Страхування відповідальності роботодавців

Згідно із Законом України "Про підприємництво та підприємницьку діяльність" та Законом України "Про охорону праці" підприємство повинно забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці. Воно несе відповідальність за збитки, нанесені здоров'ю та працездатності працівників при виконанні ними трудових обов'язків.

Об'єктом страхуваннявідповідальності роботодавців є фінансова відповідальність страхувальника при настанні з працівником підприємства нещасного випадку, якщо той стався при виконанні трудових обов'язків. Страхова компанія гарантує страхувальнику відшкодування витрат, які він може понести у випадку тілесного ушкодження або тривалого захворювання осіб, з якими він уклав угоду про найм.

У цьому страхуванні можна виділити такі підвиди:

• страхування відповідальності забудовника за збиток, нанесений робітникам при

будівельних і монтажних роботах;

• страхування відповідальності підприємців за нещасний випадок на виробництві;

• страхування відповідальності за заподіяння збитків здоров'ю при використанні

робітниками соціально-побутових об'єктів на цьому підприємстві (наприклад,

столових, душових, кімнат відпочинку тощо).

Зверніть увагу!

Основою для укладення договору страхування є письмова заява страхувальника встановленої форми з додатком - списком працівників, на яких розповсюджується відповідальність роботодавця, і який є невід'ємною частиною договору

страхування.

Нещасний випадок визнається страховим за умов, що він мав місце в період дії договору страхування. Згідно з ним виплата відшкодування може бути здійснена в строк не більший ніж 3 роки після закінчення дії договору страхування.

У випадку смерті постраждалого право на відшкодування збитку мають його нащадки або утриманці.

Роботодавець несе відповідальність перед службовцями в разі:

• особистої необережності роботодавця (якщо роботодавець є фізичною

особою);

• відсутності відповідного та безпечного обладнання;

• неналежного обладнання безпечного робочого місця та організації роботи;

• порушення законодавчих актів, які можуть призвести до

відповідальності роботодавця;

• необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого

службовця і т.ін.

Страховий випадок може визнаватися не тільки за рішенням суду, а й за претензією службовця. Тоді додатково, за згодою, страховики можуть сплачувати витрати страхувальника, понесені ним і пов'язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини події, а також із захистом у суді.

Компенсація за рішенням суду виплачується страхувальникові або за дорученням останнього - потерпілому працівникові, якщо це передбачено договором страхування.

Страховик звільняється від відшкодування витрат:

· за будь-якими видами штрафів і неустойок;

· викликаних навмисними діями страхувальника;

· у разі настання нещасного випадку внаслідок внутрішнього заколоту, якщо працівник виступав на боці ініціатора;

· особі, що не є страхувальником або партнером страхувальника, на якого поширюється страховий захист та ін.

Страховий платіж залежить від:

* виду виробництва;

* умов праці службовців;

* кількості працівників, їхньої кваліфікації та стажу роботи;

* річної заробітної плати;

* специфіки діяльності окремих категорій працівників;

* територіальних меж страхування;

* обсягів збитків за останні п'ять років.

Договір страхування укладається, як правило, строком на 1 рік.

Отже, страховий захист надається тільки стосовно відповідальності роботодавця за тілесні пошкодження, смерть і професійні захворювання. Майнові збитки, яких завдано службовцям, відшкодовуються полісом страхування цивільної відповідальності.