Види систематизації результатів дослідження та їх зміст
Дослідна стадія наукового процесу завершується систематизацією результатів, що включають: докази гіпотези, висновки та рекомендації, науковий експеримент, коригування попередніх пропозицій, літературне викладання дослідження. Докази гіпотез, що не означають їх повне підтвердження в процесі дослідження. Якщо в процесі дослідження з усіх робочих гіпотез залишилась лише мінімальна кількість їх, то навіть це є самостійним науковим результатом. Так, геліоцентрична система Коперніка протягом трьохсот років залишилася гіпотезою, хоча й дуже вірогідно. Звідси виходить, що наукова гіпотеза сприяє розробці проблем, незалежно від того, прикріплена вона фактами чи ні.
Непідтверджена гіпотеза позбавляє інших дослідників неправильних пошуків істини. Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експеремнетування та відповідне коригування, завершуються літературним викладенням їх у вигляді реферату, статті, монографії, звіту про виконану НДР, дисертації.
Реферати бувають двох видів: наукові та інформативні. Науковий реферат ( від лат. Referre –докладати, сповіщати) – цек коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведення дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел.
У ньому як правило, знаходять висвітлення наукові дослідження проведені автором реферату, з викладенням наукової теми (питання), складене на підставі проведення дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел.
Науковий реферат, що складається студентом під час виконання НДР, повинен висвітлювати одне з питань теми дослідження за літературними джерелами. У ньому слід описати стан об’єкта дослідження (наприклад, носії первинної інформації, вказати недоліки та висловити пропозиції щодо усунення їх). Завершується реферат резюме - коротеньким висновком з основних положень наукової теми (питання).
Інформативний реферат - це коротке письмове викладення однієї наукової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст. Призначення інформативного реферату полягає в оперативному повідомленні наукових працівників та фахівців галузей господарства про досягнення науки та технічного прогресу з метою поглибленого його вивчення за першоджерелами у подальшому дослідженні та втілення його у фактичну діяльність. Ці реферати публікуються в реферативних журналах, збірниках, інформативних картах, що видаються як державними, так і відомчими органами інформації.
Порядок складення інформативного реферату встановлений спеціальним стандартом. Інформативний реферат акцентує увагу на нових повідомленнях та визначає доцільність звернення до першоджерел.
Заголовок інформативного реферату може бути складений трьома способами:
– заголовок реферату повністю збігається із заголовком першоджерела або теми дослідження. У цьому випадку перед текстом подається бібліографічний опис;
– заголовок реферату є точним перекладом заголовка першоджерела, написаного іншою мовою;
– заголовок реферату відрізняється від заголовка першоджерела, якщо основна тема реферату не повністю відображена у заголовку першоджерела.
Текст інформативного реферату починається з викладення суті наукової праці. Заголовок та відомості, що містяться у бібліографічному описанні, не повинні повторюватися у тексті. Слід уникати зайвих пояснюючих фраз типу: "Автор статті (книги) розглядає ...". Історія питання, якщо вона не висвітлює основного змісту першоджерела, опис раніше виданих праць та загальновідомі положення в інформативному рефераті не наводяться.
Текст інформативного реферату викладають у такій послідовності: тема, предмет (об'єкт), характер та мета роботи. У інформативному рефераті слід показати ті особливості теми предмета (об'єкта), які необхідні для розкриття мети та змісту роботи і методу проведення її. Описування методів доцільне у випадку, коли вони нові та становлять особливий інтерес для цієї праці. Широко відомі матеріали, що були застосовані у реферованому дослідженні, тільки указуються у рефератах праць, що були перевірені експериментом, вказують джерела даних та характер їх обробки, конкретні результати праці.
При складанні наукового та інформативного рефератів наводяться основні теоретичні експериментальні, практичні результати. При цьому віддають перевагу новим і перевіреним фактам, результатам довгострокового значення, важливим для вирішення практичних питань, наприклад, трудомісткість обробки інформації для обліку та контролю, використання товарно-матеріальних цінностей на виробництво продукції та ін.
