Поняття банківської системи України та її характеристика
1.Аналіз чинного законодавства України в сфері правового регулювання банківської діяльності, а саме визначень понять «банківська система» дає можливість розглядаючи банківську систему України як закриту систему оскільки визначення дається через перелік елементів без вказівки на взаємозв’язки та структуру.
Враховуючи те, що (ст. 4 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до цього Закону можна з певною вірогідність визначити елементи банківської системи України.
До основних елементів банківської системи України належать:
- Національний банк України;
- інші банки;
- філій іноземних банків.
(стр. 57 абз. 1 та 2 зверху Ващенко Ю.В. Банківське право.)
Аналіз зазначеного визначення дає можливість сказати, що в ньому не відображена інфраструктура банківської системи України, і це дає можливість констатувати застосування вузького розуміння банківської системи. Проте чинне банківське законодавство дає підстави говорити про те, що в визначені відображені не всі елементи банківської системи України, оскільки відповідно до ст. 9 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Також банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.
Враховуючи зазначене вважаємо за доцільне до елементів банківської системи України можна віднести:
- Національний банк України;
- інші банки;
- філій іноземних банків;
- банківські об’єднання.
2. Враховуючи те, що чинне законодавство окремим елементом виділяє Національний банк України та відповідно визначає його правовий статус як єдиного уповноваженого державою органом, що наділений правом здійснювати регулювання банківської системи можна з впевненістю говорити про існування в Україні дворівневої банківської системи.
Перший (верхній) рівень складає Національний банк України
До другого рівня належать інші банки, банківські обєднання та філії іноземних банків, що діють відповідно до чинного законодавства України.
3. Вимзначившись з складовими елементами банківської системи спробуємо відповісти на питання «Чи правомірно ми називаємо сукупність банків, що функціонують в Україні на підставі чинного законодавства банківською системою?»
Відповідаючи на це питання повернемоси до сукупності ознак, якими має володіти сукупність елементів для того щоб її можна було назвати системою, і які були визначені вище. На базі зазначених ознак сукупності проаналізуємо сукупність функціонуючих банків в Україні.
Першою ознакою зазначено наявність єдиної правової основи та впорядкованих засобів правового регулювання.
Аналізуючи чинне законодавство слід сказати, що за період незалежності в Україні склалась достатньо чітка правова основа регулювання банківської діяльності. Усвідомивши важливість адекватного правового регулювання банківської діяльності для країни практично з перших днів незалежності приймаються системні нормативно-правові акти, що регулюють банківську діяльність. Як приклад можна навести прийняття Закону України «Про банки і банківську діяльність» 20 березня 1991 року. Цей Закон системно визначав правові основи функціонування банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та Законом України “Про економічну самостійність Української РСР” від 03 серпня 1990 року.
Потім поступово та послідовно формується банківське законодавство України, яке складає відповідну систему банківського законодавства України наявність і структурну відокремленість якого на сьогодні практично ніким не заперечується. На сьогодні система банківського законодавства складається з
- Конституції України;
- Законів України:
Кодифіковані закони;
Загальні банківські закони;
Спеціальні банківські закони.
- Підзаконних нормативно-правових актів;
- Локальних нормативно-правових актів.
Зазначене дає підстави говорити про існування в Україні єдиної правової бази у вигляді системи законодавства.
Аналізуючи систему банківського законодавства та окремі нормативно-правові акти, що стосуються правового регулювання банківської діяльності можна з впевненістю говорити про те, що банківське законодавство містить систему впорядкованих засобів правового регулювання банківської діяльності, що була сформована в процесі становлення банківської системи України.
Аналіз ст. 72 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» дає підстави говорити, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:
I. Адміністративне регулювання:
1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
4) нагляд за діяльністю банків;
5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.
II. Індикативне регулювання:
1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;
2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;
3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;
4) визначення процентної політики;
5) рефінансування банків;
6) кореспондентських відносин;
7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;
8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;
9) імпорту та експорту капіталу.
Все зазначене дає підстави говорити, що в сфері правового регулювання банківської діяльності в Україні є наявна єдина правова основа та законодавчо впорядковані засоби правового регулювання банківської діяльності.
Другою ознакою зазначено, що правовий статус окремих елементів системи має бути ієрархічно порівнюваним.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ч. 5 Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Саме зазначені норми дають підставу говорити про те, що елементи банківської системи України є ієрархічно порівнюваними за ознаками здійснення банківської діяльності та компетенції.
