Стаття 2. завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,
неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

5.адмін процедури поняття, особливості

Юридична процедура– це нормативно визначений порядок діяльності, спрямований на досягнення певного юридичного результату .Адміністративна процедура– це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів державного управління з прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ (А. Ю. Осадчий). Основними рисами адміністративних процедур є: а) визначеність нормами адміністративного права;

б) наявність обов’язкового учасника – суб’єкта публічно-владних повноважень;

в) спрямованість на забезпечення реалізації функцій органів державного управління;

г) забезпеченість найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності.

Основними принципамиадміністративних процедур є: верховенство права, законність, рівність учасників перед законом, використання повноважень з належною метою, наупередженність державного органу, добросовісність, розсудливість, пропорційність, гласність та відкритість тощо.

Суб’єктомадміністративних процедур є особа, яка наділена правами та обов’язками при прийнятті нормативно-правового акта, розгляді адміністративної справи у позасудовому порядку та притягненні до адміністративної відповідальності у судовому порядку. Виокремлюють таківидисуб’єктів адміністративних процедур: 1) лідируючі суб’єкти;

2) суб’єкти, зацікавлені в результаті справи;

3) суб’єкти, що сприяють здійсненню процедур (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті).

Структуруадміністративних процедур становлять послідовно здійснювані процедурні дії, що називаються стадіями, які, у свою чергу, можуть поділяться на етапи. Виокремлюють такістадіїадміністративних процедур: 1) відкриття процедури;

2) підготовка процедури;

3) розгляд адміністративної справи;

4) виконання прийнятого рішення (індивідуального акта). Важливо усвідомити, що адміністративні процедури є досить різноманітними, що зумовлює необхідність їхньої класифікації на види.

Найбільшого поширення отримала класифікація адміністративних процедур на:

1) правотворчі: мають за мету підготовку та прийняття підзаконного нормативно-правового акта;

2) правозастосовчі: адміністративно-організаційні (дозвільно-ліцензійні, реєстраційні, контрольно-наглядові, заохочувальні тощо) та адміністративно-юрисдикційні (у справах про адміністративні проступки, у справах про дисциплінарні проступки на підставі адміністративного права, адміністративне оскарження тощо).

До особливостей адміністративних процедур слід також віднести вимоги щодо реєстрації зовнішньоекономічних контрактів у Міністерстві економіки України та відділах зовнішньоекономічних зв'язків облдержадміністрацій, обліку у внутрішніх митницях тощо.

Юридична процедура – це нормативно визначений порядок діяльності, спрямований на досягнення певного юридичного результату. Адміністративна процедура – це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів державного управління з прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ (А. Ю. Осадчий). Основними рисами адміністративних процедур є: а) визначеність нормами адміністративного права;

б) наявність обов’язкового учасника – суб’єкта публічно-владних повноважень;

в) спрямованість на забезпечення реалізації функцій органів державного управління;

г) забезпеченість найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності.

Основними принципами адміністративних процедур є: верховенство права, законність, рівність учасників перед законом, використання повноважень з належною метою, наупередженність державного органу, добросовісність, розсудливість, пропорційність, гласність та відкритість тощо.

Суб’єктом адміністративних процедур є особа, яка наділена правами та обов’язками при прийнятті нормативно-правового акта, розгляді адміністративної справи у позасудовому порядку та притягненні до адміністративної відповідальності у судовому порядку. Виокремлюють такі види суб’єктів адміністративних процедур: 1) лідируючі суб’єкти;

2) суб’єкти, зацікавлені в результаті справи;

3) суб’єкти, що сприяють здійсненню процедур (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті).

Структуру адміністративних процедур становлять послідовно здійснювані процедурні дії, що називаються стадіями, які, у свою чергу, можуть поділяться на етапи. Виокремлюють такі стадії адміністративних процедур: 1) відкриття процедури;

2) підготовка процедури;

3) розгляд адміністративної справи;

4) виконання прийнятого рішення (індивідуального акта). Важливо усвідомити, що адміністративні процедури є досить різноманітними, що зумовлює необхідність їхньої класифікації на види.

Найбільшого поширення отримала класифікація адміністративних процедур на:

1) правотворчі: мають за мету підготовку та прийняття підзаконного нормативно-правового акта;

2) правозастосовчі: адміністративно-організаційні (дозвільно-ліцензійні, реєстраційні, контрольно-наглядові, заохочувальні тощо) та адміністративно-юрисдикційні (у справах про адміністративні проступки, у справах про дисциплінарні проступки на підставі адміністративного права, адміністративне оскарження тощо).