Втрата Англією світової економічної гегемони

Урбанізація

Під впливом промислового розвитку наприкінці XIX століття починає різко зростати число міст, чисельність міських жителів і частка городян у загальній чисельності населення. Міське населення перевищило сільське в Англії в 1871 p., у Німеччині в 1895, у США — у 1920, у Росії — у 1958 р.

Міста сучасного типу істотно відрізняються від середньовічних. Вони вже не обносяться стінами, і захищати їх під час війни стає дуже важко. Тим більше, що після міських безладь середини століття вулиці міст почали робити прямими і широкими, із тим щоб їх не можна було перегородити барикадами. Відповідно змінюється характер війни в Європі. Якщо раніше основними її моментами були сутички армій і облога міст, то тепер основною стратегією стає протистояння по всій лінії фронту, що може розтягнутися на сотні кілометрів.

Міста ростуть не тільки вшир, але і вгору. Середнє число поверхів міського будинку досягає п'яти. Обов'язковим міським атрибутом стає водопровід, каналізація, а згодом — центральне опалення. Газові, а потім електричні ліхтарі освітлюють головні міські вулиці. Стан міського життя істотно удосконалюється. Знижується смертність, і міста починають зростати не лише за рахунок міграції сільських жителів, але й за рахунок природного приросту.

Життя людини в місті стає все більш автономним. З обмеженням робочого дня восьма годинами навіть у робітничих класів з'являється дозвілля, що можна заповнити культурним розвитком: читанням, відвідуваннями музеїв, клубів, театрів, а згодом і кінотеатрів.

Міські райони, до яких не надходять блага індустріальної цивілізації, заселені люмпен-пролетаріатом — неосвіченими, низько кваліфікованими особами без визначених занять перетворюються в нетрі, що стають причиною політичної і карної злочинності, алкоголізму і проституції.

Втрата Англією світової економічної гегемони

З останньої чверті XIX століття Англія починає поступово, але неухильно втрачати роль економічного центру світу. Можна знайти тому багато обґрунтувань:

1) забезпечувати високі темпи росту при високому рівні економічного розвитку набагато складніше, ніж при низькому;

2) дещо спізніла модернізація в США і Європі, особливо в Німеччині, здійснювалася на базі передових технологій, у той час як на острові значна частина устаткування встигла застаріти морально, фізично зберігаючи працездатність;

3) колонії забезпечували більш високий рівень прибутку, за рахунок дешевої робочої сили, тому капітал витікав туди;

4) політика протекціонізму, що практикується значним чином з експансією на світові ринки промисловців США (зерно, сталь, нафта, машини). Франції (розкіш, продовольство, озброєння) і Німеччини (вугілля, сталь, машини й устаткування), звузила ринки для англійських товарів;

5) недооцінка значення електричної енергії призвела до слабкої енергооснащеності пращ в Англії в порівнянні із США і Німеччиною.

У результаті частка Великобританії у світовому промисловому виробництві скоротилася з 32% у 1870 р. до 14% у 1913р., хоча саме виробництво за цей період виросло в 2,3 рази. Але у Франції виробництво потроїлося, а частка скоротилася з 10 до 6% світового, у Німеччині ріст склав 6 разів (!), а частка зросла з 9 до 16%, у США промислове виробництво збільшилося в 9 разів, частка ж Сполучених Штатів склала 38% світового промислового виробництва. Промисловий центр світу явно відійшов на інше узбережжя Атлантики, якщо вже в 1913 році США робили більше продукції, ніж Англія, Франція і Німеччина, разом узяті.

Втрата світової гегемонії відбувалася повільно і практично непомітно для сучасників, тим більше, що прибутки всіх прошарків англійського населення впевнено зростали. Національний доход Англії в останню чверть XIX століття виріс у три рази, а прибутки від вкладень за кордоном — у дев'ять разів.

Британський військовий флот залишався самим потужним у світі, тим більше, що на його оснащення йшла половина витрат бюджету країни.

4. Причини уповільнення промислового розвитку Франції

Промисловий розвиток Франції в аналізований нами період також істотно сповільнився, особливо в порівнянні з США і Німеччиною, від якої в 1871 році Франція потерпіла нищівну військову поразку, що спричинила втрату Ельзаса і Лотарингії, загибель 1,5 млн. чоловік, що складало 3,5% населення країни, контрибуцію в 5 млрд. франків та інші «втрати» у розмірі більше 10 млрд. франків (2 млрд. дол.).

Велика частка привозної (дорогої) сировини знижувала конкурентноздатність французьких товарів на світовому ринку, а стагнація чисельності населення призвела до відносного звуження внутрішнього ринку. Значна частка сільськогосподарського населення (більш половини) вела до дороговизни робочої сили. У промисловості було зайнято всього 2 млн. чоловік, у той час як у сільському господарстві — 5, у торгівлі — 4 мільйони.

Усе це призвело до переорієнтування капіталів з внутрішнього на зовнішні ринки і з промислових на ссудо-ростовщицькі операції. Франція перетворилася в найбільшого кредитора Заходу. Тільки Росії було надано позик на 12 мільярдів франків (біля 5 млрд. золотих рублів). Прошарок рантьє складав біля 15% населення Франції. За темпами ж концентрації банківського капіталу Франція займала перше місце у світі.

5. Технічний прогрес і його наслідки

В останню третину XIX століття була зроблено багато важливих наукових і технічних відкриттів, віддалені техніко-економічні наслідки яких відчувалися протягом всього такого століття. Наприкінці вісімдесятих англієць Парсонз і швед Лаваль винаходять парові турбіни, що незабаром об'єднуються з динамо-машиною в турбогенератор. І світ вступає в століття електрики, що змінює століття пару в якості головного техніко-технологічного вкладу. З'являються електростанції, газові ліхтарі замінюються електричними, з'являються трамваї, новий імпульс для розвитку одержують металургія і хімія.

Ще в шістдесяті роки Д.І. Менделєєв винаходить засіб бурування для видобутку нафти, що знайде широке застосування в Пенсільванії. Видобуток нафти збільшиться з 25 тис. тонн у 1860 р. до 800 тис. у 1 370-м і 20 млн. тонн у 1890 р. Але століття нафти прийде дещо пізніше — її століття двадцяте.

У вісімдесяті ж роки німцями Дизелем і Отто будуть винайдені двигуни внутрішнього згорання, а в 1885 році Даймлер і Бенц побудують перший автомобіль. Дещо пізніше брати Райт побудують свій перший літак, а безіменні конструктори — підводний човен.

У цей же період з'являться нові матеріали: вулканізована гума, дюралюміній, пластмаса.

У 1895 році італієць Марконі і російський Попов винаходять радіо, що стане відмінним додатковим засобом зв'язку поряд із телефоном, винайденим Беллом у 1876 році, і телеграфом. І в цьому ж 1895 році брати Люмьер

відчиняють еру кінематографу, якому призначено згодом перетворитися в одну із головних галузей господарства, принаймні в США.

Удосконалюються також способи знищення людей. Максим побудував перший кулемет, що дає небачену ще в історії можливість одному солдату на відкритому просторі змагатися відраз цілою сотнею. Нобель винаходить зброю страшної руйнівної сили — динаміт. З'являються артилерійські снаряди, начинені бойовими отруйними речовинами: іпритом, фосгеном.