ситуація;11) рівень споживання населення.4)Соціально-культурне середовище міжнародних економічних відносин.Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі.
Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками:– мова;– релігія;– ідеологія;– особливості історичного розвитку;– національні традиції, інші культурні цінності;– норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті;– соціальні інститути.

№8

Середовище МЕВ та його структура

Середовище– це сукупність природних і/або соціальних умов, в яких протікає життєдіяльність якого-небудь організму. Середовище якогось явища чи процесу –це сукупність умов (факторів), які впливають на дане (природне чи суспільне) явище або на (природний чи суспільний) процес.Внутрішнє середовище – це внутрішня будова МЕВ разом з внутрішнім законом існування, функціонування і розвитку (ЗЕД, управління, суб’єкти, форми, види).Зовнішнє середовище – це зовнішні фактори по відношенню до суб’єктів МЕВ, умови реалізації, форми та різні види МЕВ:1. За сферами впливу:- природно-географічні;- політико-правове;- економічне;- соціально-культурне середовище. 2. За безпосередністю впливу дії:- умови і фактори прямої (безпосередньої) дії – міжнародні організації, міжнародні правові норми, торговельні представництва, комунікаційні мережі – це все становить інфраструктуру МЕВ;- умови і фактори непрямої (посередньої) дії. Природно-географічне середовище МЕВ.Найголовніші умови і фактори, що впливають на розвиток МЕВ, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з наявністю чи відсутністю тих чи інших ресурсів у різних країнах. Наявність ресурсів тісно перекликається з різноманітністю кліматичних умов, яка сприяє розвитку міжнародного поділу праці, а це відповідно відіграє значну роль у розвитку МЕВ. Політично-правове середовище впливає на МЕВ не так у плані умов і факторів їхнього існування як у плані їхнього розвитку. Міжнародна політика є своєрідним механізмом задоволення і узгодження інтересів суб’єктів МЕВ. Економічне середовище.Одним із показників економічного потенціалу країни є факт ефективності і можливості використання природних ресурсів. Соціально-культурне середовище МЕВ.Соціально-культурне середовище МЕВ зводиться до факторів, які випливають з поведінки людини. Складовою частиною є розвиток мотивації до праці (ділиться кваліфікована робота, престижна робота).

№ 2

Об’єкт, головні суб’єкти та принципи розвитку МЕВ.

Об’єктами МЕВ- є товари, послуги, матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.Суб’єкти МЕВ– це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, які здатні самостійно та активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.Суб’єкти МЕВмають наступну класифікацію:
1) за рівнем розвитку стосунків:а) мікрорівень – підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи;б) мезорівень – регіони, галузі економіки;в) макрорівень – держави, групи держав, міжнародні організації.
2) за правовим статусом: а) фізичні особи– право- та дієздатні особи, які y міжнародних відносинах діють від власного імені й не представляють ніяких фірм ; б) юридичні особи –це організації, фірми, корпорації, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю й відповідають наступним ознакам: постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть змінюватися; наявність власного майна, відокремленого від майна його учасників; наявність права купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об’єктами власності; наявність права від свого імені бути позивачем і відповідачем y суді та арбітражі; самостійна майнова відповідальність.
Юридичні особи поділяються також за організаційно-правовим критерієм :
– товариства з необмеженою відповідальністю;– товариства з обмеженою відповідальністю;– акціонерні товариства;– командитні товариства;– одноосібні підприємства.
Принципи розвитку МЕВвизначають як суттєві, об’єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії
До загальних принципів світогосподарської взаємодії належать:
1) об’єктивність міжнародних економічних відносин, тобто відповідність їх розвитку об’єктивним економічним законам (ігнорування міжнародних зв’язків – це втрати як потенціал втрачених можливостей);
2) взаємовигідність економічних зв’язків для двох і більше партнерів;
3) конкурентні підвалини механізму зовнішньоекономічних зв’язків;
4) компромісний характер міжнародної економічної взаємодії, що передбачає певні поступки один одному з боку партнерів;
5) неконфронтаційність міжнародних економічних відносин;
6) спільне вирішення глобальних проблем людства.