Ці дані можна потім використати при складанні графіків документообороту, нормуванні ресурсів та для інших цілей. У рефераті вказується, чи є числові показники первинними чи похідними, чи є вони результатами лише одного спостереження чи цілого ряду спостережень; наводяться межі точності, надійності, інтервали достовірності; нові свідчення, що виходять за межі точності, надійності, інтервалів достовірності; нові свідчення, що виходять за межі першоджерела (джерела даних із інших публікацій та ін.).
Викладають ці відомості так, щоб їх значення не було перебільшеним, подають висновки та пропозиції щодо прийняття або відхилення гіпотези, вказують галузь застосування результатів дослідження. Якщо у першоджерелі немає будь-якої частини (методи, висновки, галузь застосування), то її в рефераті пропускають, зберігаючи послідовність викладення.
Текст інформативного реферату має бути стислим і чітким. Вживаються лише ті синтаксичні конструкції, що властиві науковій мові, уникають складних граматичних конструкцій та професіоналізмів. Застосовується загальновідома термінологія. Якщо наведено незвичні терміни та символи, то їх слід пояснити при першому згадуванні у тексті. Терміни, окремі слова та словосполучення можуть бути замінені абревіатурою або прийнятими текстовими скороченнями, зміст яких зрозуміло з контексту.
Формули у рефераті подають лише в тих випадках, коли без них неможлива побудова реферату, якщо вони висвітлюють підсумки праці, яка викладена у першоджерелі, або суттєво полегшують зрозуміти дослідження.
Позначення одиниці у рефераті слід наводити лише такі, які прийняті міжнародною системою (СІ). Припускається включити до інформативного реферату ілюстрації і таблиці, якщо вони допомагають розкрити основний зміст документа та скоротити обсяг реферату. Прізвища в тексті подають, мовою оригіналу, за винятком загально відомих (Ейнштейн, Ньютон), що подаються в звичному написанні.
У рефераті дозволяється наводити й інші відомості, що становлять інтерес для читачів (назва організації, у якій виконана робота, відомості про автора першоджерела, посилання на раніш опубліковані роботи тощо).
Інформативні реферати студенти складають на виконані наукові праці, які висувають на республіканські конкурси, а також на праці, підготовлені для доповідей на студентських конференціях.
Наукова стаття- це самостійна праця, що містить у собі певну кількість наукової інформації, добутої в результаті проведених досліджень. Пишуть її згідно з планом, розробленим автором, виходячи із результатів проведеного дослідження.
План статті, брошури, книги часто називають проспектом (від лат. ртзресіит - вид, огляд). Разом з тим план все ж відрізняється від проспекту. Останній містить у собі розширене описання питань, які мають бути висвітлені у певній статті. План та проспект пов'язані з поняттям "архітектоніка" (від грец. агсМе/сґоп//се-архітектура) праці. Це поняття розглядається як синонім поняття композиція. Архітектоніка- це структура праці, тобто склад її основних компонентів. Серед основних компонентів наукової праці розрізняють: назву, вступ, розділи, висновки.
Нижче подано структуру плану-проспекту статті для ілюстративних цілей.
План-проспект наукової статті
ЗаголовокУдосконалення обліку та контролю використання робочого часу працівників на виробничому підприємстві
ВступУдосконалення організації виробництва та завдання обліку і контролю використання робочого часу працівників як необхідна умова зростання обсягу виробництва продукції і оплати праці робітників
Вступ є свого роду входження у тему статті, де обґрунтовується актуальність питання способом порівняння нової і релевантної інформації, викладаються коротко історія питання і гіпотеза дослідження.
Основна частина статті - кульмінація (від лат. сиїтеп - вершина) твору, де викладається суть досліджуваних явищ, наводиться система доказів наукової гіпотези, не запозиченої з раніше опублікованих праць, а поставленої самостійно у процесі проведення дослідження. В противному разі це буде інформативний реферат, а не наукова стаття з обраної теми дослідження.
Висновок містить короткий підсумок результату проведеного дослідження, тобто є коротким резюме змісту наукової статті. Це забезпечує чітку логічність та послідовність наукового повідомлення, яке повинно завершуватися резюме про можливість продовження дослідження цієї теми або вона вичерпала себе і необхідно широке впровадження результатів проведеного дослідження.
