Тема 4. Грошовий ринок (4 год.) 6 страница

- залишки готівки безпосередньо в касі самого банку;

- залишки коштів на кореспондентському рахунку в центральному банку і в інших комерційних банках.

2. Вторинні резерви – це короткотермінові вкладення банку, що приносять незначний дохід, але можуть бути із мінімальними затратами перетворені на безпосередні платіжні засоби.

До них належать:

- короткострокові державні цінні папери;

- короткострокові ліквідні цінні папери підприємств;

- короткострокові міжбанківські кредити (до 7 днів).

3. Надані кредити – це сукупність усіх виданих комерційним банком позик клієнтам на задоволення їхніх виробничих і споживчих потреб. Дана сукупність позик є головною складовою банківських активів і має назву кредитний портфель.

4. Інвестиції – це такий вид банківських активів який відображає вкладення ресурсів комерційного банку у різні цінні папери з метою отримання доходу у формі дивідендів та процентів або ж внаслідок збільшення ринкової ціни цінних паперів.

5. Основні засоби і нематеріальні активи – це такий вид розміщення банківських ресурсів який спрямований на забезпечення належних умов роботи самого банку.

До такого виду активів належать:

- приміщення;

- споруди;

- обладнання;

- права на користування землею, а також об’єкти інтелектуальної власності.

Активні операції банки здійснюють у межах наявних

ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентських рахунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

9. Характеристика основних видів банківських кредитів

Основними видами кредитів, що можуть надаватися комерційними банками в сучасних умовах є наступні:

1. Окремі цільові кредити такі кредити мають разовий характер і призначені для обслуговування конкретних видів господарських операцій (виробничого або торгово-посередницького призначення).

2. Кредитна лінія передбачає можливість надання кредитів клієнту протягом певного часу у межах заздалегідь узгодженого ліміту.

3. Контокорентний кредит – це кредит який надається із єдиного кредитно розрахункового рахунку у разі розриву у платіжному обороті клієнта коли його потреби перевищують власні ресурси.

4. Кредит за овердрафтом – це кредит при якому у разі виникнення у клієнта потреби у коштах банком автоматично допускається наявність дебетового сальдо на поточному рахунку.

5. Факторинг передбачає купівлю банком у позичальника права на отримання боргу з покупця на поставлені йому товарно-матеріальні цінності.

6. Іпотечний кредит – це кредит який надається банком клієнту під заставу нерухомого майна.

7. Врахування векселів являє собою дострокову оплату суб’єкту господарювання належної йому за векселем суми із наступним її отриманням з боржника або ж перепродажем третій

особі.

8. Банкові кредити це кредити які надаються без забезпечення найбільш надійним клієнтам банку.

9. Авалювання векселів, тобто зобов’язання банку оплатити вексель замість платника за цим векселем у разі його не платоспроможності.

10.Гарантовані кредити (стендбай) – це кредити які передбачають надання права позичальнику звернутися до банку за отриманням позики у заздалегідь визначеній сумі.

11. Споживчі кредити – кредити які надаються населенню на задоволення потреб споживчого характеру.

10. Комісійно-посередницькі операції банків

Комісійно-посередницькі операції – це операції, що проводяться банком за певну плату у вигляді комісії і супроводжуються не формуванням чи розміщенням ресурсів, а переміщенням уже наявних банку коштів клієнта за його розпорядженням, а також операції, які взагалі не пов’язані із рухом грошей. (Тобто, це дії банку на замовлення клієнтів, які в момент їх здійснення не пов’язані із залученням банком додаткових ресурсів. Вони виконуються за рахунок наявних коштів клієнта-замовника або ж для цього взагалі не потрібні грошові кошти(надання консультацій).

