Тема 18. Досконала конкуренція і чиста монополія.
18.1. СУТЬ І ОЗНАКИ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ
В економіці двох однакових галузей не буває.
Структура ринку характеризує умови, в яких відбувається конкуренція. Структуру ринку визначають за кількістю фірм та покупців на ринку, за наявністю та доступністю інформації, за можливістю змов між продавцями чи покупцями, а також: за легкістю входження і виходу з конкретного ринку. На структуру ринку може впливати також держава через ухвалення економічних законів. У свою чергу структура ринку впливає на рівень цін, обсяги виробництва та величину прибутків підприємств.
Розрізняють чотири основні ринкові структури — досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. їхні характерні ознаки подано у таблиці 18.1.
Іноді в літературі використовується термін "недосконала конкуренція", яким позначають усі ті структури ринку, що відрізняються від досконалої конкуренції.
Розглянуті вище ринкові структури можна поділити на дві групи: реальні та ідеальні. До реальних структур можна віднестимонополістичну конкуренте та олігополію, до ідеальних — досконалу конкуренцію і чисту монополію. Олігополія і монополістична конкуренція притаманні багатьом реально існуючим ринкам. До олігопольних структур належать, наприклад, телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістично-конкурентних — виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківських послуг населенню, видання журналів і газет тощо.
На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії, досконала конкуренція і чиста монополія не характеризують які-небудь реально існуючі ринки, а представляють ідеальні типи ринкових структур. Звичайно, термін "ідеальні ринкові структури" означає не те, що ці структури є гарними, а те, що вони існують як абстрактні ідеї.
До ідеальних ринкових структур ринки, що існують реально, можуть тільки наближатися. Наприклад, найближчими до досконалої конкуренції є деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза), а також деякі фінансові ринки або біржі. Так само важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди є один — два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукція унікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринкових структур у реальному світі не існує.
Класифікація ринкових структур
Таблиця 18.1
| Характерні ознаки | Структури ринку | |||
| Досконала конкуренція | Монополістична конкуренція | Олігополія | Чиста монополія | |
| Кількість фірм, які виробляють продукт | Дуже велика кількість неза- лежних фірм | Багато фірм | Декілька фірм | Одна фірма |
| Тип продукту | Стандартизо-ваний; однорідні товари | Диференційова- ний залежно від ринків | Стандартизо-ваний або диференційо-ваний | Унікальний; не має близьких замінників |
| Умови входження на ринок | Дуже легкі, відсутні перешкоди | Відносно легкі | Обмежені, вимагають великих інвестицій | Блоковані |
| Контроль над Цінами | Відсутній; ціни визначає ринок | Обмежений | Обмежений взаємною залежністю; значний у разі таємної змови | Значний, інколи повний контроль |
| Нецінова конкуренція | Відсутня | Наголос на рекламу, торгові знаки, марки | Типова, особливо за диференціації продукту | Реклама зв'язку фірми з громадськими організаціями |
| Приклади | Сільське господарство; ринок цінних паперів | Роздрібна торгівля, вироб- ництво одягу, взуття | Сталеливарна, автомобільна, побутові електроприлади | Місцеві підприємства комунальних послуг |
Для чого ж тоді аналізувати теоретичну модель досконалої конкуренції та чистої монополії?
По-перше, аналіз ідеальних ринкових структур розкриває, яким чином розміщувалися би ресурси і встановлювалися ціни, якби не було ніяких ринкових недосконалостей — диференціації продуктів, немобільності ресурсів, поганого знання ринку тощо.
По-друге, цей аналіз показує шлях до найефективнішого розміщення ресурсів за певних умов чи обмежень.
По-третє, аналіз ідеальних структур допомагає нам збагнути таку економічну систему, в якій рух товарів, послуг і ресурсів є безперешкодним.
По-четверте, такий аналіз дає змогу побудувати точні моделі, які демонструють усі альтернативи відносно обсягу випуску продукції та рівня цін, а отже, сприяють максимізації прибутків фірми.
Досконала конкуренція
Досконало конкурентний ринок — це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден із них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції. Можливість укладання таємних змов на такому ринку невелика, точна інформація про товари та їхні властивості є легкодоступною. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Нарешті, фірми можуть без перешкод входити у цей ринок або залишати його.
В економічній літературі поширена думка, що ринкова економіка з досконалою конкуренцією забезпечує високу виробничу та розподільну ефективність. Водночас виникає кілька гострих проблем.
По-перше, така система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу дуже нерівномірно. Нерідко виявляється, що значна частина населення не може задовольнити своїх елементарних потреб. Тому чимало політиків та економістів вважають, що розподіл доходів, який забезпечує конкурентна економіка, слід доповнити їх державним перерозподілом.
По-друге, така економіка призводить до значних побічних наслідків, у тому числі негативних. За умов конкуренції кожен виробник намагається мінімізувати витрати. Це означає, що фірми уникатимуть витрат, пов'язаних, наприклад, зі збереженням довкілля.
По-третє, за умов досконалої конкуренції не можна забезпечити виробництво благ громадського вжитку, наприклад мостів, маяків, дамб тощо, а також національну оборону. Ці блага конче потрібні споживачам.