Монографія(грец. топо - один, дгарГІо - пишу) - спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств та ін.).
Монографія, як правило, має довідковий апарат: список використаних джерел, хронологічний довідник, тематичний або іменний покажчик.
Архітектоніка монографії виражена самостійними структурними підрозділами, які мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунків, схем та ін. Заголовки і підзаголовки розділів, підрозділів повинні мати динамічний виклад матеріалу дослідження. Підрозділи в разі потреби поділяють на пункти.
Заголовки структурних частин монографії обов'язково повинні розкривати зміст; їх можна також заповнювати підзаголовком.
Робити висновки після кожної частини розділу, підрозділу не обов'язково, а слід наводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матеріалу.
Висновок є обов'язковою частиною монографії. У ньому викладають результати дослідження, формулюються основні положення, концепції автора, вказуються проблеми, які потребують подальшої розробки. В кінці монографії вміщують список використаних джерел, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату.
Література з теми дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід включати статті, які містяться у збірниках наукових записок, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими дослідниками. Ці звіти, як правило, зберігаються у бібліотеці організації, де вони були виконані, і є власністю вузького кола спеціалістів.
Звіт про виконання НДР та дисертація за обраною темою дослідження не відрізняються архітектонікою від монографії. Вони «мають лише різне функціональне призначення.
Звіт про виконану НДР -неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і результати виконаної роботи або її етапи.
Дисертація- кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані і опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впроваджені у виробництво машини або технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертації складається автореферат, де висвітлюються його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни і практична значущість результатів дослідження (дод. Е).
Розглянуті різновиди наукових праць, літературно узагальнюючі результати виконаного дослідження мають анотацію - коротке викладення змісту статті, реферату, монографії, звіту про НДР, дисертації. В анотації дається характеристика твору з точки зору змісту, призначення, форми та інших особливостей. Відомості про зміст і значення праці, її автора в анотації мають рекомендаційний характер.
Анотація міститься у книгах, брошурах, тематичних планах і рекламних матеріалах, а також бібліографічних посібниках, друкованих картках. На початку анотації наводиться бібліографічне описання твору.
В анотації вказують, що нового в цьому творі порівняно з іншими. В разі потреби подають також відомості про автора. Обов'язково вказують, на яких фахівців розрахований цей твір.
Систематизацію результатів дослідження в науковій праці вважають лише тоді закінченою, коли проведено рецензування її, тобто зроблено критичну оцінку. У зв'язку з цим студенту необхідно навчитися писати рецензії на наукові реферати, статті, монографії, звіти про НДР.
Зрозумілість і точність - незмінна вимога до мови рецензії. Мова рецензента, який розбирає переваги і недоліки наукової праці, повинна свідчити не тільки про грамотність та вміння висловлювати свою думку, а й також про його культуру і знання питань теми дослідження.
Особливу увагу в рецензії приділяють доказовій оцінці. Аргументоване вивчення, обґрунтований висновок - необхідні умови кваліфікованої рецензії. Недоліки в аргументації часто пов'язані з трудомісткістю обґрунтування наукової цінності твору. Через це при оцінці переваг та недоліків наукової праці слід застосовувати різного роду розрахунки, статистичні показники, нормативні дані та ін.
Не допускається в рецензії наукової праці переповідати зміст; необгрунтовано захвалювати або недооцінювати її наукове значення. Слід наводити посилання на конкретні сторінки праці, що рецензується, вказувати на позитивні та негативні сторони праці.
Орієнтовний план рецензії наукової праці з економічного дослідження
ЗаголовокРецензія на____ ,______
___________ (назва твору та прізвище автора)
ВступРозглядається актуальність теми дослідження, виходячи із напрямів соціального і економічного розвитку підприємств в умовах ринкових відносин. Вказуються, які питання висунуті на дослідження, об'єкти, методика дослідження. Наводиться критична оцінка змісту цих питань.
