Перше: перелічити (проінвентаризувати) усі можливі альтернативи без винятку.
Друге: альтернативи повинні виключати одна одну.
Спираючи на ці правила, роблять висновки — від хибності (неоптимальності) всіх альтернатив, крім однієї, до істинності (оптимальності) цієї альтернативи або від істинності (оптимальності) однієї до хибності (неоптимальності) всіх інших альтернатив. Помилки, що тут можуть бути: перераховані не всі альтернативи; альтернативи перехрещуються. Вибір альтернатив припускає як обов'язкову, неодмінну умову використання основних законів мислення традиційної і діалектичної логіки.
Реалізація обраної оптимальної альтернативи дослідження пов'язана насамперед з ресурсами, які має дослідник. Його ресурси — це час; забезпеченість, доступність і якість інформаційного масиву; рівень розробленості в теорії і практиці предмета дослідження.
Критеріями при виборі й оцінці альтернатив з урахуванням ресурсів служать системний підхід і принципи наукового дослідження.
На основі обраних критеріїв розробляється модель, сценарій дослідження і здійснюється безпосередній процес наукового дослідження.
Процедури системного аналізу і синтезу в економічних дослідженнях:
I. Виявлення і формулювання наукового питання, наукової проблеми. Визначення об'єкта і предмета дослідження, мети і задач.
II.Цілеспрямований збір інформації, структуризація проблем, опис досліджуваної системи. Зміст: мети системи, місце в більш широкій системі, ступінь залежності від середовища, форми і механізм взаємодії. Елементи системи. Структура. Зв'язки і відносини. Поводження системи. Управління.
III. Побудова гіпотез про механізми інтеграції і шляхи розвитку. Побудова моделі.
IV. Дослідження об'єкта за допомогою системи методів. Коректування планів дослідження.
V. Прогноз розвитку системи. Пояснення. Оформлення.
Історико-логічний метод пізнання базується на тому, що кожен процес, предмет, явище має свою історію і логіку (об'єктивну логіку).Історія предмета — конкретний його розвиток у всьому різноманітті, послідовна зміна різних станів. В історії предмету представлене все різноманіття сторін, теорій, відносин. Підкреслюючи цю своєрідність історичного розвитку, М.Г.Чернишевський писав, що історичний шлях зовсім не тротуар Невського проспекту. Об'єктивна логіка предмету, процесу, явища виявляє загальну лінію, основні тенденції розвитку. Об'єктивна логіка — це принципи, істотні закономірності розвитку, вона виключає подробиці, повороти, зиґзаґи розвитку, рух назад. Вивчення об'єкта може бути або історичним, або логічним. В.І.Ленін у роботі «Розвиток капіталізму в Росії» відтворює конкретну історію капіталізму в Росії. К.Маркс у I, II, III томах «Капіталу» критикує буржуазну політекономію логічно, із проблем, а в IV томі — історично, за школами політекономів. Той і інший підходи в кінцевому рахунку тільки в єдності виражають сутність і зміст предмету, процес розвитку. Єдність їх у тім, що вони є генетичними методами, розкривають генезис, напрямки, форми розвитку того самого об'єкту. Ф.Енгельс писав, що логічний спосіб — той же історичний, тільки звільнений від історичної форми і від випадків, що порушують процес розвитку, установлювані логічно етапи в загальному і цілому збігаються з етапами, що фіксує історичний спосіб.
У кожному предметі, процесі, явищі можна виділити двоякого роду зв'язки — історичні і структурні. Історичні зв'язки — зв'язки між елементами попередніми і наступними; раніше і пізніше виниклими; вищі і нижчі. Структурні — це зв'язки між одночасно існуючими елементами (історія і теорія процесу і т.д.). Знати, з якою формою зв'язку має справу дослідник, дуже важливо для успіху дослідження.
Індуктивний метод наукового мислення або метод наведення. Він дозволяє пророкувати і прогнозувати можливі зміни в цих процесах при тих або інших умовах; виявляти кількісні границі міри, тобто межі, у яких зберігається якісна природа процесів, явищ предметів; він дозволяє здійснювати пошук і пророкувати кількісні й інші залежності.
Великий англійський учений XVIII в. Ф.Бекон сформулював правила індукції як методу одержання істинного знання. Ці правила були в подальшому розроблені і формалізовані в XIX в. політекономом і логіком Дж. Міллем.
Беконо-Міллівські правила наукової індукції являють собою методи, що дозволяють шукати будь-як форми зв'язку між явищами, процесами, предметами об'єктивного світу. У стиснутому викладі ці методи полягають у наступному:
Вихідні дані: знайти залежність елементів класу, що складається з а, в, c, від елементів класу А, В, С, допустивши, що немає інших невраховуваних впливів. Згідно Бекону-Міллю маємо:
| №: п/п | Найменування методу | Зміст методу | Наслідок методу |
| 1. | Метод подібності | Елемент «а» виникає як при АВ, так і при АС | Елемент А достатній, щоб детермінізувати «а» (бути його причиною, достатньою умовою, підставою) |
| 2. | Метод розходження | Елемент «а» виникає при АВС, але не виникає при ВС | Елемент А необхідний для виникнення «а» (причина, необхідна умова, необхідна підстава) |
| 3. | Сполучний метод подібності і відмінності | Елемент «а» виникає при АВ і при АС, але не виникає при ВС | Елемент А необхідний і достатній для виникнення «а» (причина, необхідна і достатня умова) |
| 4. | Метод залишків | Відомо, що В є причина «С», що С є причина «в». При АВС З’являється елемент «а». | Елемент А є причина або достатня і необхідна умова для виникнення елемента «а» |
| 5. | Метод супутніх змін | Елемент «а» змінюється при зміні А, але не змінюється при зміні В або С | Елемент А є причиною або необхідною і достатньою умовою елемента «а» |
Методи Бекона-Мілля засновані на принципі однозначної (твердої, т.п. лапласовської) детермінації. Тому перші чотири методи мають обмежений характер. Більш широке застосування має метод супутніх змін. Він одержав розвиток у статистичних методах наукової індукції.
Індукція як метод дослідження найбільш повно реалізується системою статистичних методів. Статистика як суспільна наука вивчає закономірності кількісних відносин у безперервному їхньому зв'язку з якісним змістом стосовно до суспільних явищ. Основна задача статистичної науки: а) пізнання кількісних відносин причинного зв'язку явищ; б) опис і вимір закономірностей суспільного розвитку.
Основні вимоги статистичної методології полягають у наступному: дослідження масових об'єктів і явищ, диференціація по групах і підгрупам, визначення середніх кількісних характеристик (середніх величин, індексів, спеціальних показників).Для статистичної методології характерний нерозривний зв'язок кількісного аналізу з установленням якісної своєрідності об'єктів у конкретних умовах часу і місця.
У ході статистичного дослідження застосовуються приватні методи статистики. Розрізняють методи статистичного спостереження (звітність, переписи, вибіркові обстеження, сімейні бюджети і т.п.) і методи обробки й аналізу даних (групування, баланси, обчислення середніх величин, індексів, графіки й ін.).Групування охоплює питання класифікації, номенклатур,побудови групових і комбінаційних таблиць. Обчислення середніх величин охоплює обчислення середніх величин,аналіз їх, вимір коливання навколо середнього рівня.Для обробки даних (у частині виміру помилки вибірки, аналізу зв'язку між факторами, оцінки надійності результату) використовуються методи математичної статистики і теорії ймовірностей (кореляційні обчислення, дисперсійний аналіз і т.д.)