№34

Роль прямих іноземних інвестицій в економіці України.

Іноземний капітал сьогодні особли­во необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соці­альне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів хар­чування, товарів широкого попиту та по­слуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного спо­живання або сировини для їх виробни­цтва.Україна дуже зацікавлена у прито­ці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну ін­теграцію національної економіки у світо­ву завдяки виробничій та науково-тех­нічній кооперації, слугують джерелом ка­піталовкладень, причому у формі сучас­них засобів виробництва, залучають віт­чизняних підприємців до передового гос­подарчого досвіду.

№3

Інтернаціоналізація господарського життя як одна з найважливіших тенденцій розвитку міжнародної економіки.

Інтернаціоналізація господарського життя як закономірність міжн е-ки означає процес переростання суспільним виробництвом нац. кордонів. Основною формою цієї закономірності є зовн торгівля конкретних країн світу. Характеризуючи процес ІГЖ, треба відзначити , що він охоплює всі сфери функціонування сучасної міжнародної економіки. Напрями інтернаціоналізації госп життя: ін виробничих сил , що означає процес створення матер елементів міжн господарських об’єктів країн світу. Ін виробничих процесів: цей процес знаходить своє відображення в розвитку спільного під-цтва партнерів різних країн світу. Ін в-ва- яка виявляється у створенні СП. Інтернаціоналізація обміну – відображається в розвитку міжн торгівельних відносин. Ін транспорту – знах своє відображення у створенні міжн транспортних систем. Ін розподілу знах своє відображення в розподілі капіталу , міграції робочої сили в межах міжн економік. Ін інформаційних систем передбачає обєднання матер і фін ресурсів з метою оптимального використання інформації в рамках міжн економіки. ІГЖ має широкі форми прояву і характеризує розвиток ек зв’язків між країнами світу у різних сферах міжн економіки. С-ма міжн ек відносин формується на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, яка у свою чергу виростає із МПП. Економічна інтеграція - якісно новий етап ІГЖ. Вона передбачає зближення і взаємо-переплетіння нац економік, проведення узгодженої державної ек політики. Інтеграційні тенденції є природним процесом, який випливає із об'єктивних потреб МПП й науково-технічного прогресу.
Суть ек інтеграції проявляється в її найважливіших характеристиках. 1)міждержавне регулювання економічних процесів; 2)поступове формування, замість більш або менш незалежних один від одного національних народногосподарських комплексів, регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення; 3)усунення адміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджаючих вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону; 4)зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.

№41

Проблеми України щодо міжнародних розрахунків, зовнішня заборгованість.

Структурна перебудова ек-ки Укр, що поч на початку 90-х рр вимагала суттєвих капіталовкладень. В умовах відсутності необх ресурсів у держави, обмеженої можливості внутр запозичень і недостатній к-ті приватних інвест єдиним джерелом фінансув постали зовн боргові запозичення. Крім того, значна частка зовн боргу була отримана за розрах-ми з ін країнами СНД(енергоносії).В сучасній ситуації стан сфери зовн боргу хар-ться великою залежністю Укр від міжнар фін-кред установ, зокрема МВФ, і проблематичністю своєчасного обслуговув боргу, за рахунок чого отрим коштів на євроринку є проблематичним. Етати розвитку зовн боргу Укр: 1) 1992-1993хаотичність та відсутн узгодж потііт у сфері зовн запозич. Зауч позик у рамках кредитних іній під гаранті КМУ. Не уо позик від міжнар фін орг-й та комерц запозичень. Показники оргово заежн заи на низьк рівні. 2) 1994-1995 високі темпи зрост зовн держ боргу, що зумовл початком освоєння позик міжнар фін орг (СБ, СВФ, ЄБРР); негативн фактор у політ зовн запоз – нераціон викор-ня коштів, що спрямов переважно на споживання 3) 1997-вересень1998 початок залучення зовн комерц позик. Борг склад з 1. позик міжнар фін орг, 2. комерц кредитів іноз банків, фін-кред установ 3. позик та кред ліній іноз держав. 4) вересень 1998 – початок 2000 Початок після серпневої кризи 1998р. Суттєві обмеж доступу Укр до іноз ринків. Тимчасова загроза настання неплатоспроможн країни та проблема збереж фін системи. Осн завдання – забезпеч тимчасов «перепочинок» у здійсн платежів з обслугов та погаш держ боргів (необх час для проведення перетвор в ек-ці). Отримані необх відстрочки платежів за зобов‘яз в наслідок успішн реструктуриз держ боргу. 5) поч 2000 – теперішній часУкр прагне реалізувати на практ довгостр пехан виріш боргов проблеми.

