Стаття 320. права замовника 1 страница

1. Замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здій­снювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості викона­них робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

2. У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

3. Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі по­рушення замовником своїх зобов'язань за договором, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляються неможливими чи значно ускладненими.

4. Недоліки виконання робіт чи матеріалів, що використовуються для робіт, допущені з вини підрядника або субпідрядника, повинні бути усунені підрядником за свій рахунок.

1. Замовник як заінтересована особа має право контролювати виконання підрядником до­говірних зобов'язань, пов'язаних насамперед з їх якістю, відповідністю виконуваних робіт затвердженій проектно-кошторисній документації. Однак контроль з боку замовника (зазви­чай це здійснює призначений ним фахівець) має здійснюватися в порядку, визначеному договором, без втручання у господарську діяльність підрядника. Крім того, замовник має право перевіряти хід виконання робіт (відповідно до встановленого договором графіка) та якість уже виконаних будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що викорис­товуються.

2. Грубе порушення строків виконання обумовлених договором робіт, що унеможливлює їх завершення до закінчення строку дії договору, тягне для підрядника негативні наслідки, серед яких - можливість дострокового розірвання договору на вимогу замовника та відшко­дування йому підрядником заподіяних збитків.

3. Водночас істотне порушення замовником своїх договірних зобов'язань, внаслідок яко­го початок або продовження робіт підрядником унеможливлюється чи значно ускладнюєть­ся, звільняє підрядника від виконання його зобов'язань. Зокрема, в такому випадку він має право навіть не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити. Подібна ситуація може виникнути, якщо замовник у встановлені строки не передає підряднику проектно-кошторис­ну та іншу визначену договором документацію, будівельний майданчик, не перераховує обу­мовленого договором авансу.

4. Окрім негативних наслідків за порушення строків виконання договірних зобов'язань підрядник несе відповідальність за недоліки виконання робіт чи матеріалів, що використо­вуються для робіт, допущені з його вини чи вини субпідрядника. Подібні недоліки підрядник повинен усунути за власний рахунок в обумовлені із замовником строки та порядку.

Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво

1. У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

2. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого коштори­су. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

3. У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимага­ючи відшкодування понесених додаткових витрат.

4. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник -його зменшення. У разі істотного зростання після укладення договору вартості мате­ріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника - розірвання договору в установленому порядку.

5. Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окре­мих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чи­ном і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

6. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата та розмір авансу передбачені договором.

7. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин за­мовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані до консервації роботи та відшкоду­вати йому пов'язані з консервацією витрати.

1. Договірна ціна (вартість обумовлених договором робіт) може визначатися по-різному: із зазначенням конкретної суми відповідно до складеного кошторису чи способу її визначен­ня (з урахуванням рівня коливання цін на ринку, у тому числі з встановленням граничного рівня перевищення кошторису).

2. Договірна ціна, що включає компенсації витрат підрядника та оплати (винагороди) виконання обумовлених договором робіт, визначається на підставі складеного кошторису (твердого чи орієнтовного/приблизного). Кошторис вважається твердим, якщо сторони в до­говорі не визначили іншого принципу формування договірної ціні. Проте твердий кошторис може бути змінений за погодженням сторін (на практиці це оформляється у формі додатко­вої угоди про зміну договірної ціни). Причини корегування договірної ціни, визначеної на підставі твердого кошторису, можуть бути різними: затримка виконання з вини тієї чи іншої сторони; внесення змін до проектно-кошторисної документації; необхідність виконання до­даткових робіт; подовження строків виконання та ін.

3. У процесі виконання у підрядника може виникнути нагальна потреба у перевищенні кошторису (наприклад, для відновлення знищеної ураганом покрівлі об'єкта, без чого остан­ній може зазнати значної шкоди через несприятливі метеоумови). У такому випадку підряд­ник повинен своєчасно попередити замовника про необхідність проведення додаткових ро­біт, що спричинить значне перевищення кошторису. Виконання підрядником додаткових робіт на об'єкті без попередження замовника про перевищення кошторису не дає йому (під­ряднику) права вимагати відшкодування понесених додаткових витрат за рахунок замовника.

