Показники та шляхи підвищення ефективності використання ОФ.
Для оцінки ефективності використання ОФ застосовують систему показників, яка включає загальні ( вартісні ) та приватні (натуральні ) показники.
Загальні показники – характеризують рівень використання усієї сукупності основних виробничих фондів в цілому, а власні показники – окремих елементів ОФ (парку будівельних машин, транспортних засобів ).
Показник фондовіддачі – відображає ефективність використання праці, яка уречевлена в основних виробничих фондах і характеризує кількість продукції, що приходиться на 1 грн. вартості ОФ. Показник фондовіддачі :
де Сбмр – річний об'єм будівельно-монтажних робіт в кошторисних цінах, тис. грн.
Фв – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
Показник фондовіддачі може бути розрахований за формулою :
де П – річний прибуток організації, тис. грн. ;
Ф – середньорічна вартість виробничих фондів ( основних фондів і обігових засобів ), тис. грн.
Показник Еф – характеризує рентабельність (прибутковості ) виеористання виробничих фондів і дає можливість будівельній організації оцінити якісну сторону їх використання.
Показником, зворотним фондовіддачі , є фондоємкість, як показує , яка частина вартості основних виробничих фондів приходиться на 1 грн. об’єму робіт що виконано;
Рівень оснащеностібудівельних організацій основним виробничими фондами характеризується рядом показником , в тому числі показником механоозброєності праці :
де Фа – середньорічна вартість активної частини виробничих фондів, тис. грн. ;
Ч – середньорічна кількість робочих в найбільш завантаженій зміні, чол.
До приватних показників, які характеризують ефективність використання ОФ, відносяться показники використання машин і механізмів в часі і виробництві. Усі приватні показники, що характеризують екстенсивність використання машині обладнання, і показники, що характеризують інтенсивність їх використання.
Коефіцієнт використання машин в часі
де Тфак – фактичний час роботина протязі року, год. ; Тн – нормативний час роботи на протязі року, год.
До показників, що відображає інтенсивність використання машинного парку, відноситься показник виконання норм виробітку машин, за визначений період ( Кн.в. ),
де Вф – фактичний об’єм виробітку, натуральні одиниці вимірювання ; Вн – нормативний виробіток, натур. Один. вимірюв.
До узагальнюючих показників – коефіцієнт інтегрального завантаження машин і обладнання ( Кінт ), який характеризує відношення об’ємів робіт, що фактично виконані і планових для конкретної машини і обладнання за визначений період часу
Кінт = Кв × Кн.в.
Посилення ефективності використання ОФ будівельних організацій може бути досягнуто шляхом удосконалення організації ремонту будівельної техніки на основі міжвідомчої кооперації, впровадження агрегатно – вузлових методів ремонту, створення мережі спеціалізованих ремонтних підприємств.
В результаті фізичного та морального зносу ОВФ, що приймали участь в процесі виробництва, поступово втрачають корисні властивості засобів праці і потребують заміни. Одним із джерел грошових засобів для відтворення ОВФ є амортизація.
Амортизація
Амортизація (depreciation) ОФ – це поступове перенесення вартості засобів праці в міру їх фізичного та морального зносу на вартість виробленої продукції з метою накопичення грошових засобів для поступового відшкодування зношених ОВФ. Повна сума амортизації (А) за весь період експлуатації визначається за формулою :
А = Фп – Л , (1.11)
де Л – ліквідаційна вартість ОФ, тис. грн.
Відповідно річна сума амортизації Аріч
,(1.12)
де Т – строк служби ОФ, що прийнято до розрахунку амортизаційних відрахувань.
Розмір амортизаційних відрахувань визначається за встановленими нормами.
Норма амортизації (rate of depreciation)– це відсоткове відношення річної суми амортизації до початкової вартості ОФ.
, (1.13)
чи
. (1.14)
Законом основні засоби були розподілені на три групи, кожна з яких має свою річну норму амортизації:
- група 1–будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої – річна норма амортизації 5 %;
- група 2– автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них – річна норма амортизації 25 %;
- група 3– будь-які інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, - річна норма амортизації 15 %.
Відповідно діючому законодавству (наказ Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002 р. № 989) [3], амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;
зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;
прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;
кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції ( робіт, послуг ) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг ), який підприємство очікує виробити ( виконати) з використанням об’єкта основних засобів.
Приклад 1. Розглянемо в табличній формі (табл.3.1), як визначається розмір амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”. Особливістю цього методу є те, що амортизація наступних років нараховується на залишкову вартість попереднього року.
Таблица 3.1 – Розрахунок амортизаційних відрахувань за методом “залишку, що зменшується”
| Рік від початку експлуатації | Залишкова вартість, тис. грн. | Норма амортизації | Сума амортизації, тис. грн. |
| 1736,40 | 15% | 260,46 | |
| 1475,94 | 15% | 221,39 | |
| 1254,55 | 15% | 188,18 | |
| 1066,36 | 15% | 159,95 | |
| 906,41 | 15% | 135,96 |
Джерела інформації
1. Тугай А.М., Шилов Е.Й, Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій. – К.: Міленіум, 2002. – 224с.
2. Гойко А.Ф., Дудіна Е.В., Ізмайлова К.В. Економіка будівництва: Навчальний посібник / За загальною редакцією К.В. Ізмайлової. – К.: КНУБА, 2008. – 172с.
3. Економіка підприємства. : Підручник. – в 2 т. Т.1 / За ред.С.Ф. Покропивного. – К. : Вид – во “Хвиля – прес”, Донецьк : Мале підприємство “Поиск”. Т – во книголюбів, 1995. – 400 с.
4. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підпри-ємства. – Львів: В – во “Сполом”. – 1998. – 212 с.
5. Экономика строительства/Под ред. И.С. Степанова.-М.: Юрайт.-1997.– 416 с.
6. Руденко А.И. Справочник экономиста – строителя, Минск: “Вышейшая школа”. – 1990. – 381 с.
7. Монфред Ю.Б. Экономика строительства.–М.: Стройиздат.–1987.–424с.
8. Богуславский Л.Д. и др. Экономика теплогазоснабжения и вентиляции: Учеб.пособие для вузов.-М.: Стройиздат.-1988.
9. Григорьев В.В. и др. Основы экономики архитекрурного проекти-рования и строительства: Учеб. для техникумов.–М.: Стройиздат, 1990. – 272 с.
10. Ионас Б.Я. и др. Экономика строительства: Учеб. для техникумов., - 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Стройиздат, 1989. – 287 с.
11. Педан М.П. Экономика строительства. – М.: Стройиздат.– 1987.– 574 с.
12. Рогожин П.С. Справочник экономиста – строителя. – 4-е изд., перераб. и доп. – К.: Будівельник, 1980. – 368 с.
13. Педан М.П. и др. Управление экономикой стрительства: Справочник – К.: Вища шк., 1990. – 535 с.
14. Заблоцкий Е.Н. и др. Справочник экономиста в строительстве – К.: Будівельник, 1987 – 462с.
15. Казанский Ю.Н. Опыт организации и управления строительными фирмами в США. – М.: Стройиздат, 1985 – 270с.
16. Цай Т.Н. и др. Организация, экономика и управление строительством: Учеб. пособие для вузов. – М.: Стройиздат, 1984 – 367с.