№66

Теорії платіжного балансу.

1)Теорія автоматичного саморегулювання: розробл. У 18 ст Д.Юмом та Д.Рікардо. Якщо ПБ пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменш к-кість золотих грошей в обігу та знижуються ціни, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності її товарів, зб їх експорту і активізує баланс її міжн розрахунків. Якщо ПБ активний, то відбувається зворотній процес.

2)Кейнсіанські теорії регулювання ПБ:Кейн рекомендував зрівноважувати ПБ держ регулюванням.

3) Теорія вн та зовн рівноваги:(Харрод) Досягнення рівноваги вони шукали за допомогою економічних моделей. Вн рівновага-такий стан е-ки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, а зовн-з рівновагою ПБ.

4) Інструментарно-цільовий метод регулювання ПБ: (Мід, Тінберген) Передбачає розроблення економетричних моделей регулювання ПБ,умовно поділивши показники на інструменти та цілі держ ек політики.

5) Теорія нормативного регулювання ПБ: (Вільямс, Міллер)1)поєднання анти циклічного та антиінфляційного регулювання з регулюванням міжн розрахунків; 2)дослідження проблеми інфляції та її впливу на ПБ; 3) необхідність міждержавного регулювання ПБ та інфляції.

6) Монетаристські теорії ПБ:ПБ розглядається як наслідок нерівноваги усього грошового гос-ва, що змінює структуру вн цін та перешкоджає встановленню рівноваги між попитом і пропозицією. Стабілізація ПБ –це короткотерміновий процес. Повинно бути: відкрита ек-ка, мінім обмеження руху товарів,роб сили, капіталів.

7) Теорії міждержавного регулювання ПБ: Базується на поєднанні кейнсіанства, неокейнсіанства, та монетаризму. Вони використовуються у проектах реформи світової вал с-ми, де велике значення надається колективному регулюванню ПБ.

№28

Міжнародний кредитний ринок.

МКР– це сфера ринкових фін.відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб`єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі МКР можна виділити м/н ринок боргових цінних паперів та м/н ринок банківських кредитів і його особливий сегмент-євроринок. М/н ринок боргових цінних паперів – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. М/н ринок банківських кредитів – це ринок дивідуалізованих, не уніфікованих боргових зобов`язань. Традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів (ринок капіталів). Така структуризація однак є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший. Оператори кредитного ринку:основний оператор (світовий банк), корпоративні позичальники, банки та фінансові інститути, держави. Міжнародний кредит-це надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим. На практиці здійснюється шляхом надання валютних і товарних ресурсів на умовах зворотності та виплати процентів, переважно у вигляді позик. Функції міжнародного кредиту: перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва, економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків, прискорення концентрації і централізації капіталу.

