Інформаційне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи розрахунків з працівниками

Дуже важливе значення під час проведення судово-бухгалтерських експертиз має інформаційне забезпечення.

Стаття 20 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що установи, організації та підприємства незалежно від форми власності зобов’язані надавати спеціалізованим установам та відомчим службам, які проводять судові експертизи, на їхні запити натуральні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення і оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи.

Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи, мають право отримувати від судів, органів дізнання і попереднього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності.

Інформаційне забезпечення експертизи являє собою сукупність відомостей, які характеризують фактичний стан об’єкта дослідження та його законодавчо-нормативне, нормативно-правове забезпечення, що регламентує процес проведення судово-бухгалтерської експертизи

Основні джерела інформації:

І. Законодавчо-нормативна інформація:

1. Конституція України, ухвалена Верховною Радою України 28.06.1996 р. № 254 К 96 ВР.

2. Закон України «Про підприємства в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради України від 27.03.1991 р. № 888XII (зі змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про підприємництво». Затверджений постановою Верховної Ради України від 06.03.1991 р. № ВР 7812 (зі змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Затверджений постановою Верховної Ради України від 16.07.1999 р. № 996ХIV.

5. Закон України «Про оплату праці». Затверджений постановою Верховної Ради України від 19.10.2000 р. № 2056ІIІ (зі змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про відпустки». Затверджений постановою Верховної Ради України від 15.11.1996 р. № 505/96 (уведений у дію з 01.01.1997 р.).

9. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Затверджений постановою Верховної Ради України від 02.03.2000 р. № 1533ІІІ.

11. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов’язковому соціальному страхуванню. Затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

12. Інструкція зі статистики заробітної плати. Затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 р. за № 465/1001.

13. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5.

14. Інструкція про порядок нарахування та погашення пені. Затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2001 р. № 77.

15. Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. Затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

16. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20.

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353.

22. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

ІІ. Фактографічна інформація:

- накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення і надання відпусток робітникам;

- договори, контракти;

- документи обліку персоналу, особові картки робітників;

- табель (відомість) явки на роботу та використання робочого часу;

- наряд на виконання робіт;

- маршрутна карта, змінний рапорт;

- документи, що дають право на додаткову оплату праці, нарахування премій, надання допомоги, субсидій та компенсацій;

- розрахункові та платіжні відомості;

- комп’ютерна інформація;

- регістри аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати (відомість № 12, журнал-ордер № 10);

- рахунки Головної книги (64, 65, 66, 67 та ін.);

- звітність із праці і розрахунків із цільовими фондами;

- акт ревізій та інші.

Первинна документація з обліку розрахунків з персоналом досліджується з метою встановлення доброякісності для використання в разі обґрунтування розміру нанесених збитків.

Бухгалтерський облік з розрахунків з персоналом і звітності вивчається з метою виявлення приписок невиконаних робіт, навмисного завищення заробітної плати окремим особам і виявлення інших правопорушень.

Отже, первинна документація, регістри бухгалтерського обліку та звітність, акти ревізій і перевірок, в яких знайшли відображення операції, пов’язані з розрахунками з оплати праці, сприймаються судово-бухгалтерською експертизою як об’єкти дослідження, з одного боку, і джерела інформації — з іншого.

Порядок допиту експерта

У Кримінальному процесуальному кодексі України (Розділ IV), прийнятому Верховною Радою України від 13.04.2012 № 4651-VI, щодо допиту експерта в суді у статті 356 зазначено такі підпункти:

1. За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз’яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги такого змісту:

"Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості".

Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

2. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, - сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

3. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

4. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з’ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

5. Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

6. Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження [4].

Окремо показання експерта не можна віднести до джерел доказів, але оскільки вони містять ті чи інші фактичні дані, на основі яких слідчий чи суддя (суд) встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння в особи, яка обвинувачується в його вчиненні, — їх можна віднести до доказів, і тому вони мають доказове значення, а в сукупності з висновком експерта набувають статусу джерел доказів.

Показання експерта близькі до показань свідка, оскільки здійснюються за правилами допиту свідків. Експерт, як і свідок, попереджається перед допитом про кримінальну відповідальність за тими ж самими статтями Кримінального кодексу (за дачу завідомо неправдивих висновків та за відмову від надання висновку), а також методика його проведення аналогічна методиці допиту свідка.

Як правило, допит експерта здійснюється, коли необхідно отримати будь-яке роз'яснення чи доповнення з приводу вже проведеної експертизи, щоб не було підстав для проведення додаткових досліджень.

Тестові завдання

1.20 Які з цих установ існують на сьогодні:

а) Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз;

б) Тернопільський науково-дослідний інститут судових експертиз;

в) Івано-Франківський науково-дослідний інститут судових експертиз;

г) Хмельницький науково-дослідний інститут судових експертиз;

д) ні одна з вищенаведених установ не існує.

2.6. Термін проведення експертизи призначеної за постановою прокурора чи слідчого, не має перевищувати:

а) десяти днів;

б) одного місяця;

в) двох місяців;

г) трьох місяців;