Тема 17. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
1. Сутність, місце та роль розподілу в процесі відтворення:
· сутність і значення розподільних відносин в економіці;
· розподіл як ланка взаємозв’язку між виробництвом і споживанням.
2. Розподіл національного доходу і об’єктивні основи формування доходів населення:
· моделі розподілу національного доходу;
· об’єктивні основи формування основних доходів населення: неокласична концепція;
· необхідність і механізм перерозподілу національного доходу.
3. Споживання і заощадження національного доходу:
· споживання, його сутність і функції;
· заощадження національного доходу. Норма національного заощадження та її оптимальна величина.
 |
Навчальна література
1. Політична економія: Навч. посібник / За ред. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 17.
2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — Тема 13, § 3.
3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк. — Знання, 1997. — Розд. 28.
4. Основы экономической теории: Учебник / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко, В. С. Секретарюк, А. А. Устенко; Под общ. ред. С. В. Мочерного. — К.: Знання, КОО, 2000. — Тема 15.
5. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1992. — Т. 1. — Гл. 19. — С. 141—143; Т. 2. — Гл. 29. — С. 142—144, 152—153; Гл. 31.
Наукова література
6. Алексєєнко М. Сутність і роль заощаджень в умовах ринкової економіки // Економіка України. — 2001. — № 11.
7. Бухарин Н. И. Теория распределения Туган-Барановского // Экономические науки. — 1990. — № 2. — C. 76—89.
8. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег / Классика экон. мысли: Соч. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. — Кн. 2. — Гл. 6. —
С. 518—529; Кн. 3. — С. 550—586.
9. Кларк Ж. Б. Распределение богатства: Пер. с англ. — М., 1992.
10. Малий І. Й. Теорія розподілу суспільного продукту. — К.: КНЕУ, 2000.
11. Маршалл А. Принципы экономической науки: Т. 2. — М.: Прогресс, 1993. — Кн. 6.
12. Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — Розд. 13. — С. 316—320.
13. Сэй Ж.-Б. Трактат по политической экономии // Ж.-Б. Сэй. Трактат по политической экономии; Ф. Бастиа. Экономические софизмы. Экономические гармонии. — М.: Дело, 2000. — С. 22—88.
14. Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Наук. думка, 1994. — Ч. 1. — Розд. 10.
 |
Гранична схильність до споживання — величина додаткового споживання, що його спричиняє одна додаткова гривня доходу.
Доходи— грошові кошти, що отримують домогосподарства, фізичні та юридичні особи за результатами господарської діяльності, використання власності чи у формі соціальних виплат, громадських внесків тощо.
Доходи від власності — доходи, які отримують власники від продуктивного використання землі, капіталу, майна (орендна плата, відсоток, дивіденд).
Доходи від індивідуальної трудової власності — доходи, які отримують громадяни від самостійної трудової діяльності (за надання послуг чи реалізацію товарів, що вироблені індивідуально).
Заощадження — частина доходу, що не споживається.
Національне заощадження — частина національного доходу, яка не використовується на споживання і характеризує обсяг чистого заощадження в суспільстві.
Нормальні доходи — сума грошових доходів, отриманих протягом певного періоду, без урахування зміни цін.
Норма національного чистого заощадження = (національне заощадження (у межах національного доходу)/ національний дохід) × 100.
Податки — обов’язкові нормовані платежі, що вилучаються державою в бюджет за встановленими нею розмірами з фізичних та юридичних осіб.
Податки непрямі — податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.
Податкова декларація — заява платника податків про отримані доходи, як правило, за поточний рік.
Прожитковий мінімум — розмір грошових коштів, що необхідний для підтримки життєдіяльності людини та відновлення її робочої сили.
Суспільні фонди споживання — фонди, за допомогою яких використовується частина фонду життєвих засобів і забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб в освіті, культурі, охороні здоров’я, утримання непрацездатних членів суспільства.
Функція споживання — зв’язок між споживанням та доходами.
Функція заощадження — зв’язок між розмірами заощадження та доходу.