Така специфіка цих операцій зумовлює відмінність їх від активних і пасивних операцій:

- сформовані на їх основі послуги мають не процентну форму ціни та доходу від їх реалізації, а форму комісії, гонорару, тарифу;

- у переважній більшості ці операції не відображаються на балансі банку, а обліковуються поза балансом;

- ці операції не несуть у собі будь-якого, крім операційного, ризику для активів банку, а тому супроводжуються створенням страхових резервів;

- їх проведення не потребує процентних витрат на залучення грошових ресурсів, що зумовлює високу дешевизну цих операцій, економічність та вигідність для банку.

Основними видами комісійно-посередницьких операцій банку є:

1. Розрахунково касові операції передбачають обслуговування платіжного обороту клієнтів банку у безготівковій та готівковій формах.

Безготівкові розрахунки здійснюються комерційними банками без участі готівки шляхом перерахування коштів по банківських рахунках.

Рух коштів по рахунках здійснюється за допомогою таких інструментів як:

- платіжні доручення – ці документи передбачають перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача на основі отриманої банком платника письмово оформленої вказівки власника коштів.

- платіжні вимоги доручення передбачають переказ коштів на основі вимоги одержувача яка направляється до платника і який дає згоду на оплату направляючи відповідний документ своєму банку.

- розрахунки акредитивами означає переказ коштів банком за дорученням

клієнта на основі представлених одержувачем коштів документів у тому разі якщо вони відповідають умовам здійснення розрахунків передбачених договором.

- розрахунки платіжними вимогами передбачають

стягнення коштів з рахунку платника і зарахування їх на рахунок одержувача на основі отриманих банком документів.

- розрахункові чеки

- касове обслуговування полягає у прийомі від них готівки та зарахування її на банківські рахунки, видачі готівки за вимогою клієнтів, а також збереження довірених банку коштів.

2. Валютні операції – це банківські операції які пов’язані із обміном однієї валюти на іншу, що передбачає купівлю продаж банком іноземної валюти за національну або ж інші валюти.

Обмін валюти може здійснюватися комерційним банком за допомогою трьох основних видів валютообмінних операцій:

- операції спот – це такий вид валютних операцій при яких момент укладання угоди збігається із моментом її виконання, а валюта постачається продавцем покупцю не пізніше як через два робочі дні;

- операції форвард передбачають постачання валюти пізніше як через два робочі дні з моменту укладання угоди, але за курсом зафіксованим в момент її укладання;

- своп операції – це операції які передбачають поєднання купівлі продажу двох валют на умовах негайної поставки із одночасним укладенням протилежної угоди на умовах форвард.

3. Трастові операції – це такі операції банку які пов’язані із управлінням майном і виконанням інших послуг за дорученням і в інтересах клієнтів на правах його довіреної особи.

Трастові операції можуть здійснюватися як для юридичних так і для фізичних осіб. Трастові операції для фізичних осіб включають:

1. управління майном клієнта за його дорученням;

2. розпорядження спадщиною на основі заповіту;

3. виконання агентських послуг включає в себе збереження і

управління активами клієнта на правах його представника.

Трастові операції для юридичних осіб передбачають:

1. розпорядження активами підприємства, тобто управління портфелем цінних паперів, коштами пенсійних фондів, заставним майном;

2. агентські операції – виплата дивідендів і процентів за цінними паперами підприємства за його дорученням;

3. тимчасове управління справами підприємства у разі його реорганізації або банкрутства.

4. Гарантійні операції передбачають видачу комерційними банками поручительств гарантій та інших зобов’язань за своїх клієнтів, що передбачають їх виконання у грошовій формі.

Дані операції означають, що банк бере на себе зобов’язання здійснити платіж за власний рахунок у тому разі якщо клієнт за якого він поручився буде неспроможний це зробити.

Основними видами гарантійних операцій банку є:

1. гарантії погашення кредиту і проценту за ним;

2. гарантії відшкодування збитків через невиконання клієнтом умов комерційних договорів;

3. гарантії вексельних зобов’язань клієнтів.

