Виклад основного матеріалу дослідження

УДК: 330.59

Порівняльний аналіз якості життя населення України та країн Європейського Союзу

Автор: студентка гр. МК-116 –Двіняніна Г.С.

Науковий керівник: викладач Стріжкова Ю.В.

ВСТУП

Проблема вивчення якості життя населення є актуальною для Європейських країн, незалежно від рівня соціально-економічного розвитку суспільства, тим більше вони актуальні для України.

У свою чергу доводиться зазначити, що сьогодні в практиці управління соціально-економічним розвитком регіонів України рівень і якість життя населення ще не стали головною метою.

Також і теорія управління рівнем та якістю життя населення далека від досконалості.

Різні аспекти рівня та якості життя населення досліджувалися вітчизняними і закордонними вченими: Бабосова Е.М., Ротмана Д.Г., Айвазяна С.А., Жеребина В.М.,Романова О.М., Е.І. Головаху, Н.В. Паніну, І.М. Прібиткову, В.Е. Пилипенко, Ю.І. Саєнко, В.Е. Мандибура, Н.В. Толстих, В.С. Пономаренко, зокрема виділяємо дослідницький колектив соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.М.Каразіна - Бакірова В.С., Ніколаєвського В.М., Хижняк Л.М., Кізилова А.І. та інш.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета даного дослідження полягає у визначенні й порівняльному аналізі стандартів якості життя населення України та розвинених країн, що дозволяє нам визначити ті галузі, які на сьогоднішній день відповідають встановленим критеріям якості.

.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Масове виробництво в умовах глобальної конкуренції сформувало відношення до якості як до економічної категорії. Якість товарів і послуг стала розглядатися як показник ефективності виробництва, що забезпечує зростання національного багатства. Виникли прикладні галузі науки, такі як стандартизація, кваліметрія, управління якістю, теорія надійності і ін. Сформувалися цілі школи, що розглядають якість як основу успішної економічної діяльності.

В умовах суспільства, що трансформується, дуже складно сформулювати комплекс критеріїв поняття якості життя. Тому узагальнюючи теорію і практику даного питання, дослідники виділяють ряд невирішених проблем, а саме: розмежування понять “рівень” і “якість” життя населення; побудови узагальнюючого критерію оцінки рівня і якості життя населення; вибору системи окремих і інтегральних кількісних показників оцінки рівня життя населення; розробки інтегральної оцінки якості життя населення й тощо.

Підґрунтя сучасних досліджень «якості життя» заклали багато чисельні публікації відомих західних теоретиків: О. Тоффлера, Дж. Гелбрейта, Р. Арона, Д.Белла та інші, що розглядали якість життя у зв’язку з перспективою становлення суспільства.

Сучасні дослідження "якість життя" на пострадянському просторі здійснюються в контексті трансформаційних перетворень і пов'язані з аналізом їх наслідків - змінами рівня життя населення, соціального статусу, стану здоров'я, особливостями процесів соціальної адаптації, соціального самопочуття тощо. Серед найбільш відомих дослідників необхідно назвати Бабосова Е.М., Ротмана Д.Г., Айвазяна С.А., Жеребина В.М.,Романова О.М. та інш. Окремі аспекти "якість життя" знаходять місце в роботах сучасних українських дослідників, серед яких слід виділити Е.І. Головаху, Н.В. Паніну, І.М. Прібиткову, В.Е. Пилипенко, Ю.І. Саєнко, В.Е. Мандибура, Н.В. Толстих, В.С. Пономаренко тощо.

Об’єктом дослідження є соціальна сфера життя європейського та українського суспільства

Теоретичний аналіз проблеми дозволив сформулювати основну гіпотезу: визначення причин виникнення критичної ситуації щодо питання якості життя в Україні в умовах розвиваючого суспільства; покращення якості життя шляхом вирішення ключових питань при проведенні симпозіумів, конференцій та круглих столів разом із Європейською спільнотою.

В умовах економічної кризи особливого значення набувають проблеми стабілізації і зростання рівня життя, створення умов для повноцінного відтворення та функціонування трудового потенціалу

В контексті формування державної соціальної політики особливого значення набуває адекватна оцінка потреб населення та можливостей суспільства їх забезпечити. Відповідно нагальною необхідністю стає запровадження у практику статистичного аналізу та управління, розробки цільових програм системи індикаторів рівня життя населення і соціальних нормативів та стандартів. Це дозволить не тільки налагодити моніторинг рівня життя населення, а й активно впливати на його зростання як у кількісному, так і в структурно-якісному плані.

