Неможливість продовжити виконання завдання.

103. Якщо в результаті викривлення, що є результатом шахрайства чи підозрюваного шахрайства, аудитор стикається з винятковими обставинами, які ставлять під сумнів можливість продовження виконання аудиторської перевірки, аудитор повинен:

а) розглянути питання професійної та юридичної відповідальності за обставин, що склались, включаючи те, чи існує вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи;

б) розглянути можливість відмови від виконання завдання, та

в) якщо аудитор відмовляється продовжувати виконувати завдання:

г) обговорити з управлінським персоналом відповідного рівня та найвищим управлінським персоналом відмову аудитора від продовження виконання завдання та причини цієї відмови; та

д) зважити, чи є професійна або юридична вимога до аудитора сповістити про це особу (осіб), які замовили аудит, або, у деяких випадках, регуляторні органи щодо відмови аудитора від продовження виконання завдання та причини цієї відмови.

104. Такі виключні обставини можуть виникнути, наприклад, коли:

а) суб’єкт господарювання не вживає відповідних дій щодо шахрайства, які аудитор вважає необхідними за даних обставин, навіть якщо шахрайство не є суттєвим для фінансових звітів;

б) розгляд аудитором ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства та результати аудиторських тестів вказують на наявність значного ризику суттєвого та всеохопного шахрайства; або

в) аудитор має значні сумніви щодо компетентності або чесності управлінського або найвищого управлінського персоналу.

Документування.

107. Документування розуміння аудитором суб’єкта господарювання і його середовища оцінки аудитором ризиків суттєвих викривлень у відповідності до вимог параграфу 122 МСА 315 повинно включати:

а) важливі рішення, досягнуті під час обговорень з членами групи з завдання щодо чутливості фінансових звітів суб’єкта господарювання до суттєвих викривлень внаслідок шахрайства; та

б) ідентифіковані та оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансових звітів та на рівні тверджень.

109. Аудитор повинен задокументувати інформування управлінського та найвищого управлінського персоналу, законодавчих органів і т. ін., щодо шахрайства.

МСА 300 “Планування аудиту фінансових звітів”

Рекомендації з вивчення МСА 300.

1. Мета, поняття і необхідність планування аудиту.

2. Загальна стратегія аудиту.

3. План аудиту, його структура.

4. Зміна плану під час проведення аудиту.

5. Документирование при планировании аудита.

6. Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському та управлінському персоналу.

7. Додаткові міркування щодо перших завдань з аудиту.

Вступ.

1. Метою цього Міжнародного стандарту аудиту (МСА) є встановлення стандартів і надання рекомендацій щодо дій та питань стосовно планування аудиту фінансових звітів. Цей МСА слід розглядати в контексті повторюваних аудиторських перевірок. Крім цього в параграфах 28 та 29 наведено питання, які аудитор розглядає під час перших завдань з аудиту.

2. Аудитору слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки.

3. Планування аудиту означає розробку загальної стратегії виконання завдання та плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. В плануванні беруть участь партнер з завдання та ключовий персонал групи з завдання, що дозволяє отримати користь від їх досвіду та знань і підвищити ефективність та якість процесу планування.

4. Адекватне планування аудиторської роботи сприяє забезпеченню належної уваги важливим ділянкам аудиторської перевірки, своєчасній ідентифікації та вирішенню потенційних проблем, а також організації та виконанню завдання з аудиту ефективно і якісно. Планування також дозволяє точно розподілити роботу між членами групи з завдання, полегшує нагляд, керування та перевірку роботи групи з завдання, та допомагає координувати роботу, яку виконують аудитори підрозділів та експерти, якщо такі є. Природа та обсяг планування залежить від обсягів та складності суб’єкта господарювання, досвіду попередньої роботи аудитора з суб’єктом господарювання та змін обставин, що трапляються під час виконання завдання з аудиту.

5. Планування є не відокремленою фазою аудиту, а, скоріше, безперервним та ітеративним процесом, який часто починається одразу після (або в зв’язку) виконання попередньої аудиторської перевірки та продовжується до завершення поточного завдання з аудиту. Тим не менш, під час планування аудиту аудитор розглядає час конкретних дій з планування та аудиторські процедури, які необхідно завершити до початку виконання подальших аудиторських процедур. Так, наприклад, аудитор планує обговорення серед членів групи з завдання, аналітичні процедури для оцінки ризиків, отримання загального розуміння законодавчих та нормативних актів, що стосуються суб’єкта господарювання, та відповідності суб’єкта господарювання їх вимогам, визначення суттєвості, участь експертів та виконання інших процедур оцінки ризиків до ідентифікації та оцінки ризиків суттєвих викривлень і виконання подальших аудиторських процедур на рівні тверджень стосовно класів операцій, залишків на рахунках та розкриттів, що є чутливими до цих ризиків.