4. Зміна (збільшення чи зменшення) твердого кошторису можлива лише за згодою сторін; жодна з них (ні замовник, ні підрядник) не мають права цього вимагати. Проте в результаті істотного «стрибка» чи «спаду» цін на матеріали, устаткування, послуги, що надавалися тре­тіми особами, одна із сторін договору може опинитися у невигідному становищі. У коменто­ваній статті передбачаються механізми захисту інтересів підрядника, який змушений був оплатити матеріали, устаткування, а також послуги, що надавалися йому в процесі виконання договору третіми особами, за значно вищими, ніж передбачено кошторисом, цінами. Йому надається право вимагати від замовника збільшення встановленої вартості робіт, а у разі отримання негативної відповіді (або відсутності будь-якого реагування) замовника - вимага­ти розірвання договору в установленому порядку.

5. Особливості договору підряду на капітальне будівництво (висока вартість робіт і мате­ріальних ресурсів, що використовуються при виконанні будівельних і пов'язаних з ними ро­біт; значні строки дії договору; оплата виконання після його прийняття в установленому по­рядку) зумовлюють і специфіку фінансування замовником цих робіт. За усталеною прак­тикою в будівництві широко застосовується авансування (в межах 10-20 відсотків вартості робіт) з метою забезпечення підрядника необхідними коштами для початку обумовлених до­говором робіт. Традиційною є також наявність у більшості договорів положень про поетапне виконання (відповідно до затвердженого сторонами графіка) з наступною оплатою прийня­того виконання. Після завершення комплексу обумовлених договором робіт об'єкт прийма­ється в установленому порядку в експлуатацію і здійснюються остаточні розрахунки з під­рядником. Саме подібні рекомендації містяться в Положенні про підрядні контракти в бу­дівництві України, затвердженому науково-технічною радою Міністерства будівництва і архітектури України (протокол від 15 грудня 1993 р. № 9).

Якщо договором не передбачені ні авансування (попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів), ні поетапні виконання та оплата, замовник зобов'язаний сплатити підряд­нику обумовлену договором ціну після прийняття завершеного будівництвом об'єкта в екс­плуатацію в установленому порядку (з відповідною перевіркою дотримання встановлених абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність» [295] вимог, у тому числі щодо якості, міцності, довговічності споруди, її пожежної, санітарно-епідеміологічної та радіацій­ної безпеки).

6. Виплата підряднику авансу на його вимогу може мати місце лише за наявності відповід­них положень у договорі підряду на капітальне будівництво (див. також коментар до ч. 5 цієї статті).

7. Предметом договору підряду на капітальне будівництво можуть бути роботи, пов'язані з його консервацією. Остання може бути викликана різними чинниками: відсутністю коштів у замовника; недоцільністю завершення будівництва (через хибність техніко-економічних обгрунтувань); застосуванням застарілих проектних рішень, що не зможуть забезпечити рентабельності об'єкта; істотним пошкодженням об'єкта в результаті стихійного лиха та з інших не залежних від сторін обставин. Проте, приймаючи рішення про консервацію об'єкта, замовник зобов'язаний оплатити підряднику виконані до консервації роботи та відшко­дувати йому пов'язані з консервацією витрати.

У разі якщо необхідність у консервації об'єкта виникла через винні дії третіх осіб, замов­ник може подати до них позов про відшкодування йому заподіяних збитків.

Стаття 322. Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне бу­дівництво

1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший по­рядок не встановлено законом.

2. Недоліки, виявлені при прийнятті робіт (об'єкта), підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок у строки, погоджені з замовником. У разі порушення строків усунення недоліків підрядник несе відповідальність, передбачену договором.