Відсутність адекватної системи показників не дозволяє визначити реальний якісний стан рівня життя різних соціальних верств населення та здійснити їх структурне ранжування. Ефективна державна політика, спрямована на забезпечення досягнення відповідного життєвого рівня населення, може бути реалізована лише за умови всебічного врахування системної дії комплексу соціально-економічних чинників, та застосування повної та репрезентативної системи показників оцінки рівня життя.

В умовах ринкової економіки підґрунтям соціального захисту населення може стати система соціальних нормативів, які одночасно відображають особливості соціальної системи та виступають інструментом регулювання тих чи інших процесів у суспільстві. Розробка та впровадження державних мінімальних соціальних стандартів має бути спрямована на фінансове забезпечення основних конституційних прав громадян, зміцнення фінансової бази та збереження єдиного соціального простору, тобто державні мінімальні стандарти повинні знайти своє відображення в державному та місцевих бюджетах і сприяти вирівнюванню соціального забезпечення громадян.

Результати аналізу доходів та витрат населення на базі даних обстеження умов життя домогосподарств підтверджують, що найбільш точно відображають матеріальний добробут сукупні витрати домогосподарств. Для аналізу життєвого рівня населення необхідно використовувати нетрадиційний підхід, який спирається на середньодушові доходи населення, а брати до уваги середні сукупні витрати в розрахунку на умовно дорослого, як це використовується у Європейських державах.

Комплексний аналіз рівня і структури доходів та витрат населення України протягом останнього десятиріччя минулого століття свідчить про погіршення рівня та якості життя населення, яке проявляється у зменшенні реальної заробітної плати працюючих, суттєвого збільшення частки витрат на споживання у структурі доходів населення.

Погіршилася структура сукупних витрат малозабезпечених домогосподарств, про що свідчить суттєве збільшення частки витрат на харчування на фоні зменшення частки витрат на непродовольчі товари та послуги. А згідно з міжнародними критеріями частка витрат на харчування належить до переліку головних показників оцінки рівня життя добробуту населення – якщо витрати на харчування дорівнюють двом третинам доходу сімей, це вже є сигналом небезпеки.

Розшарування населення за рівнем добробуту триває – зростання добробуту багатших відбувається на фоні істотного зубожіння бідних верств населення.

Зниження реальних доходів населення та поширення бідності за часів ринкових реформ – це результат не тільки падіння рівня виробництва та високої інфляції, але і наслідок відсутності ефективних механізмів адаптації до нових умов. Реальні доходи населення протягом десяти років знизилися у 4,4 рази, реальна заробітна плата - майже в 4 рази, а реальна пенсія – в 6,5 рази. Це призвело до того, що бідність набула масових масштабів. До того ж, вона охопила не тільки непрацездатних, безробітних, але й зайнятого у виробництві населення – з’явився прошарок так званих “ нових бідних ” – кваліфікованих працівників.

Поширилася диференціація населення, які відносяться до різних соціальних груп, зокрема за професійною приналежністю. Безумовно, таке становище призвело до поглиблення соціальної нестабільності у суспільстві та до зниження трудових стимулів. Не останню роль в цьому належить і наявність заборгованості по оплаті праці. В умовах економічного спаду на фоні фактичного усунення держави із сфери регулювання доходів, відбулася поляризація суспільства і стала ще одним фактором зростання соціальної напруги в Україні.

ВИСНОВКИ

Важливою проблемою формування ефективної соціальної політики є забезпечення балансу між її компенсаційною та мотиваційною функціями. Перенесення акцентів на будь-яку з них загрожує або зниженням стимулів до активної поведінки працездатних верств населення, або вкрай тяжким становищем соціально вразливих верств, соціальною напругою в суспільстві.

Метою соціальної політики держави має бути створення умов для розвитку та функціонування соціальних відносин, всебічного розвитку творчого потенціалу населення. Ринкова економіка передбачає зміну самої системи державного регулювання, потребує нових, адекватних умов ринку, податкове законодавство, систему законів щодо захисту прав споживача та соціальному забезпеченню тощо. Також відчутна потреба у правовому забезпеченні масової приватизації державного та муніципального майна.