Інфляція, її суть, причини, види і соціально-економічні наслідки

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

Інфляція– зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутності і причина інфляції. Насправді є інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причини.

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

недосконалість податкової системи, збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

кризові явища у фінансово-кредитній системі;

монополізація виробництва;

зовнішньоекономічні фактори.

Зовнішні фактори інфляціїпов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між держава ми що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчого, фінансовою та ін.)

Узагальнюючи сказане, можна дати таке визначена інфляції.

Інфляція– це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги.

Залежно від критерію класифікації розрізняють декілька видів інфляції (рис. 4.6).

Рис. 4.6.Типи інфляції

Відкрита інфляціярозвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10 % на рік).

Помірна інфляція (3-5% на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається к негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

Галопуюча інфляції – інфляція, коли ціни зростають швидко від 10 до 100% щорічно. В умовах такої інфляції при укладанні контрактів їх прив'язують до індексу цін або оцінюють у вільно конвертованій валюті.

Гіперінфляція– це швидко зростаюча інфляція, за якої ціни зростають астрономічно – на 1-2 % щодня або протягом року на 100 і більше відсотків. Такою була інфляція в Україні у 1993 р., коли споживчі ціни зросли протягом року майже у 104 рази, тобто в середньому за місяць підвищувались на 47%.

Збалансована інфляція –інфляція, коли співвідношення цін на різні гру­пи товарів залишаються відносно сталими. Така ситуація для бізнесу не дуже страшна, бо темп підвищення цін рівномірний, і при укла­денні угод його можна врахувати.

Незбалансована інфляція –інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару. Така інф­ляція дуже небезпечна для підприємців.

Очікувана інфляція – зазвичай помірна інфляція, яку можна прогнозувати на будь-який період часу, а значить, є можливість розробити методи адаптації до неї.

Неочікувана, або непомітна, інфляціяпов'язана із суттєвим переви­щенням фактичного темпу інфляції над прогнозованим.

Залежно від тривалості зростання цін виділяють почасову і перма­нентну інфляцію, а залежно від державної політики регулювання – відкриту та приглушену. Під приглушеною інфляцією розуміють ситу­ацію, за якої заморожування цін стримує їх зростання, але не впли­ває на приховані причини інфляції, що пов'язані із недостатньою пропозицією.

Інфляція попитупояснюєтьсяпорушенням рівноваги між сукупним попитом (AD) і сукупною пропозицією (AS) зпогляду перевищеннясукупного попиту.

Інфляція пропозиції (витрат)спостерігаєтьсявтому випадку,коли ціни зростають внаслідокзбільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Протилежним до інфляції поняттям єдефляція, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність підвищується. Вона трапляється дуже рідко.

Дезінфляція означає сповільнення темпів інфляції.

Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Показником інфляції є індекс цін, одним з яких є індекс спожив­них цін. Він покликаний відображати щомісячні та річні зміни цін і товарів на товари та послуги, які купуються населенням. Вони виз­начаються щомісяця за ціновими змінами так званого споживного кошика, який у сучасних умовах включає 296 найбільш значущих у грошових споживчих витратах населення товарів (їх 250) і послуг (46). В Україні цей індекс розраховується шляхом вибіркової реєст­рації цін і тарифів у 141 місті країни. Обчислення індексу відбуваєть­ся за такою схемою.

Вартість споживчого кошика визначається в поточних цінах для кожного періоду. Порівнюючи вартість такого кошика за різні періоди часу, встановлюють, як змінився рівень цін.

Н =

де Н – індекс зростання цін за рік; і – ціни однакових товарів, виражені відповідно в цінах базового і поточного років; – обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

Інфляцію вимірюють і за допомогою показника, що називається темпом інфляції. Визначається він за такою формулою:

Темп інфляції (року t) = індекс цін (року t) – індекс цін (року t – 1) / індекс цін (року (t – 1)

Для підрахунку рівня інфляції можна застосовувати “правило 70”. Згідно з ним, поділивши число 70 на щорічний темп збільшення рівня цін, дізнаємося через скільки років ціна буде подвоєна.