3. Позовна давність для вимог, що випливають з неналежної якості робіт за догово­ром підряду на капітальне будівництво, визначається з дня прийняття роботи замовни­ком і становить:

один рік- щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи -два роки;

три роки - щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи - десять років;

тридцять років - щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправни­ми діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.

4. У разі якщо договором підряду або законодавством передбачено надання гарантії якості роботи і недоліки виявлено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня виявлення недоліків.

1. Способом забезпечення належного виконання договору підряду на капітальне будів­ництво, як і будь-якого іншого господарського договору, є загроза настання негативних на­слідків для порушника договірних зобов'язань у формі відповідальності, що зазвичай засто­совується в договірних відносинах, — стягнення залікової неустойки у розмірі, встановле­ному законом та/або договором, та відшкодування збитків у частині, не покритій неустой­кою. При цьому відшкодуванню підлягають не лише прямі збитки (зроблені другою сто­роною витрати, втрата або пошкодження її майна), а також неодержані доходи, якщо інше не встановлено законом.

2. Невиконання підрядником обов'язку усунення за власний рахунок недоліків, виявле­них при прийнятті робіт (об'єкта), в погоджені із замовником строки також тягне для нього (підрядника) відповідальність, передбачену договором. Відсутність у договорі відповідних положень (про форму відповідальності за неусунення підрядником зазначених недоліків) не звільняє його від загрози стягнення на вимогу замовника відшкодування завданих таким невиконанням збитків - відповідно до загального принципу, закріпленого частиною 3 стат­ті 216 ГК.

3. Капітальне будівництво має свою специфіку. Вона полягає у характері самих робіт (їх складність, значний/великий обсяг), властивостях об'єкта будівництва (значна частина його конструкцій після виконання відповідного комплексу робіт стає недоступною для візуально­го огляду; завершена будівництвом споруда зазвичай призначається для тривалих строків експлуатації), складності контролю з боку замовника за виконанням робіт (і відповідно - за дотриманням вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил) то­що. Усе це створює значні можливості для зловживань з боку підрядника, що порушують встановлені вимоги стосовно якості будівництва (будівельних та пов'язаних з ними робіт). Відтак, з метою захисту інтересів замовника частина 3 коментованої статті встановлює спеціальні строки позовної давності для застосування відповідальності (зазвичай у формі відшкодування збитків). При визначенні тривалості цих строків враховується сукупність чинників: тривалість експлуатації об'єкта - капітальна чи некапітальна споруда; характер недоліків і відповідно -можливість чи неможливість їх виявлення за звичайного способу прийняття робіт; ступінь тяжкості наслідків наявності в будівлі/споруді недоліків.

Перебіг строків позовної давності пов'язується з днем прийняття роботи замовником від­повідно до встановленого законом та/або договором порядку, якщо відсутні умови про га­рантійні строки.

4. Порядок визначення строку позовної давності змінюється у разі якщо недоліки виявле­но в межах встановленого законом та/або договором гарантійного строку щодо якості. У цьому випадку перебіг строку позовної давності починається з дня виявлення недоліків.

Стаття 323. Умови укладання та виконання договорів підряду в капітальному бу­дівництві

1. Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконую­ться на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

2. Договори підряду на капітальне будівництво за участі іноземних суб'єктів госпо­дарювання укладаються і виконуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, між­державними угодами, а також особливими умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими в порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України.

1. Укладення та виконання договорів підряду (субпідряду) на капітальне будівництво здій­снюються відповідно до вимог законодавства, з урахуванням підстав укладення договору (дер­жавне замовлення чи вільне волевиявлення сторін) та джерел фінансування (бюджетні кошти, кошти, отримані під гарантії Уряду, чи власні кошти інвестора). За загальним правилом вибір порядку визначення виконавця (конкурентний чи неконкурентний) залежить від інвестора/за­мовника, який керується при цьому власними інтересами та можливостями. Договори, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів та/або укладаються на підставі державного замов­лення, зазвичай укладаються на конкурентних засадах, за винятком випадків недоцільності або неможливості їх застосування. Специфіка укладення таких договорів, їх виконання, прийняття виконання визначаються низкою нормативно-правових актів: статтею 183 ГК; законами Укра­їни «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [141], «Про майнову відповідаль­ність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів» [104]; постановами Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуата­цію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» [404], «Про затвердження По­рядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» [244] та ін.

