Вимоги до оформлення кваліфікаційної роботи магістра

Кваліфікаційна робота має бути виконана й оформлена з дотриманням усіх технічних вимог до наукових робіт. Кваліфікаційну роботу магістра друкують за допомогою комп’ютерних технологій. Текст роботи набирається українською мовою на комп’ютері. Рекомендовано використовувати текстовий процесор Microsoft Word. Шрифт друку повинен бути Times New Roman розміру 14, стрічка – чорного кольору однакової середньої жирності. Виділяти слова або окремі вислови можна за допомогою шрифту курсивом або підвищеної жирності. Текст друкується через 1,5 інтервали на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 × 297 мм), розміщуючи на сторінці 30 рядків (повний рядок повинен містити близько 65 знаків).

Текст магістерської роботи повинен бути надрукований із додержанням полів таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20, нижнє – 20 мм. Абзацний відступ має становити 12,5 мм.

Обсяг основного тексту кваліфікаційної роботи магістра повинен становити не менше 90 сторінок друкованого тексту. До загального обсягу магістерської роботи не входять список використаних джерел та додатки.

Кожна сторінка тексту, зокрема додатки, нумерується без пропусків і повторень. Не нумерують, але враховують при нумерації сторінки: титульний аркуш, завдання, реферат та зміст. Номери сторінок проставляються, починаючи зі вступу. Нумерацію сторінок розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, формул подають арабськими цифрами (Times New Roman розміру 14). Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті обраним для тексту шрифтом на відстані 10 мм від верхнього та правого країв аркуша без крапки в кінці.

Текст основної частини кваліфікаційної роботи магістра поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛИ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ»:

– друкують великими літерами по центру до тексту (в кінці крапка не ставиться);

– заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою;

– кожний розділ починається з нового аркуша, нумерація – арабськими цифрами;

– відстань між заголовками та текстом має становити два інтервали;

– кожен підрозділ продовжує текст попереднього підрозділу і не починається з нового аркуша;

– заголовки підрозділів слід починати з абзацу. Після заголовка підрозділу на сторінці повинно бути не менше 3–4 рядків тексту. Якщо ці умови не виконуються, заголовок переноситься на наступну сторінку;

– номер розділу друкують перед заголовком розділу, після номера крапку не ставлять;

– підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, між яким ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Потім у тому же рядку йде заголовок підрозділу.

Зразок оформлення назв розділу та підрозділу:

1 Теоретичні засади діяльності фінансової служби НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Сутність та структура фінансової служби підприємства

Оформлення кваліфікаційної роботимає бути охайним, без помилок і помітних виправлень.

Текст кваліфікаційної роботинеобхідно розбивати на розділи і підрозділи з вказівкою їх назв за планом. Текст підрозділів необхідно розбивати на абзаци. Абзацами виділяються приблизно рівні за обсягом, тісно пов’язані між собою й об’єднані за змістом частини тексту. Вони можуть містити кілька пропозицій. У кожному абзаці повинні міститися положення, об’єднані загальною думкою

Ілюстрації. Залежно від об’єкта, задач і розмірів показників, що зіставляються, у магістерській роботі можуть бути використані різні графіки та діаграми.

Стовпчасті (стрічкові) діаграми використовуються для зіставлення однотипних величин, для зображення динаміки, а також структури явища. Стовпчасті (стрічкові) діаграми будуються у вигляді прямокутників, розташованих вертикально (горизонтально). Висота стовпчика (довжина стрічечки) повинна відповідати рівню зображуваного явища. Квадратні та кругові діаграми являють собою ряд квадратів або кіл, кожен з яких своєю площею виражає величину зображуваного явища.

Секторна діаграма являє собою коло, розділене на сектори, величини яких (по куту чи площі) відповідають порівняльним розмірам зображуваних показників.

Лінійні діаграми широко використовуються для характеристики виконання плану, розвитку явища в часі, при вивченні зв’язку між ознаками та законів розподілу. Лінійні діаграми будуються на координатному полі чи на числовій сітці. На осі абсцис відкладається в обраному масштабі час або факторні ознаки, на осі ординат – значення показників на момент або період часу, чи розміри результативної ознаки.

Координатні осі повинні бути розділені на інтервали або штрихами, або координатною сіткою. Поруч з розподілами повинні бути зазначені відповідні числа. Якщо началом відліку є нуль, то його варто вказувати один раз у точці перетину шкал. Частоту нанесених числових значень і проміжних розподілів шкал вибирають з урахуванням зручності користування діаграмою.

Ілюстрації (схеми, діаграми, графіки) необхідно подавати в кваліфікаційній роботібезпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (Додаток И). Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межа розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, а після останньої цифри крапка не ставиться. Між номером рисунка і його назвою ставиться тире. Наприклад (другий рисунок першого розділу):

Рис. 1.2 – Операції з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті)

Сама ілюстрація розташовується у центрі, підпис друкується з абзацу.

При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Відстань між останнім рядком попереднього тексту й ілюстрацією повинна дорівнювати одному рядку. Така ж сама відстань має бути між підписом під ілюстрацією і наступним текстом. Пояснення під рисунком та підпис виконуються з додержанням текстового інтервалу.