Третя ознака зазначена як правова регламентація різносторонніх зв’язків між елементами диктується економічною доцільністю та правовим не протиріччям.
Зазначена ознака не тільки є в наявністю, а й конституційно закріплена. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України. При цьому відповідно до ст. 100 Конституції саме Рада Національного банку України, як один з головних органів Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.
Також відповідно до ст. 6 ЗУ «Про Національний банк України» на виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності.
Аналіз зазначених правових норм дає підставу казати, що правове регулювання банківської системи направлене на головну мету – забезпечення стабільності банківської системи, а відтак на досягнення головної мети – забезпечення стабільності грошової одиниці гривні.
Саме це підтверджує наявність та економічну доцільність існування банківської системи та відповідних її елементів.
Четверта ознака зазначена як наявність і погодження правил та звичаї ділового обороту, на підставі яких функціонують елементи системи, і які забезпечують певний рівень їх дотримання.
Банківські звичаї і правила повинні бути виділені серед інших джерел права по декількох критеріях, аналогічним тим, що дозволяють виділяти звичаї ділового обороту як джерело регулювання господарської діяльності. До таких критеріїв можна віднести те, що визначене правило поведінки:
а) склалося, тобто достатньо визначилося у своєму змісті,
б) воно широко застосовується,
в) воно не передбачено законодавством.
Щоправда, потрібно відразу ж звернути увагу на те, що в даний час при формуванні банківських звичаїв і правил виникає маса складностей, тому говорити про існування цих звичаїв і правил можна тільки умовно. Для того, щоб склалися визначені звичаї і правила, необхідно тривале здійснення підприємницької діяльності, а саме такою і є банківська діяльність. Здійснення ж її протягом лише п'яти – десяти років не дає можливості сформулювати ці звичаї і правила. Тому в даний час можна говорити тільки про загальні принципи формування таких звичаїв.
Крім того, потрібно мати на увазі, що світова банківська практика йде по шляху формального закріплення банківських правил і звичаїв у деяких актах, що мають назву стандартами банківської діяльності. Так, в Англії в березні 1992 року банки, будівельні товариства і компанії, що випускають кредитні картки, опублікували звід правил відповідно до рекомендацій Jack Committee. Ці правила були підготовлені Британською асоціацією банкірів, Асоціацією товариств іпотечного кредиту й Асоціацією систем міжбанківських розрахунків. У них викладені мінімальні стандарти банківської практики, де особлива увага приділена правам клієнтів.
Не можна не звернути уваги і на деякі не цілком законні або злочинні звичаї в банківському середовищі, що сформувалися під впливом нестабільності фінансового ринку. Мова йде про такі звичаї, як „вибивання” неустойок, утримання закладених коштів, затримки платежів з метою надання короткострокових кредитів і т.п.
Зазначене дає підстави говорити про початок формування та існування (хоча і умовно) в Українській банківській системі звичаїв ділового обороту.
П’ята ознака зазначена як наявність правових наслідків виходу кожного елемента з правових зв’язків, які створюють єдність системи.
Говорити про навіть можливість виходу Національного банку України з банківської системи на сьогодні практично немає сенсу, оскільки всім зрозуміло неможливість такої ситуації. Проте, якщо гіпотетично припустити таку можливість то можна говорити про зникнення механізмів для здійснення державного регулювання банківської діяльності.
Стосовно правових наслідків виходу (припинення діяльності) інших елементів банківської системи то відповідно можна говорити про наявність таких наслідків для країни як необхідність повернення вкладів клієнтів банків, та необхідність підтримувати довіру до банківської системи.
Враховуючи зазначене можемо впевнено говорити про наявність правових наслідків при виході елементів з банківської системи України.
Підсумовуючи викладене можна з впевненістю сказати, що по відношенню до сукупності банків які функціонують на території України на підставі чинного законодавства ми правомірно застосовуємо термін «банківська система України».
4. Подальше дослідження банківської системи має здійснюватись в аспекті загальної характеристики її елементів. Ми визначили, що до елементів банківської системи України належать:
- Національний банк України;
- інші банки;
- філій іноземних банків;
- банківські об’єднання.
Національний банк України
Відповідно до ЗУ «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку — місто Київ. Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень.
Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України.
Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим Законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.
Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Інші банки
Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
(стр. 59-63 Ващенко Ю.В. Банківське право.)