Особливості розвитку стародавнього сходу

Екон.думка стародавньої Індії була оповита релігійною оболонкою. Екон.проблеми окремо не досліджувалися. Писемними джерелами були релігійні

трактати. Буддійське вчення проповідує відмову від власності якнеобхідну умову досягнення нірвани. Велика кількість брахманістських

творів грунтується на концепції трьох цілей життя – релігійногообовязку, матеріальної вигоди та любові. Найвідомішими книжками про

обовязок є “Закони Ману”, про вигоду – “Артхашастра”, про кохання –“Камасутра”. Екон. думка старод. Китаю виникли та розвивалися у рамках філософськихта політичних вчень. Основними напрямами суспільної думки були конфуціанство, легізм , даосизм, та моїзм. відний напрямок було конфуціанство. Його назва походить від імені засновника – Конфуція (Кун – цзи). Його твір “Бесіди й міркування”. Йго

вчення захищало архаїчні стосунки. На його думку правитель мав дотримуватись економії у витратах та дбати про людей. Школа легістів вінікла у 6-5 ст.до н.е. Одним із засновників був ЛіКуй. Він склав “Зведення “ усіх наявних до нього законів, створив ученняпро найповніше викор. землі. Погляди Шан Ян викладено у “Книзі правителя області Шан”. Він вважав щодержава процвітає завдяки землеробству і войнам. Засновником школи моїстів був Мо Ді. Його вчення викладено в книзі “Мо –цзи”. Моїсти виходили з принципу природної рівності всіх людей,засуджували рабство.Вони вважали фізичну працю джерелом багатства.

Історія Давнього світу надає нам немало прикладів могутніх та розвинених цивілізацій. На певному проміжку часу відбувалося зародження, розквіт та поступовий занепад дивовижних культур. Сьогодні для нас залишаються таємницею справжні причини такого руйнування, і науковці можуть тільки гіпотетично оцінити розвиток минулих подій.
Такою була доля і Давньоєгипетської держави. Вона є особливою для розуміння сьогоднішніх людей ще і через те, що саме Давній Єгипет залишив для нас таємничі і грандіозні споруди – піраміди, котрі потребували для свого будівництва не тільки масу зусиль і праці, а значних знань в різних галузях науки. Розрахунки, які виконувалися для будівництва пірамід, вражають своєю складністю та точністю. А масштаби їх побудування – змушує замислитися над реальною економічною потужністю давньоєгипетського царства.
До сучасних людей дійшло небагато відомостей про суспільно-політичний устрій і економічний лад Єгипту тих часів. Багато інформації через шифрування та символізацію неоднозначно тлумачаться різними дослідниками. Але те, що є в наявності, вимагає прискіпливої уваги до себе та ретельного аналізу з боку економічної та соціологічної дисциплін.
Висновки
Історія Давнього Єгипту свідчить про те, що ця країна була в економічному плані достатньо розвиненою. Єгиптяни добилися високих результатів для свого часу як в ремісництві, так і в сільському господарстві. Сприятливий клімат, плодючі ґрунти, особливості водного режиму обумовлювали піднесення господарського життя. Майстерність будівничих Єгипту є неперевершеною до сьогоднішнього дня. Необхідність здійснювати деякі види робіт колективним способом призвело до політичного згуртування єгипетського народу, використання практики общинної, спільної праці.
Економічне життя Давнього Єгипту тісно було пов’язано з принципами соціального облаштування. Давньоєгипетське суспільство складалося з численних шарів, що розрізнялися за майновими ознаками та приналежністю до знатних родів. Головною особливістю суспільного життя була невтомна праця значної частини населення, а також рабів. Саме Давній Єгипет є батьківщиною таких соціально-економічних спільнот як державні службовці, державні будівничі та ремісники. В Єгипті був продуманий та вдосконалений суспільний розподіл праці, який керувався на державному рівні та ураховував численні нюанси господарства країни.
Релігія стояла на захисті прав та привілеїв тогочасної аристократії. Вона обґрунтовувала їх панівне положення в суспільстві, значні майнові права та головуюче місце у розподілі праці. Могутність давньоєгипетської релігії дозволяла правлячим колам тримати у покорі величезні маси людей, надавала для них морального права з примусу населення. Фараон вважався подібним до бога та мав необмежену владу над своїми підданими.