2. Особливості укладення та виконання договорів підряду на капітальне будівництво за участю іноземних суб'єктів господарювання визначаються нормативно-правовими актами України та міждержавними угодами.

Стаття 324. Договір підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт

1. За договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підряд­ник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або ви­конати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні робо­ти, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

2. До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

3. Підрядник несе відповідальність за недоліки проекту, в тому числі виявлені в про­цесі його реалізації та експлуатації побудованого за даним проектом об'єкта.

4. У разі виявлення недоліків проекту підрядник зобов'язаний безоплатно перероби­ти проект, а також відшкодувати замовнику збитки, спричинені недоліками проекту.

5. Позов про відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту, може бути заявлено протягом десяти років, а якщо збитки замовнику завдано проти­правними діями підрядника, які призвели до руйнувань, аварій, обрушень, - протягом тридцяти років з дня прийняття побудованого об'єкта.

1. Будівництву об'єкта має передувати його проектування (включає розробку передпроект-них документів, що обґрунтовують техніко-економічні показники об'єкта будівництва, та про­ектно-кошторисну документацію) і проведення досліджувальних робіт (наприклад щодо до­слідження геологічних, гідрогеологічних умов будівельного майданчика). Проведення подібних робіт зазвичай здійснюється на підставі відповідного договору - підряду на проведення проект­них і досліджувальних робіт. За цим договором підрядник зобов'язується розробити за завдан­ням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні, досліджувальні), а замовник зобов'язується надати необхідні для виконання таких робіт відомо­сті та/або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх.

2. Регулювання відносин, які виникають у процесі виконання проектних та досліджуваль­них робіт, може здійснюватися із застосуванням відповідних положень статті 318 ГК, а та­кож інших нормативно-правових актів, що визначають особливості проведення таких робіт: законів України «Про інвестиційну діяльність» [295], «Про наукову і науково-технічну діяльність» [329], «Про основи містобудування» [351], «Про архітектурну діяльність» [59], «Про планування і забудову територій» [384]; постанов Кабінету Міністрів України «Про за­твердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» [244], «Про по­рядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та затвердження їх ком­плексної державної експертизи» [398] та ін.

3. На підрядника за цим договором покладається обов'язок відповідальності за недоліки проекту. Якщо останні стосуються питань, що відповідно до частини 1 статті 8 і статті 15 За­кону «Про інвестиційну діяльність» підлягають обов'язковій державній експертизі (санітар­ного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбере­ження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і спо­руд, архітектурних вимог), то вони зазвичай виявляються у процесі проведення такої експер­тизи, і відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок затвер­дження інвестиційних програм і проектів будівництва та затвердження їх комплексної дер­жавної експертизи» такий проект не може отримати позитивного висновку комплексної державної експертизи, без якого він не повинен затверджуватися та реалізовуватися. Відтак, вчасне усунення підрядником таких недоліків необхідно для реалізації інвестицій і відповід­но для укладення договорів з виконавцями будівельних і пов'язаних з ними робіт.

Виявлені в процесі реалізації проекту та експлуатації побудованого за даним проектом об'єкта недоліки, що не були зафіксовані в процесі проведення комплексної державної екс­пертизи, також підлягають усуненню підрядником.

4. Переробка проекту з метою усунення виявлених недоліків здійснюється підрядником за власний рахунок, що не звільняє його від обов'язку відшкодування замовнику збитків, спричинених недоліками проекту.

