Фінансовий капітал: сутність, механізми формування

Сутність фінансового капіталу, механізми його формування досліджують як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Більшість вважає, що капіталом є система економічних відносин з приводу створення, розподілу і використання цінностей, які здатні приносити дохід. При цьому розрізняють такі форми капіталу: матеріалізований (фізичний), нематеріалізований та фінансовий капітал [1].

Фінансовий капітал займає чільне місце серед інших видів капіталу. Однак учені дають йому різні назви, вкладаючи в них, як правило, єдиний зміст. Так, А.С. Гальчинський розглядає грошовий капітал, лихварський капітал та позичковий капітал [2]. За натурально-майновою формою залучення капіталу І. Бланк виокремлює капітал у фінансовій формі поряд з такими видами, як капітал у грошовій формі, у матеріальній формі та капітал у нематеріальній формі [3]. Більшість дослідників тісно пов’язують реальний капітал з фінансовим капіталом. Наприклад, К. Макконнелл і С. Брю ототожнюють його з грошовим капіталом, тобто з грошима для закупівлі інвестиційних товарів [4].

Визначення фінансового капіталу, яке дають сучасні дослідники, подано в таблиці.

Таблиця

Визначення поняття “фінансовий капітал”

Автори	Визначення
Алексеєнко Л.М. Ринок фінансового капіталу: становлення, перспективи розвитку: Монографія. - К.: Максимум; Тернопіль: Економічна думка, 2004.- 424 с.	Фінансовий капі­тал – складна система взаємозв’язків потужних кредитно-фінансових установ та нефінансових корпорацій.
Кириленко В.В. Ринок фінансового капіталу: Курс лекцій: Навч. посіб. для вузів / За ред. O.P. Дивеєва-Кириленка. – Тернопіль: ТДУ, 2006. - 272 с.	Фінансовий капітал – це сукупність капіталів у формі готівкових грошей та ліквідних фінансових активів: акцій, облігацій та інших цінних паперів.
Білоченко А. М. Фінансовий капітал в Україні: особливості формування та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2008. - №3. – С. 95.	Фінансовий капітал - це ринкова вартість усіх ресурсів, які залучаються суб’єктами господарювання з різних джерел (зокрема, за рахунок власних коштів, з ринку цінних паперів та страхового ринку, засновницьких внесків, від банківської системи, бюджетів усіх рівнів тощо), що виражається у грошовій формі.

Формування фінансового капіталу суб’єктів господарювання є об’єктивною закономірністю ринкової економіки. Існує дві основні концепції походження фінансового капіталу - раціональна та еволюційна. Зокрема, представники першої з них переконані, що фінансовий капітал виник у результаті певної раціональної угоди між людьми, які зрозуміли, що для поліпшення обслуговування сфери товарного обігу та підвищення ефективності її функціонування необхідні спеціальні засоби. Прихильники еволюційної концепції стверджують, що поява фінансового капіталу була об’єктивною. Спочатку він виник у формі грошей, але потім, з роз­витком банків та інших фінансово-кредитних установ та виробничого сектора, з’явилася потреба в інших фінансових активах. Це обумовило виникнення капіталу у вигляді ліквідних фінансових активів, тобто капіталу у формі цінних паперів, які обмінюються на гроші.

За сучасних умов фінансовий капітал постає у формі розгалуженої фінансово-кредитної системи, складовими якої є не лише банки, але й інвестиційні та стра­хові компанії, пенсійні та інші фонди, що за рівнем концентрації капіталу вже конкурують з банківськими установами. Нагромадження фінансового капіталу залежить від умов розвитку ринкової системи, коливань ринкової кон’юнктури та стану трудових ресурсів.

У ринковій системі основними джерелами коштів формування фінансового капіталу є випуск цінних паперів, використання нерозподіленого прибутку, амортизаційних відрахувань та банківських кредитів.