Сучасні особливості розвитку міжнародної торгівлі

План

1. Сутність та економічний зміст міжнародних торговельних відносин

2. Сучасні особливості розвитку міжнародної торгівлі

3. Особливості розвитку зовнішньої торгівлі України

Література:

1. Рут, Френклін Р., Філіпенко Антон. Міжнародна торгівля та інвестиції / Пер. с англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.

Сутність та економічний зміст міжнародних торговельних відносин

Міжнародні торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв’язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивіз товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами і функціями в загальному комплексі МЕВ зберігає винятково важливе значення.

Каналами міжнародної торгівля щорічно проходить 1/5 виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умовах міжнародної інтеграції.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин у формі обміну товарами і послугами між покупцями і продавцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Зовнішня торгівля – це оплачуваний експорт та імпорт товарів (послуг) будь-якої держави з іншими країнами.

Зовнішню та міжнародну торгівлю характеризують три важливі параметри:

1) загальний обсяг (товарооборот);

2) товарна структура;

3) географічна структура.

На практиці використовують такі показники обсягів міжнародної торгівлі:

1) обсяги експорту – вивіз товарів (послуг) з країни;

2) обсяги імпорту - ввіз товарів (послуг) в країну;

3) зовнішньоторговельний оборот – сукупний обсяг експорту та імпорту за певний період часу (як правило, 1 рік);

4) торговельне сальдо країни;

5) обсяги реекспорту – вивіз з країни товару, раніше ввезеного за-за кордону, але який не зазнав переробки в даній країні.

6) обсяги реімпорту – зворотній ввіз раніше вивезеного за кордон вітчизняного товару, але який не зазнав там переробки.

7) генеральна торгівля – це вартість зовнішньоторговельного обороту і вартість транзитних товарів;

Міжнародна торгівля класифікується за такими товарними групами:

1) продовольство (включаючи напої і тютюн);

2) сировинні товари;

3) мінеральне пальне;

4) готові товари та напівфабрикати (хімічні товари, машини, обладнання, транспортні засоби та інші готові товари);

5) інші товари.

Якщо говорити про міжнародну торгівлю послугами, та насамперед слід відзначити, що багатьма економістами послуга визначається як щось невідчутне, невидиме, в той час як товари – це відчутні, видимі, постійні речі.

Виділяють такі категорії послуг у міжнародній торгівлі:

1) фінансові;

2) транспортні;

3) професійні (виробничі);

4) туристичні;

5) соціальні.

Ринок послуг – це розгалужена система вузькоспеціалізованих ринків, зокрема ринку транспортних послуг, комунікацій, комунального обслуговування, громадського харчування, туристично-рекреаційних послуг. Готельний бізнес, рекламні і консалтингові послуги, страхові і фінансові послуги, агентські та брокерські послуги, адвокатські послуги, рієлтерські послуги, франчайзинг, торгівля ліцензіями і патентами, “ноу-хау”, промисловими зразками та корисними моделями, інжиніринг, лізингові послуги тощо формують комплекс послуг, що пропонуються на даному ринку.

Сучасні особливості розвитку міжнародної торгівлі

З другої половини ХХ ст., коли міжнародний обмін набув “вибухового” характеру, світова торгівля розвивається високими темпами. В період 1948-1997 рр. світовий торговельний оборот зріс в 17 разів. Період між 1950 і 1970 р. був надзвичайно плідним для міжнародної торгівлі. Саме в цей період було досягнуто щорічне 7-процентне зростання світового експорту. Однак вже в 70-і роки цей показник знизився до 5%, ще більше скоротившись в 80-і роки. Наприкінці 80-их років світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення (до 8,5% у 1988 р.). Після явного спаду на початку 90-их у середині 90-их років він знов набрав високих стійких темпів.

Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі товарами:

1) стабільне зростання обсягів міжнародної торгівлі у 90-их роках. При цьому темпи зростання світової торгівлі перевищували темпи зростання ВВП. На протязі 90-их токів зростання торгівлі товарами майже у три рази перевищувало зростання ВВП. В період з 1990 по 1999 роки обсяг світової торгівлі товарами збільшувався в середньому на 6,3% в рік, тоді як загальносвітовий обсяг ВВП за цей же період – на 2,1% в рік. У 2001 р. темпи росту світової торгівлі зменшились у порівнянні з 2000 р. з 13% до 1% внаслідок терористичних актів 11 вересня (подібне падіння спостерігалося лише декілька разів у сучасній історії).

У країнах що розвиваються, темпи збільшення попиту на товари їх експорту знизились у 2001 р. на 10%, що нанесло значні збитки їх економічному зростанню. З іншого боку, очікується, що на протязі 2002-2003 років темпи зростання світового експорту збільшаться до 7,2%.

2) у структурі міжнародної торгівлі збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і сировини, окрім палива. Якщо в 1950-их роках частка сировини і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то в середині 90-их частка сировини, продовольства і палива впала до 30%, з яких 25% припадає на паливо і 5% - на сировину. Водночас частка готових виробів зросла з 50% до 70%. Більш ніж 1/3 всієї світової торгівлі в середині 90-их – це торгівля машинами і обладнанням.

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється: (1) розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості; (2) переходом на ресурсозберігаючі технології; (3) впровадженням прогресивних методів обробки первинних матеріалів.

Внутрішньонаціональні і міжнародні кооперовані поставки досягають 5-60% вартості продукції багатьох галузей промисловості багатьох країн Заходу. Більш ніж 30% товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Отже зовнішня торгівля не тільки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але й все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Відбувається процес інтелектуалізації зовнішньої торгівлі.

В експорті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія, Японія - понад 20%, Німеччина, Франція – близько 15%).

3) Найбільший обсяг міжнародної торгівлі припадає на промислово розвинуті країни і одночасно зростають обсяги торгівлі країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою.

В цілому в середині 90-их років на індустріально розвинуті країни припадало 68% світового експорту, на країни, що розвиваються, - 28,5%, на країни з перехідною економікою – 3,3%.

При цьому спостерігається послаблення домінуючих позицій США у світовій торгівлі (1950 р. - 32% світового експорту, 1960 р. – 17%, 1997 р. 12,0%). Відповідно зростає частка Західної Європи (збільшення своєї частки з 23% до 44,6%) та Японії (з 3,4% у 1960 р. до 7,7% у 1997 р.). Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки і ін. Одна третина японського експорту припадає на США Дефіцит США в торгівлі з Японією у 90-і роки тримався на рівні 50-60 млрд. дол. на рік.

Основні товаропотоки здійснюються в межах “великої тріади”: США – Західна Європа – Японія. На відміну від більшості країн, що розвиваються, особливо чотири малі дракони Азії (Південна Корея. Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зростання експорту (10,5% у світовому експорті). В останнє десятиріччя помітного зростання досягла і КНР (2,9% світового експорту).

4) посилення протекціонізму у зовнішньоторговельній політиці промислово розвинутих країн.

Торгові бар’єри промислово розвинутих країн наносять значні збитки бідним країнам. Лише в кінці 2001 р. (листопад) на конференції ВТО піднялося питання про необхідність перебудови системи світової торгівлі і зменшення торговельних бар’єрів з метою підвищення темпів економічного зростання і зменшення масштабів бідності у всьому світі. Завдяки пропонованим на цій конференції заходам прогнозується, що до 2015 р. число людей, що зможуть вирватись з-за меж бідності складе не 600 млн, як прогнозувалося раніше, а 900 млн. чол. Щоби це стало можливим, розвинуті країни повинні проявити готовність до переговорів по таким питанням, як продукція с/г та текстильна промисловість.