5. Тривалість строків позовної давності для подання позову про відшкодування замовни­ку збитків, спричинених недоліками проекту, залежить від ступеня тяжкості негативних на­слідків реалізованого проекту. За загальним правилом строк позовної давності становить де­сять років, а якщо збитки замовнику завдано протиправними діями підрядника, що призвели до руйнувань, аварій, обрушень, - тридцять років.

Перебіг строку позовної давності починається з дня прийняття побудованого об'єкта.

Глава 34 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 325. Інноваційна діяльність

1. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господар­ських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання дов­гострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впро­вадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

У коментованій статті закріплюється більш широке за змістом визначення інноваційної діяль­ності, ніж в абзаці 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» [296], оскільки спрямування такої діяльності в першому випадку не пов'язується з обов'язковим отри­манням прибутку, а в другому - використання та комерціалізація результатів інноваційної діяль­ності має забезпечити випуск на ринок конкурентоздатних товарів і послуг.

Відповідно до положень ГК інноваційною визнається діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгостроко­вих науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження но­вих науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Згідно із названим вище Законом інноваційною є діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і зумовлює випуск нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності

1. Інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяль­ності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

2. Формами інвестування інноваційної діяльності є:

державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших неви­робничих сфер;

іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іно­земцями, а також іншими державами;

спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юри­дичними особами чи іноземцями.

3. Загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом.

1. Інноваційна діяльність може здійснюватися лише за наявності відповідних інвестицій. Законом України «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3) інноваційна діяльність визнається од­нією з форм інвестування. Інвестиціям у сфері господарювання притаманні певні особливо­сті: зазвичай вони мають довгостроковий характер; вкладаються, як правило, в об'єкти гос­подарської діяльності; метою інвестування є одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту; інвестиції можуть здійснюватися у формі різних видів майна, ін­телектуальних цінностей та майнових прав.

2. За сукупністю критеріїв (джерела фінансування; суб'єкти інвестування; об'єкти інвес­тування та/або його спрямування - отримання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту) виділяють такі форми інвестування інноваційної діяльності:

державне інвестування (здійснюється органами державної влади за рахунок коштів дер­жавного бюджету та інших коштів відповідно до закону);

комунальне інвестування (здійснюється органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету відповідного рівня та інших коштів відповідно до закону);

комерційне інвестування (здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва, в тому числі підвищення його рентабельності/прибутковості);

соціальне інвестування (здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер і зазвичай безпосередньо не пов'язується з комерціалізацією його результатів);

іноземне інвестування (здійснюється іноземними юридичними особами або іноземними громадянами чи державами; при цьому мета такого інвестування, як правило, пов'язується з отриманням інвесторами певних вигід, у тому числі прибутку);

спільне інвестування (здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи громадянами-іноземцями).

3. Загальні засади інвестування в Україні визначаються законами «Про інвестиційну діяль­ність», «Про режим іноземного інвестування», «Про інноваційну діяльність», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [133], «Про спе­ціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [449], а по­рядок інвестування - низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у відповід­ності з положеннями цього Кодексу та відповідних законів. Це, зокрема: Указ Президента України «Про деякі питання інноваційного інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» [118], постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інно­ваційних структур інших типів» [214], «Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (віль­ній) економічній зоні» [274], «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проек­тів» [289] та ін., а також відомчі нормативні акти.

Стаття 327. Види інноваційної діяльності

1. Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжга­лузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і техно­логій.

2. Інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів ін­телектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і тех­нології;

розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підпри­ємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

3. Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення.

1. Визначальною ознакою інноваційної діяльності є інвестування наукової та науко­во-технічної діяльності в сфері господарювання, зокрема наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалу­зевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

2. Основними напрямами інноваційної діяльності, що забезпечують досягнення вищеза­значеного результату, є: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на ство­рення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; розробка і впрова­дження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища; реновація (відновлення) основних фондів, будівництво нових під­приємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.