Розділ 3. економічний розвиток, сучасні економічні системи, світове господарство

Тема 12. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ І ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

Теорія реалізації сукупного суспільного продукту Ф. Кене

Першим науковцем, який поставив проблему суспільного відтворення і блискуче її вирішив на рівні своєї теоретичної позиції був видатний представник школи фізіократів Ф. Кене (1694-1774 рр.). При цьому проблему суспільного відтворення він звів до її суті – до реалізації виробленого сукупного суспільного продукту.

Свої теоретичні погляди з приводу проблеми суспільного відтворення Ф. Кене виклав у двох своїх працях: „Мала економічна таблиця” та „Велика економічна таблиця”. Особливо цікавою є саме „Мала економічна таблиця”, яка втілила в собі всі основні положення вчення фізіократів (див.рис.).

Рис. Кругообіг річного продукту і доходів в ”Економічній таблиці” Ф. Кене [1, c.389].

Ф. Кене поділив суспільство на три класи: 1) продуктивний клас (селяни-орендарі); 2) клас земельних власників; 3) „безплідний клас” (клас промисловців)[2].

Увесь суспільний капітал, на його думку, знаходиться у сільському господарстві [3].

При аналізі відтворення Кене виходить з таких передумов: між собою обмінюються еквіваленти (тобто рівні вартості); ціни постійні; не враховується зовнішня торгівля; за вихідний момент обирається кінець сільськогосподарського року, коли збирається урожай.

Автор "Економічної таблиці" виходив з того, що існує велике землеволодіння, де землею володіють власники, які отримують ренту, а господарство ведуть фермери, які орендують землю і володіють капіталом. Капітал фермерів складається із двох частин: 1) первісні аванси (основний капітал) в сумі 10 млрд ліврів, які служать протягом 10 років, щорічно десята частина (1 млрд ліврів) входить до вартості річного продукту; 2) щорічні аванси (оборотний капітал) у сумі 2 млрд ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, заробітну плату всіх робітників сільськогосподарського виробництва; ця частина капіталу служить протягом одного року, а вартість її входить до вартості продукту; вона повністю підлягає відшкодуванню. Вартість річного продукту фермерів, крім перенесеної капітальної вартості (3 млрд ліврів), включає вартість чисто­го продукту у сумі 2 млрд ліврів і становить у цілому 5 млрд ліврів [3].

„Економічна таблиця” Ф. Кене включає, по суті, дві таблиці: велику, яка відбиває рух „чистого продукту”, і малу, що містить відображення всього процесу відтворення і обігу суспільного капіталу. Реалізація суспільного продукту прилучена до завершення збору врожаю.

Весь річний обіг сукупного продукту, за Кене, складається з 5 актів.

1 акт - одержавши ренту в сумі 2 млрд ліврів, земельні власники купують у хліборобів на 1 млрд ліврів сільськогосподарських продуктів для харчування. Таким чином, 1/5 сільськогосподарського продукту вибуває з обігу.

2 акт - другий мільярд ліврів, отриманий у вигляді ренти, земельні власники витрачають на придбання у „некорисного” класу (промисловців) промислової продукції. Отже, 1/2 промислового продукту вибуває з обігу.

3 акт - на одержаний мільярд ліврів промисловці купують у фермерів продукти харчування, внаслідок чого до фермерів повертається другий мільярд ліврів та вибуває з обігу 2/5 сільськогосподарського продукту.

4 акт - фермери купують у промисловців на мільярд ліврів промислові товари на відновлення сільськогосподарського реманенту.

5 акт - одержаний мільярд ліврів від продажу фермерам сільськогосподарського реманенту промисловці витрачають на придбання сировиниу фермерів. Вибуває з обігу 3/5 сільськогосподарського продукту.

З ілюстрації процесу кругообігу Ф. Кене ми бачимо, що у валовому продукті, який вироблений у сільському господарстві на суму 5 млрд ліврів, 3 млрд - припадає на витрати при обробітку землі.

Далі в натуральному вираженні процес відбувається наступним чином: фермери використовують 2/5 виробленої продукції на оборотний капітал, 1/5 - продається „некорисним” ремісникам в обмін на вироби, що необхідні для заміни зношеного основного капіталу, а надлишок іде земле­власникам у вигляді ренти; землероби, в свою чергу, обмінюють 1/2 сво­го двомільярдного прибутку на промислові товари; „некорисні” ремісники (їх прибуток уже подвоюється) купують на 2 млрд ліврів сировини та про­дуктів сільського господарства.

Цей же процес проілюстрований Ф. Кене і в грошовому виразі: фермери, володіючи всією масою грошей (2 млрд ліврів), витрачають їх на продукти харчування та промислові товари; знов отриману суму (1 млрд) вони витрачають на заміну основного капіталу; ремісники свою суму (1 млрд від землевласників + 1 млрд від фермерів) витрачають на продукти сільського господарства. Таким чином, фермери знову будуть мати свою початкову суму, тому що отримавши 3 млрд, вони витратили 1 млрд. А оскільки невиробничий сектор, за Кене, не створює чистого продукту, залишкова грошова сума (2 млрд) до початку нового виробничого циклу знову виплачується землевласникам. Враховуючи ці обставини, Ф. Кене виступив з вимогою, щоб усі податки у державу сплачували отримувачі ренти - земельні власники.

В „Таблиці” Ф. Кене гроші - не більш ніж засіб обігу, торгівля по суті зводиться до бартерного обміну, а виробництво сільськогосподарської про­дукції автоматично генерує прибуток, отримання якого дозволяє перейти до наступного виробничого циклу.

В „Економічній таблиці” розгля­дається лише просте відтворення, відсутня проблема нагромадження [4].