Використання національного доходу. Споживання та заощадження.

Розподіл і перерозподіл доходів закінчується їх кінцевим використанням. Частину доходів населення використовує на споживання,а частину - на заощадження.

Споживання– головна складова сукупних витрат. Джерелом споживання є дохід. Споживання – це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Споживчі видатки здійснюються домогосподарствами на придбання: товарів довгострокового користування; товарів повсякденного вжитку і оплату послуг.

Заощадження – це та частина використовуваного доходу, яка не витрачається на споживання.

Як споживання (C), так і заощадження (S)знаходяться в безпосередньому зв’язку з величиною національного доходу (Y)й відчувають на собі дію одних і тих же факторів, або:

Y = C + S.

Розрізняють середню схильність до споживання (APC) та середню схильність до заощадження (APS).

Середня схильність до споживання – відношення споживчих видатків до національного доходу:

APC = C / Y.

Середня схильність до споживання показує, яка частину національного доходу витрачається на споживання.

Середня схильність до заощадження – відношення заощаджень до доходу:

APS = S / Y.

Середня схильність до заощадження показує, яка частину національного доходу відкладається у вигляді заощаджень.

Зміна національного доходу викликає зміну величини споживчих витрат та заощаджень. Ця зміна описується показниками граничної схильності до споживання та заощадження.

Приріст споживчих витрат, викликаний зростанням національного доходу на одиницю, називаютьграничною схильністю до споживання (MPC):

MPC = ∆ C / ∆ Y.

Гранична схильність до споживання показує на скільки зростуть споживчі витрати при збільшенні національного доходу на одиницю. Гранична схильність до споживання завжди менша одиниці:

MPC < 1.

Приріст заощаджень, викликаний зростанням національного доходу на одиницю, називають граничною схильністю до заощадження (MPS):

MPS = ∆ S / ∆ Y.

Гранична схильність до заощадження показує на скільки зростуть заощадження при збільшенні національного доходу на одиницю. Гранична схильність до заощадження завжди менша одиниці:

MPS < 1.

MPC + MPS = 1.

Отже, величина споживання та заощадження залежать від величини доходу. Чим менші доходи, тим менші заощадження. Бідні сім’ї мають нульові заощадження, а дуже бідні - від’ємні. На відміну від заощаджень, споживання існує в усіх сім’ях. Проте його нижній рівень не може впасти нижче прожиткового.

Функція споживання – функція, яка описує залежність між величиною національного доходу і величиною споживчих видатків.Графічно їй відповідає крива споживання.

Кут нахилу кривої споживання завжди менше 45° і дорівнює граничній схильності до споживання MPC. Крива зміщена вверх по осі ординат на величину автономного споживання. Автономне споживання – споживчі видатки, які не залежать від величини національного доходу. Наявність автономного споживання пояснюється тим, що навіть за відсутності доходів домашні господарства вимушені здійснювати споживчі видатки. Автономне споживання фінансується за рахунок заощаджень минулих періодів (фактор багатства), або за рахунок майбутніх доходів (використання кредитів).

Алгебраїчно функцію споживання можна представити так:

C = C_А + MPC ·Y,

де, C – споживчі витрати;

C_А – автономне споживання;

MPC ­ - гранична схильність до споживання

Y - національний дохід.

Фактори, що впливають на споживання. Хоча споживання напряму залежить від розміру використовуваного доходу, на нього впливають також і інші чинники, які навіть за незмінного доходу можуть змінити обсяги споживання. Такі чинники викликають зміну положення кривої споживання. До них належать:

iмайбутній очікуваний дохід. Якщо споживачі очікують гарантовано вищих доходів у майбутньому. То вони збільшать свої споживчі витрати пропорційно зростанню доходу (крива споживання зміститься угору) і навпаки;

iвеличина багатства. Зростання багатства домогосподарств дозволяє забезпечувати більш високий рівень автономного споживання навіть при тому ж поточному доході (крива споживання зміститься угору) і навпаки;

iрівень інфляції. Впливає на реальну купівельну спроможність грошових залишків та вартість майна, тому збільшення інфляції зменшує споживання (крива споживання зміститься вниз);

iподатки. Збільшення податків викликає зменшення споживання. (Збільшення автономних податків зміщує криву споживання вниз, а збільшення подоходнього – зменшує кут її нахилу).

Функція заощадження – функція, яка описує залежність між величиною національного доходу і заощадженнями.Графічно їй відповідає крива заощадження.

Кут нахилу кривої заощадження завжди дорівнює граничній схильності до споживання MPS. Крива зміщена вниз по осі ординат на величину автономного споживання. Це означає, що при низьких доходах, недостатніх для забезпечення поточного споживання, воно частково фінансується за рахунок заощаджень. Тобто при низьких доходах заощадження будуть від’ємними. Це може мати наслідком зменшення багатства нації, або збільшення заборгованості, якщо споживання фінансується за рахунок майбутніх заощаджень (кредит). При певному значення національного доходу (на графіку це 200) використовуваний дохід повністю буде спрямовуватись на споживання, а заощадження будуть нульовими. Такий дохід називають пороговим доходом або точкою нульового заощадження. І якщо дохід перевищить 200 – нація почне заощаджувати, накопичувати багатство.

Алгебраїчно функцію заощадження можна представити так:

S = - C_А + MPS ·Y,

де, S – заощадження;

C_А – автономне споживання;

MPS ­ - гранична схильність до заощадження.

Y - національний дохід.

Заощадження відіграють важливу роль в економіці, оскільки саме вони є джерелом коштів для інвестицій. Заощадження здійснюють:

- домашні господарства (основна маса заощаджень). Заощадження домогосподарств називають особистими заощадженнями;

- фірми у вигляді нерозподіленого прибутку та амортизації;

- держава у випадках профіциту бюджету. Дефіцит бюджету означає від’ємні заощадження.

Особисті заощадження разом із заощадженнями підприємств називають валовими приватними заощадженнями.