Соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
ТЕМА 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем
План
1. Соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку.
2. Сутність системи регіонального управління.
3. Прогнозування, планування та програмування регіонального розвитку.
Соціально-економічні орієнтири та інтереси регіонального розвитку
На регіональному і міжрегіональному рівнях територіальне управління має вирішувати питання стосовно заінтересованості підприємств і організацій у поєднанні зусиль для формування та розвитку соціально-економічного середовища регіону на підставі дослідження тенденцій та ймовірного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин виробляти соціально-економічні орієнтири комплексного збалансованого розвитку і функціонування господарства регіону.
Головна функція соціально-економічних орієнтирів — забезпечення суб'єктів управління обґрунтованими критеріями вибору шляхів розв'язання виробничо-технічних, соціально-економічних та екологічних завдань з урахуванням інтересів комплексного розвитку регіону.
Слід розглядати соціально-економічні орієнтири як багато-блокову систему, регулювати поєднання інтересів усіх суб'єктів регіонального процесу відтворення, а також міжрівневих зв'язків і залежностей.
Найважливіші блоки соціально-економічних орієнтирів:
1) відтворювальні, функціональні, соціально-економічні та економіко-екологічні пропорції;
2) регіональні та міжрегіональні проблеми, які належить розв'язати у передбачуваній перспективі;
3) напрям розвитку складових природно-господарського потенціалу регіону;
4) параметри соціального розвитку, рівня та якості життя населення;
5) соціальні, економічні, інвестиційні, інфраструктури навантаження з боку галузей матеріального виробництва та населення;
6) параметри і напрями розвитку та функціонування соціально-економічного середовища життєдіяльності населення і функціонування виробництва;
7) економічні важелі регулювання та управління соціально-економічними процесами.
Для того щоб забезпечити переважання інтересів регіону над інтересами окремих підприємств і організацій, треба підкріпити соціально-економічні орієнтири відповідними економічними важелями управління — стимулюючими, організуючими, заборонними та запобіжними.
Перехід до нових методів управління економікою може дати очікувані результати лише тоді, коли враховуватимуться всі інтереси суспільства, в тому числі інтереси підприємств, галузей, областей, міст, районів та інших територіальних одиниць. На різних регіональних рівнях тісно переплітаються економічні, політичні, екологічні та інші інтереси, причому чим вищий рівень, тим більше суб'єктів вступає у взаємовідносини/тим ширше коло інтересів. Носіями територіальних інтересів є соціальні суб'єкти діяльності, що пов'язані умовами існування з відповідною територією. Територіальні інтереси — це відносини між індивідами і соціальними групами з огляду на забезпечення умов свого існування та розвитку на територіальній одиниці.
Суб'єктами галузевих інтересів є індивіди, соціальні групи, асоціації, тобто соціальні суб'єкти діяльності, що різняться між собою місцем у суспільному виробництві, призначенням виробленого ними продукту (послуг), засобами виробництва і комплексом особливих навичок.
Регіональні інтереси — це відносини мiж iндивiдами та соціальними групами з погляду забезпечення умов свого існування та розвитку в адмiнiстративно-територiальнiй одиниці.
Виразниками інтересів є особливі соціальні інституції. Якщо провідниками галузевих інтересів мають бути відповідні міністерства, відомства, асоціації, профспілки, деякі інші соціальні інституції, то відстоювати регіональні інтереси повинні передусім місцеві органи управління.
Галузеві та територіальні інтереси взаємопов'язані та можуть збігатись повністю, частково або зовсім не збігатись, вступати в суперечності, причому різні за силою і часом дії.
У регіонах тісно переплітаються різні інтереси — особисті й колективні, колективні й суспільно-господарські, відомчі й територіальні та інші в різних їх взаємозв'язках.