ОсновнаВказується гіпотеза дослідження, аналізується система частина" доказів, апробація та експериментальна перевірка добутих результатів, можливість впровадження їх у практику, перевіряється обгрунтованість пропозицій та висновків, що містяться у науковій праці. Обов'язково зазначають достовірність результатів дослідження, їх наукову новизну та практичну цінність, економічну ефективність впровадження в практику наукових рекомендацій автора. У рецензії зазначають також, наскільки автор володіє стилем викладення наукової праці, додержання єдності змісту і форми праці. Особливу увагу звертають на правильність застосування стандарту щодо оформлення наукової праці (нумерація розділів, підрозділів, пунктів, таблиць, схем, графіків, додатків).
ВисновокФормулюють висновки рецензента, наскільки автором наукової праці досягнуто мету дослідження і чи слід продовжувати в подальшому дослідження цієї проблеми в цілому чи її окремої частини, можливості широкого впровадження добутих результатів у галузях національної економіки.
Особливу увагу в рецензії слід звертати на додержання автором стандартів, а саме з приводу оформлення наукового твору. Необхідно при цьому вказати конкретно номер державного стандарту, який було порушено і в чому саме.
Висвітлюючи питання літературного викладу матеріалу, в рецензії слід зазначити, як автор володіє науковим стилем. При цьому конкретно вказати на додержання термінології цієї науки, формулювання економічних категорій, поданих у науковому творі.
Архітектоніка рецензії включає в себе заголовок, вступ, основну частину та висновок.
Отже, результати дослідження викладаються науковим стилем і оприлюднюються у рефераті, статті, звіті про виконану НДР, дисертації для широкого кола користувачів - науковців та фахівців для використання у практичній діяльності.
5.2. Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні
Бібліографічний опис- це сукупність відомостей про друковане видання або інший документ (звіт про науково-дослідну роботу, дисертацію, неопубліковані переклади науково-технічної літератури та ін.), що дають можливість ідентифікувати документ, а також дістати уявлення про його зміст, призначення, обсяг, довідковий апарат тощо.
Об'єктами бібліографічного опису є друковані твори, книги, окремі публікації спеціальних видів нормативно-технічних та технічних документів (стандарти, специфікація виробів та ін.), окремий том, випуск багаторазового або серійного видання, а також стаття, розділ, глава та ін.
Бібліографічний опис використовується для видання Державної бібліографії, інформаційних видань, спеціально призначених для міжнародного обміну інформацією, а також для складання карток бібліотечних каталогів. Опис провадиться за спеціальними «правилами, установленими державним стандартом. Цих правил додержують при систематизацій матеріалів наукового дослідження, підготовці публікацій, складанні звіту про науково - дослідну роботу, написанні ^дисертації, виконанні студентами кваліфікаційних робіт бакалавра, спеціаліста, магістра, наукових робіт.
Бібліографічний опис друкованих творівскладається іїз обов'язкових і факультативних елементів, які за своїми функціями об'єднані в області, що пеередбачають послідовність запису реквізитів.
Обов'язкові елементи бібліографічного опису книг містять: основний заголовок, відомості про авторів (і ндивідуальних або колективних), повторне видавння та його характеристику, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок, міжнзародний стандартний номер книги (І5ВМ).
Факультаггяивні елементи такі: найменування монографії, відомості про ілюстрації, міжнародний стандартний номер серіальних видань (138Н), палітурка, ціна,, тираж та ін.
Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні, наводиться лише з включенням обов'язкових елементів. Факультативні і основні елементи подаються у бібліографічних виданнях. Опис книжок починається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали, назву книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Книжки одного, двох і трьох авторів описують під їх прізвищами.
У заголовку бібліографічного опису дані про колективного автора подають в офіційній формі, в називному відмінку. У заголовку опису публікацій вищих органів державної влади та управління перед їх найменуванням указується назва країни, наприклад: Україна, Верховна Рада, Кабінет Міністрів.
Усі видання колективного автора, найменування якого змінювалось, припускається описувати під його останньою офіційною назвою.
Назву місця видання наводять повністю у називному відмінку, за винятком назви міста Київ-К., перед назвою міста ставиться тире, а потім двокрапка.