Стабільне зростання міжнародної торгівлі спричинили такі фактори:

1) розвиток НТР в умовах глобалізації (яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економки, що прискорило реконструкцію старих);

2) активна діяльність ТНК на світовому ринку;

3) лібералізація міжнародної торгівлі в межах Генеральної угоди по тарифам і торгівлі (ГАТТ);

4) утворення вільних економічних зон і оффшорних центрів;

5) розвиток міжнародної інтеграції;

6) здобуття політичної незалежності країнами, що розвиваються.

Сучасні тенденції розвитку міжнародного ринку послуг:

1) постійне зростання значення і обсягів надання послуг у світовій торгівлі.

Загальний обсяг торгівлі послугами складав у 1999 1,2 трдн. дол., що дорівнювало 25% загальних обсягів міжнародної торгівлі. Торгівля послугами розвивалась більш швидкими темпами, ніж зовнішня торгівля загалом: якщо ринок послуг зріс удвоє за період з кінця 1980-их – початку 90-их років до 1997 р., тобто 7-8 років, то таке ж двократне збільшення світового експорту відбулося за останні 15 років.

Це обумовило низка причин – так, наприклад, нові форми і засоби супутникового зв’язку дають змогу взагалі відмовитись від особистого спілкування продавця і покупця.

2) зростання обсягів міжнародної торгівлі ліцензіями, яка здійснюється переважно між промислово розвинутими країнами.

Загальна сума надходжень розвинутих країн від продажу ліцензій зросла з 1,2 млрд. дол. у 1960 р. до 35 млрд. у 1995 р.На їхню частку припадає 99% світового експорту і 85% світового імпорту ліцензій. Продають ліцензії 37 країн, а купує – 71.

Домінуючі позиції в експорті ліцензій займають США, на які припадає найбільша у світі частина видатків від НДДКР. Надходження у США від продажу ліцензій становлять 56% світового обсягу платежів за ліцензійними угодами.

Друге місце після США за експортом ліцензій належить Швейцарії, третє місце посідає Англія, четверте – Італія. Найбільші імпортери ліцензій – Японія й Італія, а також Німеччина та Швейцарія. Міжнародна ліцензійна торгівля охоплює в основному продукцію прогресивних галузей промисловості: хімічної, електротехнічної, включаючи електроніку, машинобудування.

Зміст і спрямованість ліцензійної торгівлі значною мірою визначаються інтересами найбільших ТНК. Так, на частку внутрішньокорпораційних надходжень припадає понад 60% усіх ліцензійних надходжень розвинутих країн (у США – 80%, Англії – 50%).

3) лідерами у міжнародній торгівлі послугами є 8 найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70% світового експорту послуг і понад 50% їх імпорту.

При цьому на 4 з цих країн, а саме США, Велику Британію, Німеччину і Францію припадає 44% усього світового експорту послуг. Майже абсолютними споживачами послуг є країни, що розвиваються, за винятком кількох “нових індустріальних країн”, таких як Південна Корея (інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що виступає мало не єдиним джерелом їхнього існування.

Спеціалізація країн: Нова Зеландія і Австралія – зростання послуг завдяки розвитку туризму і повітряним перевезенням, Франція – фінансові та фрахтові послуги, Швеція – послуги технічного, управлінського й консультативного характеру.

4) У структурі світової торгівлі послугами найбільшу питому вагу мають туристичні послуги (32,5% світового експорту в 1998 р. (430 млрд. дол.) і 30,8% світового імпорту послуг), транспортні послуги (23,3% світового експорту і 29,7% імпорту) та інші комерційні послуги (відповідно 44,2% і 39,5%).

За рахунок туризму формуються 50% прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.

Серед лідерів з надання транспортних послуг – Японія (найбільший у світі торговельний флот), далі йдуть Велика Британія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. У Норвегія судноплавство становить 50% експорту послуг цієї країни. Лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Велика Британія і Франція.

Країни Центральної та Східної Європи і СНД мають великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних послуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через відсутність коштів на переобладнання МТБ тощо, експортна виручка від цих послуг є надто мала зважаючи на високий потенціал цих країн.