№26

Світовий фінансовий ринок

М/н фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків. Під МФР треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію нац-х та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб`єктами бізнесу. Це механізм, що забезпечує балансування світ. попиту і пропозиції на капітал.СФР історично виникає на базі нац.фін.ринків під впливом концентрації виробництва і капіталу й інтернаціоналізації світогосподарських зв`язків. Головною функцією МФР є забезпечення м/н ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фін. Засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Характерні риси СФР: 1. величезний обсяг фін. ресурсів та операцій, 2. глобальність (відсутність територіальних обмежень), 3. цілодобовий режим роботи, 4. високий рейтинг репутації суб`єктів, 5.широкий діапазон фін.інструментів, 5. уніфікація правил та стандартів операцій. СФР становить складну, внутрішньо структуровану систему. Виділяють 4 головні елементи - валютний ринок, ринок боргових зобов`язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (дериватив, для нейтралізації ризиків). Інша модель СФР базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних або інвестиційних). Головною ознакою, що відокремлює різні типи фінансових трансакцій у цій моделі, є можливість або неможливість вільної купівлі-продажу фін. зобов`язань або фін. Інструментів. Якщо така вільна купівля-продаж можлива, її суб`єкти виступають учасниками ринку цінних паперів (кредитний ринок). В протилежному випадку вони виступають учасниками ринку боргових зобов`язань.Залежно від часових параметрів реалізації майнових прав розрізняють грошовий ринок (короткі терміни купівлі продажу короткострокових боргових інструментів) і ринок капіталів(тривалі терміни купівлі-продажу довгострокових боргових зобов`язань та акцій).

№37

Світовий ринок позикових капіталів як складова частина світового фінансового ринку.

Світовий ринок позикових капіталів – сукупність міжнародних кредитних позикових відносин, тобто відносин які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу позики грошей з умовою повернення в назначений термін і сплати відповідного позикового % та інфраструктури , яка сприяє зд таких відносин. Позичковий капітал- товар особливого роду споживчою вартістю якого є спроможність приносити прибуток. У МРСК виділяється чотири структури:1) функціональна;2) інституціональна;3) географічна;4) валютна. Основні тенденції розвитку функціональної структури МРСК:1)В даний час розвивається процес секьюритизації — поступового переключення позичальників із кредитних форм надання позички на випуск цінних паперів (у першу чергу, облігацій).2).Активізується ринок цінних паперів (РЦБ). Це означає, що РЦБ користується підвищеним попитом. У 1980 р. у загальному обсязі МРСК кредит склав 41%, а облігації — 59%, у 1996р. — відповідно 29 і 71%. Інституціональна структура МРСК відбиває відносини між професійними фінансовими посередниками, позичальниками і кредиторами різних країн і припускає виділення суб'єктів МРСК.Основні тенденції розвитку інституціональної структури МРСК:1.Зниження ролі банків у МРСК; 2.Підвищення ролі держави в експорті капіталу; 3. Підвищення ролі міжнародних економічних і валют-але-фінансових організацій у МРСК. Географічна структура МРСК відбиває рух капіталу між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. Тенденції розвитку географічної структури МРСК:1. Перевищення ввозу капіталу в розвиті країни над увозом капіталу в країни, що розвиваються; 2. Посилення руху приватного капіталу між економічно розвитими країнами; 3. Зниження ролі країн, що розвиваються, на ринку капіталу. Валютна структура МРСК складається з трьох елементів: 1)Національний ринок валюти — використання позичальниками і кредиторами національної валюти даної країни. 2)Міжнародний ринок валюти — сукупність національних ринків валюти. Він характеризується використанням національної валюти і міжнародної колективної валюти.
3)Євроринок валюти — відносини між позичальниками і кредиторами з приводу використання коштів у валютах, що функціонують як позичковий капітал поза країною їхнього походження. Виявляється у використанні доларів США за їхніми межами й аналогічно інших валют (євродолар, євройена, єврофранк).

