Вимоги до оформлення курсової роботи. Вимоги до текстової частини наукової роботи

Вимоги до текстової частини наукової роботи. Результати наукової роботи оформляють відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Наукову роботу оформляють на аркушах формату А4 (210х297 мм). Роботу виконують за допомогою комп’ютерної техніки на одному боці аркуша білого паперу. з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом з розрахунку не більше 30 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш, ніж 1,8 мм. Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту наукової роботи і дорівнювати п'яти знакам.

Текст основної частини наукової роботи поділяють на структурні елементи, розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Структурні елементи «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», "РОЗДІЛ", «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу і набирають в розрядку, в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Пункт може не мати заголовка. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом (за винятком заголовка пункту) має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовку приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Вимоги щодо нумерації складових роботи. Сторінки роботи, а також розділи, підрозділи, пункти, підпункти, рисунки (малюнки), таблиці, формули слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці (рис 3.1). Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи, але номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Рисунок 3.1 – Зразок нумерації сторінок наукової роботи

Такі структурні елементи роботи, як «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумеруються звичайно.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1 тощо. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1 або 1.1.1 тощо. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) (рис. 6.2), таблиці (рис. 6.3) та формули (рис. 6.4) нумерують послідовно в межах розділу, за винятком цих елементів роботи, наведених у додатках. Номер повинен складатися з номера розділу і порядкового номера елементу, між якими ставиться крапка.

На рисунку 6.2–6.4 представлені такі елементи як ілюстрація, таблиця та формула. На рисунку 6.2 підпис «Рисунок 2.3» означає що це третя ілюстрація другого розділу; на рисунку 6.3 – «Таблиця 2.2» –друга таблиця другого розділу; на рисунку 6.4 – (7.3) – третя формула сьомого розділу.

Рисунок 3.2 – Приклад оформлення рисунків у тексті наукової роботи

Рисунок 3.3 – Приклад оформлення таблиць у тексті наукової роботи

Рисунок 3.4 – Приклад оформлення формул у тексті наукової роботи

Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розташовують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Примітки до тексту і таблиць нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ….

2. ….

Якщо на сторінці лише одна примітка, то її не нумерують, а після слова “Примітка” ставлять крапку.

Вимоги до оформлення ілюстрацій. Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. У тому місці, де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 5.1)” або зворот типу: “...як це видно з рис. 5.1” або “...як це показано на рис. 5.1”.

Ілюстрація позначається словом «Рисунок __» із відповідним номером і назвою, які розташовують під ілюстрацією симетрично до тексту, наприклад, «Рисунок 2.1 – Структура асортименту іграшок». (рис. 3.2).

Вимоги до оформлення таблиць. Цифровий матеріал, як правило, подають у вигляді таблиць (рис. 3.5).

Таблиця _____ – __________________________________
номер назва таблиці

Рисунок 6.5 – Приклад побудови таблиці

Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку або з поворотом за стрілкою годинника. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи. Кожна таблиця повинна мати назву, яку зазначають над таблицею та друкують симетрично до тексту. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву зазначають тільки над її першою частиною. Слово «Таблиця ____ » вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці. Слово "Таблиця" та її назву пишуть з великої літери. Назву друкують жирним шрифтом. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Вимоги до оформлення формул. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Номер формули зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайкому правому положенні рядка, як це показано на рис. 6.4.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки, як це показано на рисунку 6.4.

Вимоги до оформлення цитат та посилань на використані джерела. У роботі необхідно подавати цитати, посилання на використані літературні джерела, нормативні документи тощо. Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі. Джерела нумеруються в порядку їх надання у тексті або за списком літератури і беруться у дві квадратні дужки, наприклад: "... у працях [1-7]...". Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці науковця.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «... див. 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до ... 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...», «... у табл. 3.2 ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) – (1.25) ...», «... у додатку Б ...». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Цитати треба передавати точно із збереженням усіх особливостей першоджерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці);

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Наприклад:

Цитата в тексті: «...Першим етапом вивчення будь-якого природного явища є спостереження… [7]» ¹⁾.

Відповідний опис у переліку посилань:

7. Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. – K.: Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2001. – 186 с.

Відповідне подання виноски:

__________________

¹⁾ [7] Грищенко І.М., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. – K.: Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2001. – 186 с.

Вимоги до оформлення переліків. Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині тексту роботи. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізацій).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

а) функціональні властивості;

б) ергономічні властивості;

в) надійність:

1) довговічність;

2) збереженість;

3) ремонтопридатність;

г) естетичні властивості.

Переліки першого рівня деталізації друкують з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розміщення переліків першого рівня.

Вимоги о оформлення додатків. Додатки надають, як продовження роботи на наступних її. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, Ї, І, Й, О, Ч, Ь.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати, наприклад, рисунок Г.3; таблиця А.2. Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула (А.1).

Вимоги до оформлення списку використаних джерел (літератури)

Книжки

одного, двох і трьох авторів

Бехта Павло Антонович. Технологія деревинних плит і пластиків : підручник / П. А. Бехта. – К. : Основа, 2004. – 780 с.

Беднарчук Микола Степанович. Товарознавство, сировини, матеріалів та засобів виробництва : навч. посіб. / М. С. Беднарчук, І. С. Полікарпов. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 560 с.

Зрезарцев Микола Павлович. Товарознавство сировини та матеріалів : навч. посіб. / Зрезарцев М. П., Зрезарцев В. М., Параніч В. П. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 404 с.

чотирьох авторів

Металознавство : підручник / О. М. Бялік, В. С. Черненко, В. М. Писаренко, Ю. Н. Москаленко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2002. – 384 с.

п’ятьох і більше авторів

Товарознавство непродовольчих товарів. Частина 1 : підручник / Войнаш Л. Г., Дудла І. О., Козьмич Д. І. [та ін.] ; за ред. Л. Г. Войнаш. – К. : НМЦ „Укоопосвіта”, 2004. – 436 с.

Перекладні видання

Котлер Ф. Основы маркетинга : пер. с англ. / Ф. Котлер ; [Общ. ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой]. – М.: Прогресс, 1993. – 736 с.

Багатотомні видання

Видання в цілому

Межгосударственные стандарты : каталог в 6 т. / [сост.Ковалева И.В., Рубцова Е.Ю. ; ред.Иванова В.Л.]. – Львов : НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2005 – . – ( Серия «Нормативная база предприятия»).

Т. 1. – 2005. – 277 с.

Окремий том

Справочник товароведа. Непродовольственные товары / Баранов С.И., Веденеев Е.И., Володенков А.Я. [и др.] ; том 2. – М. : Экономика, 1990. – 463 с.