5. Консультаційно-інформаційні операції передбачають надання банками своїм клієнтам консультацій із фінансово-економічних питань, банківської справи і організації бізнесу, а також різного роду операцій необхідної для забезпечення нормальної господарської діяльності клієнта.

11. Ризики у банківській діяльності

Банківський ризик являє собою імовірність фінансових втрат комерційних банків у наслідок настання певних подій.

Основними видами банківських ризиків є:

1. Кредитний ризик – це ймовірність несплати позичальником основного боргу та проценту за користування кредитом. Основними методами захисту від кредитного ризику є:

а) попередня оцінка кредитоспроможності позичальника і визначення його фінансового стану;

б) встановлення вимог щодо забезпечення кредиту, а також отримання гарантій і поручительств третіх осіб;

в) диверсифікація кредитного портфеля банку.

2. Процентний ризик – можливість виникнення несприятливого співвідношення між отримуваними та виплачуваними процентними ставками, що призводить до скорочення банківського прибутку або появи збитків. Мінімізація процентного ризику здійснюється шляхом оперативного управління структурою банківських активів і пасивів з метою врівноваження тих їхніх статей які є найбільш чутливі до зміни ринкової норми проценту.

3. Валютний ризик – ймовірність того, що зміна обмінних курсів іноземних валют призводить до збитків ринкової вартості його активів і пасивів виражених в іноземній валюті. Основними методами захисту від валютного ризику є хеджування, що полягає в укладанні додаткових протилежних строкових угод на купівлю-продаж валюти, доходи за якими могли б компенсувати ймовірні збитки банку за основними валютними операціями.

4. Ризики незбалансованої ліквідності – це можливість втрат у наслідок невідповідності окремих статей активів і пасивів банку за величиною і строками.

Основні способи зниження даного ризику передбачають:

а) залучення банком ресурсів на більш тривалі строки;

б) наявність в активах достатньої величини первинних і вторинних резервів;

в) забезпечення можливості оперативного залучення коштів на міжбанківському ринку.

Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Банківська стабільністьозначає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов’язковою для всіх комерційних банків.

Виділяють такі нормативи:

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 10 млн. євро.Мінімальний розмір регулятивного капіталу в гривнях визначається щороку окремим рішенням Правління Національного банку та встановлюється на відповідний період (рік) у розмірі, еквівалентному розміру нормативного значення, установленого в євро

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим ніж 8 відсотків, починаючи з 01.03.2004 - не меншим ніж 10 відсотків.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3)Норматив відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4)встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5)встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: 30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6)Норматив встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

НБУ установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) нормативне значення не більше 35%; у т.ч. обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) –не більше 30% і ризик загальної

короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) – не більше 5%.

Контроль за дотриманням економічних нормативів здійснюється територіальними управліннями НБУ та підрозділами департаменту банківського нагляду. За недотримання відповідних економічних нормативів до банків застосовуються штрафні санкції.

Система контролю за діяльністю комерційних банків охоплює:

- зовнішній контроль;

- державний контроль ( НБУ, ДПА);

- зовнішній аудит (незалежні аудиторські фірми);

- внутрішній контроль;

- внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку);

- ревізійні комісії.

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат банку.

Показниками прибутковості банку є:

Прибутковість банківських активів (ROA) – показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку (= чистий прибуток / активи банку).

Прибутковість акціонерного капіталу (ROE) – встановлює

розмір чистого прибутку, який отримують акціонери на інвестований капітал (= чистий прибуток / акціонерний капітал).

Процентна маржа (SPRED) - показує, наскільки успішно банк виконує роль посередника грошового ринку (= процентні доходи/ дохідні активи – процентні витрати/ платні пасиви).

Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні відносини (4 год.)

1. Поняття валюти та валютних відносин

2. Суть та цілі валютної політики

3. Валютний ринок: суть та основи функціонування

4. Поняття та структура валютної системи