№55

Проблеми становлення валютної системи в Україні

За часів СРСР єдиним плат засобом в Україні був рубль, що емітувався виключно Держбанком СРСР. На початку 90-х років в зв’язку з посиленням інфляц процесів потреба в готівці постійно зростала, а рублевої маси не вистачало. Тому в січні 1992 були введені купони, що викор-сь лише на тер України. Офіційно купон розглядался як заміна готівкового рубля. Розрахунки провод в пропорції 1:1, що не відповідало дійсності. Це призвело до появи альтернат валютного курсу на “чорному ринку.” Ще одною ознакою нац вал системи на початку 90-х була відсутність системи вал регулювання. В результаті цього характерн рисами даного періоду були правовий хаос в сфері вал операцій, відтік валюти за кордон, вільне викор-ня іноз валют для внутр платежів, що підривало стаб-ть купона та інш. Ще одним фактором було ускладення і фактичне припинення міждерж розрах України з країнами колиш СРСР. Тому в листопаді 1992 був прийн указ, за яким купон являвся єдиним законним засобом платежу в Укр, це означало вихід Укр з “рубльового простору”. У 1992-1993 роках був створений механізм регул-ня валх операцій і вал резерви держави. Однак інфляц процеси призвели до падіння курсу купона. Введені в 1993 році спроби відновити держ валютну монополію закінчились провалом – вона стимулювала імпорт і перехід ек-ки в тінь. З 1994 року почався період відносної лібералізації вал ринку і стабіліз курсу купона. В 1996 році цей період закінч введенням гривні. Первинний курс гривні виявився нереально високим, тому за умов ек-ної кризи протягом останніх років гривня повільно обезцінювалась. Лише в 1998 в період фін-ї кризи курс гривні різко знизився, що призвело до значних збитків екон-х суб’єктів. Основна нац вал системи Укр - гривня.Гривня - частково конвертована вал за поточними операціями. Діє режим плаваючого вал курсу З 1992р. Укр - член МВФ і таким чином влючена в світову валютну систему. Укр реалізує програми екон-го реформування МВФ. Субєкти вал регулювання Укр: НБУ; уповноваж банки (комерц банки Укр, які мають ліцензію НБУ на проведення операцій з вал цінност); ін ліцензовані фін-кредит заклади - резид; Юр особи, що уклали з уповнов банками агентські угоди, щодо відкриття пунктів обміну іноз вал; фін-кред заклади - нерезид, що отримали індивід дозвіл НБУ. Структура міжб вал ринку Укр включає також вал біржі, вал відділ товарн та фонд бірж, які мають дозвіл на проведення вал операц. Ключові проблеми становлення вал системи Укр: 1) проведення вал політики, узгодженої з політикою економіч та особливо пром розвитку 2) Поліпшення структури плат балансу особливо стосовно поточних операцій 3) проблема виплат за борговими зобов”язаннями 4) проблема нелегітимної втечі капіталу 5) проблема вільної конвертованості нац вал

№21

Ціноутворення у міжнародній торгівлі.

Міжнародна ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є можливість, коли по одному і томуж товару можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня. Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами: відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних рівнів, так і до тих чи інших імпортерів; валютною державною та міждержавною політикою; політикою протекціонізму; відмінностями в методології та методиці розрахунку цін; іншими факторами.У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:розрахункові і що публікуються.Розрахункові ціниіндивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик.Ціни, що публікуються це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:довідкові ціни; біржові котировки; ціни аукціонів; ціни торгів; ціни фактичних операцій; ціни пропозиції великих фірм.Виходячи з особливостей ціноутворення звичайновиділяють дві основні групи цін: на продукцію обробної промисловості і на сировині.Світовими цінами на продукцію обробної промисловостізвичайно є експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих витрат.По методу повних витратпідсумовуються всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку. Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на кількість товарів, що виробляються за місяць. У результаті виходить фабрична ціна однієї одиниці виробу.По методу прямих витрат спочатку визначаються декілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані об'єми продажу. При встановленні світових цін на сировинні товариосновну роль грають не внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на відповідних ринках. Для деяких видів сировинних товарів ціни встановлюються основними експортерами, а для інших на основі біржових котированнь. Види цін у міжнародній торгівлі.1)За напрямком товарних потоків: 1.1.експортні; 1.2.імпортні.2)За умовою розрахунків: 2.1.ціни комерційних угод; 2.2.ціни програм допомоги; 2.3.ціни клірингових розрахунків; 2.4.трансфертні ціни.3)За повнотою врахування витрат: 3.1.ціни нетто; 3.2.ціни кінцевого споживання.4)За характером реалізації: 4.1.оптові; 4.2.роздрібні.5)За мірою фіксації : 5.1.тверді ціни; 5.2.рухомі ціни; 5.3.змінні ціни; 5.4.ціни з наступною фіксацією.6)За ступенем інформованості: 6.1.ціни, що публікуються: (довідкові; біржові; аукціонні; статистичні; ціни фактичних угод; ціни пропозиції великих фірм); 6.2.розрахункові ціни.