Таблицю варто розміщати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу (Додаток К). Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Після останньої цифри крапка не ставиться. Номер таблиці та її назва відокремлюється знаком тире. Наприклад (друга таблиця першого розділу):

Таблиця 1.2 – Торговельні операції з вкладення грошових коштів під векселі

Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої). Назва повинна бути короткою, відбивати зміст таблиці і міститься над таблицею.

Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки і стовпчики таблиці, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

При переносі частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця» та її номер вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над другою та наступними частинами праворуч пишуть слова «Продовження таблиці» та вказують номер, наприклад: «Продовження таблиці 1.2». Продовження таблиці має включать заголовки таблиці в вигляді номерів колонок. Рядок з номером колонок формується на початку під заголовком.

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, виступають усередині рядків тексту. Вище і нижче кожної формули чи рівняння необхідно залишити не менше одного рядка. Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

В разі, коли рівняння не вміщується в один рядок, його можна перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною, можуть бути кома або крапка з комою.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу чи рівняння, варто приводити безпосередньо під формулою в тій же послідовності, у якій вони наведені в формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числових коефіцієнтів варто наводити з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Наприклад:

(1.1)

де S – обсяг виручки від реалізації;

VC – змінні витрати підприємства.

Формули, що йдуть одна за одною та не розділені текстом, відокремлюють комою.

Знаки (математичні й ін.) варто застосовувати лише у формулах. У тексті вони пишуться словами. Виключення складають знаки «+» і «-» при цифрі. Треба писати: «Температура змінюється від -150 до +150 °C».

Знаки «№», «%» та ін. застосовується тільки при цифрі чи буквеному знаку, в інших випадках вони пишуться словами. Допускається писати знаки «№», «%» не при цифрах – у заголовках таблиць, наприклад: «№ з/п», «у %».

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1 …

2 …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Посилання та цитування. При написанні кваліфікаційної роботинеобхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, з яких наводяться дані в магістерській роботі. Такі посилання дають змогу знайти документи та перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них с наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок.

Посилання в тексті кваліфікаційної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «…у працях [1–7]…» або «…у роботі [5, с. 87]…».

Посилання на ілюстрації магістерської роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «…(рис. 1.2)…».

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «…у формулі (2.1)…».

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2... «, або «...(табл. 1.2)...».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «…(див. табл. 1.3)…».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичний аналіз того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Перерахування. За необхідності в середині тексту можуть наводитися перерахування. Перед перерахуванням ставиться двокрапка. Перед кожною позицією перерахування треба ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою, або не нумеруючи – дефіс. У кваліфікаційної роботинеобхідно обирати єдиний спосіб оформлення перерахування.

Скорочення слівздійснюється відповідно до чинного стандарту «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Найуживаніші способи скорочення:

– залишається лише перша (початкова) літера слова (м. – місто, с. – сторінка, т. – том, к. к. д. – коефіцієнт корисної дії);

– залишається частина слова, закінчення і суфікс відкидається (таблиця – табл., рисунок – рис., дивись – див., область – обл.);

– при позначенні цифрами років і століть (р. – рік, рр. – роки, ст. – століття).

Якщо в текст уводяться власні скорочення, необхідно дотримуватися правила, за яким перше згадування такої абревіатури зазначається у круглих дужках після повної назви, далі по тексту – без розшифровування. При використанні певного символу необхідно, щоб одна й та сама величина за текстом позначалася однаково.

Подання цифрової інформації. Необхідно дотримуватися загальноприйнятих правил.

1. Числові значення величин з одиницями вимірювання записуються арабськими цифрами, а без одиниць вимірювання від 1 до 9 – словами. Коли наводиться діапазон значень, виражених в однакових одиницях вимірювання, то одиниця вимірювання вказується після останнього числового значення, наприклад: від 5 до 15 років. У великих числах нулі треба замінювати скороченнями: тис., млн., млрд.

2. Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (другий, двадцять п’ятий, триста шостий). Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами (10-відсоткова вибірка). Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення (90-ті роки). При переліку порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться один раз (товари 1 та 2-го ґатунку).

3. Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, якого стосуються (у розділі 2, на рис. 5.1). Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення століть, кварталів року, томів видань (XXI століття, II квартал).

Список використаних джерел. Джерела треба розміщувати в алфавітному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований великими літерами по центру відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком великими літерами друкується слово «Додаток…» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» та ін. Один додаток позначається як «Додаток А».

Якщо додаток розміщений на декількох сторінках, то слово «Додаток» та його позначення вказують один раз. На другій чи наступній сторінках праворуч пишуть «Продовження додатка…» та вказують позначення, наприклад:

Продовження додатку А

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. В цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1 додатку В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

Якщо в роботі як додатки використовуються документи, які оформлюються згідно з вимогами до документації даного виду, їх копії повинні бути представлені на аркушах стандартного формату з одного боку. На першій сторінці такого документа повинні бути зазначені ті ж реквізити, що і на звичайному додатку.

Матеріали до захисту. Матеріал до захисту кваліфікаційної роботиподається на електронних носіях, в яких доповідь оформлена у вигляді презентації. Кількість слайдів, їх оформлення та режим показу вибирається автором відповідно до методичних рекомендацій.

Як доповнення до слайдів можна використовувати демонстраційний матеріал на листах формату А4 (210 × 297 мм) у п’яти примірниках.