По-четверте, невеликий розмір типової конкурентної фірми не дає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки. Тому ця структура ринку на думку багатьох економістів, не сприяє вдосконаленню наявних продуктів і створенню нових.
Отже, в ринковій економіці, крім досконалої конкуренції, мають існувати й інші структури ринку, щоб виправляти слабини досконалої конкуренції.
Спектр ринкових структур досить широкий — від висококонкурентних ринків до ринків, на яких є лише один продавець — монополія — або лише один покупець — монопсонія. За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищення цін та обмеження обсягів виробництва. Нерегульована монопсонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції. Прикладом монополії є підприємства комунальних послуг, якими володіє держава. Це електроенергетичні, газо- та водопровідні, телефонні компанії тощо. Монополія характеризується:
1)наявністю в галузі єдинофірми— чистого, або абсолютного, монополіста;
2)відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Покупець змушений або платити встановлену ціну, або відмовитися від цього продукту;
3) наявністю бар'єрів для входження в ринок. Інші фірми не можуть увійти в ринок, де панує монополія. Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі:
• володіння основними видами сировини;
• патентні права;
• авторські права і товарні знаки.
Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для виробництва продукту. Як на приклад, що ілюструє цю ситуацію, часто посилаються на довоєнну алюмінієву галузь у США. Для виробництва алюмінію потрібні боксити. Тоді усі бокситові шахти контролювалися Алюмінієвою компанією Америки (АLСОА). Завдяки цьому протягом тривалого часу АLСОА була єдиним виробником алюмінію.
Унікальні здібності або знання можуть також створити монополію. Талановиті співаки, художники, спортсмени володіють монополією на використання своїх послуг.
Комунальні підприємства надають населенню життєво важливі послуги. Переважно вони перебігають у власності приватних фірм і є монополістами. До комунікацій належать електроенергія, газо- і водопостачання. Держава регулює діяльність цих галузей. Конкуренція тут могла б зашкодити суспільним інтересам.
Припустімо, що у районі функціонує кілька фірм із постачання електроенергії. Кожній фірмі потрібні були б власні лінії електропередач, електростанції тощо. Це призвело б до значних труднощів. Одночасно держава регулює використання комунальних послуг, визначає їхній обсяг і можливу ціну. Держава бере на себе роль конкурента і через спеціальні комісії стежить за рівнем та обсягом послуг галузей комунальної сфери.
Патентні права. Фірма може стати монополістом, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що використовується під час виробництва продукту.
Патент — це документ, який посвідчує авторство на винахід та виключне право на його використання упродовж певного строку.
В Україні термін дії патенту на винахід — 20 років; на корисну модель — п'ять; на промисловий зразок — 10 років. Патентну систему часто використовують у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуковідеозаписі. Для розроблення придатної для патентування продукції потрібна науково-дослідницька робота.
Авторські права — це вид монополії, згідно з яким держава забезпечує авторам оригінальних творів виключне право на їх продаж чи використання. Авторське право чинне упродовж життя автора та ще 50 років після його смерті.
Товарні знаки — це спеціальні малюнки, назви чи символи, які представляють товар, послугу чи фірму. Конкурентам заборонено використовувати зареєстровані товарні знаки чи подібні до них. Це роблять для того, щоб споживач міг легко відрізнити оригінал від підробки.
Монополіст контролює ціну, тобто диктує ціну ринкові. Причина цього очевидна: він виробляє, а отже, й визначає загальну величину пропозиції. За наявного попиту на свій продукт монополіст може змінити ціну, маніпулюючи обсягом продукції. Відсутність конкурентів у монополії насамперед пояснюється наявністю бар'єрів для входження у галузь нових фірм.
Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість продукції з найнижчими витратами виробляє саме одна фірма, а не дві, три чи більше. Таку монополію називають природною монополією. Це переважно підприємства комунальних послуг.
Інколи виникає ситуація, коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку монополію називають двосторонньою. Наприклад, лише одна фірма виробляє пластмасові пляшки, і лише одна фірма їх використовує.
18.2. ЦІНА І ВИПУСК ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
З'ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді. Припустімо, що фірма максимізує свій прибуток. Розглянемо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції (табл. 18.2).
Ринкова ціна становить 10 гривень за одиницю продукту, якого фірма може виробляти будь-яку кількість. Загальний виторг відображає різні рівні виробництва. Крім того, ми маємо: загальні постійні витрати, загальні змінні витрати, загальні витрати (що є сумою загальних постійних витрат і загальних змінних витрат). І нарешті, такий економічний прибуток, що є різницею між загальним виторгом і загальними витратами за різних рівнів виробництва.
На основі табличних даних побудуємо графіки.
Таблиця 18.2
Витрати і прибутки фірми ( ціни, встановлені фірмою, у грн.)
| Випуск продукції, од., О | Ціна, Р | Загальний виторг, TR | Загальні постійні витрати, ТЕС | Загальні змінні витрати, TVC | Загальні витратиТС | Економічний прибуток, +EP |
| -12 | ||||||
| -4 | ||||||
| ЗО | ||||||
| -1 |
Висновок: якщо фірма максимізує прибуток чи мінімізує збитки, вона повинна встановити такий рівень випуску продукції, за якого граничні витрати в короткостроковому періоді дорівнюють ціні.
Таблиця 18.3