Глобальні проблеми сучасності. Міжнародні організації

Лекція 11. Глобалізація та економічний розвиток

Сутність, джерела та складові процесів глобалізації

Глобалізація– це процес поглиблення міжнародних економічних, культурних та політичних відносин, який поступово веде до формування загальносвітового ринкового простору, єдиного світового культурного середовища, політичного зближення країн, а також до економічної, культурної та політичної уніфікації держав.

Джерела глобалізації:

- науково-технічний прогрес, революція в інформаційних технологіях, розвиток яких забезпечує соціальний взаємозв’язок та взаємозалежність країн світу;

- удосконалення міжнародної інфраструктури, поява нових поколінь транспорту і зв’язку;

- поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток інтернаціоналізації виробництва, поява суб’єктів світової економіки та політики (транснаціональних корпорацій; міжурядових організацій).

Процеси глобалізації мають такі складові:

- інтеграція національних економік у світову економіку (причому правила міжнародної економічної взаємодії значною виведено за межі юрисдикції національних урядів та передано у ведення таких міжнародних організацій – СОТ, МВФ та ін.);

- виникнення політичної та економічної відповідальності за стан навколишнього середовища;

- політична інтеграція країн у різні блоки, що забезпечує підґрунтя для інтеграції на загальносвітовому рівні;

- утворення світового інформаційного простору, що забезпечує уніфікацію потоків інформації.

Глобалізація економіки пов’язана із двома процесами:

1) глобалізація ринків (ресурсів, товарів та послуг);

2) глобалізація економічних структур (формування транснаціональних операторів (передовсім, ТНК), збільшення організаційних структур економіки, утворення глобальних мереж).

Посиленню процесів економічної глобалізації сприяють:

– відносна самостійність транснаціональних корпорацій і перерозподіл функцій між державою, ТНК та міжнародними організаціями та інститутами;

– природа конкуренції, яка забезпечує злиття та поглинання менш ефективних чи менш потужних фірм;

– використання електронних каналів зв’язку, Інтернет-технологій для впровадження нових методів управління виробництвом та збуту;

– фінансові ринки не тільки обслуговують реальний сектор економіки, а й набувають самостійного значення через контроль формування та розподілу світової вартості;

– збільшення частки послуг у структурі виробництва реальних благ, зокрема інформаційних та фінансових;

– лібералізація фінансових ринків.

Глобальні проблеми сучасності. Міжнародні організації

Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

- необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини;

- уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

- протидія тероризму та недопущення поглиблення націоналістичних тенденцій;

- регулювання стрімкого збільшення населення земної кулі;

- уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біологічного різноманіття на планеті;

- забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

- подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

- деградація земель;

- озонові дірки;

- глобальні епідемії (СНІДу, туберкульозу, пташиного та свинячого грипу).

Головними агентами рішення глобальних проблем сучасності є міжнародні інститути – ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ.

ООН заснована в 1945 р.

Метою ООН є:

• підтримка міжнародного миру та безпеки;

• розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправ'я та самовизначення народів;

• міжнародна співпраця у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного характеру;

• заохочення і розвиток поваги до прав людини і основних свобод;

• узгодження дії націй в досягненні цих загальних цілей.

Світовий банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку, розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором.

МВФ – спеціальне агентство ООН, що засноване з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

СОТ – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.