Оцінка ефективності управлінських рішень.
Ефективність управлінських рішень – основна характеристика прийнятих рішень, яка визначається якістю рішення, його впливом на поліпшення виробництва, а також емоційною згодою з ним виконавців.
При всіх складнощах оцінки ефективності управлінської праці в більшій мірі розроблені теоретико-методологічні та методичні прийоми оцінки ефективності окремих заходів, ніж управління в цілому. Так, відомі методи оцінки ефективності впровадження нової техніки, автоматизованих систем управління тощо.
Основними характеристиками ефективного управлінського рішення є наступні:
Обґрунтованість. Вибране з переліку можливих альтернатив, управлінське рішення повинно враховувати вплив усіх критеріїв.
Реальність (придатність до реалізації). Реалізм рішення може бути забезпечений послідовнім розкладанням складаного рішення на підпорядковані більш прості.
Своєчасність. Рішення має прийматись в тій момент, коли його виконання
(впровадження) є особливо доцільнім для досліджуваної системи (об'єкта).
Гнучкість (варіабельність). Гнучкий характер рішення підкріплюється здатністю змінювати алгоритм його прийняття при зміні внутрішніх и зовнішніх умов.
Врахування та узгодженням інтересів усіх груп впливу на досліджувану систему (об'єкт).
Максимальність економічного результату, Наприклад, прибуток, скорочення годині на проведення в рамках реалізації даного рішення робіт, або виконання прийнятих норм и стандартів.
Один з відомих підходів до оцінки ефективності управління полягає у використанні понять «ефективність у широкому сенсі» і «ефективність у вузькому сенсі». Під ефективністю в широкому сенсі розуміється результат
діяльності, досягнутий за рахунок праці всього колективу (включаючи працівників апарату управління). У вузькому сенсі ефективність відображає результативність власне управлінської діяльності. У одному і іншому сенсах для характеристики ефективності застосовуються узагальнюючі показники і система приватних показників економічної та соціальної ефективності.
Послідовність проведення розрахунків у рамках даного підходу показана
на рис. 5.1.
| Ефективність управління | ||
у широкому сенсі у вузькому сенсі
Результат роботи всього підприємства
Результат роботи апарату управління
Економічна ефективність
Соціальна ефективність
Економічна ефективність
Соціальна ефективність
Узагальнюючі показники
Приватні показники показники
Узагальнюючі показники
Приватні показники показники
Рис. 5.1. Показники ефективності управління.
Для оцінки економічної ефективності управління в широкому сенсі використовуються наступні узагальнюючі показники:
Ефективність ресурсна:
Ефективність витратна:
Å ç
Å ç
Äîõîäè
Ðåñóðñè .
Äîõîäè
Âèòðàòè .
Приватних показників економічної ефективності діяльності трудового колективу дуже багато (більше 60). Серед них:
рентабельність,
Узагальнюючі
показники
тощо.
оборотність,
окупність капіталовкладень, фондомісткість, фондовіддача, продуктивність праці,
співвідношення зростання заробітної плати та продуктивності праці
Узагальнюючими показниками соціальної ефективності в широкому сенсі
можуть бути:
- ступінь виконання замовлень споживачів;
- частка обсягу продажів фірми на ринку тощо. Приватними показниками соціальної ефективності є:
- своєчасність виконання замовлення;
- повнота виконання замовлення;
- надання додаткових послуг;
- післяпродажний сервіс тощо.
Економічну ефективність управління у вузькому сенсі характеризують такі показники:
Приватні показники:
- частка адміністративно-управлінських витрат у загальній сумі витрат підприємства;
- частка чисельності управлінських працівників у загальній чисельності працюючих на підприємстві;
- навантаження керованості (фактична чисельність працюючих на одного працівника апарату управління) та ін.
Узагальнюючими показниками соціальної ефективності у вузькому сенсі є:
- частка рішень, прийнятих за пропозицією працівників трудового колективу,
- кількість працівників, залучених до розробки управлінського рішення. До приватним показниками соціальної ефективності відносяться:
- ступінь технічної оснащеності управлінської праці,
- плинність працівників апарату управління,
- кваліфікований рівень кадрів і т.п.
Правомірною є і оцінка ефективності виконання окремих управлінських функцій: планування, організації, мотивації, контролю (робота окремих підрозділів апарату управління). Для цього використовується також комплекс показників, що відображають специфіку діяльності з кожної управлінської функції. Так, наприклад, по функції планування оцінюється ступінь досягнення поставлених цілей (планових завдань); по функції організації – оснащеність підприємства сучасним технологічним обладнанням, плинність кадрів; по функції мотивації – використовувані методи впливу на колектив (заохочення, покарання, їх співвідношення); по функції контролю – кількість порушень трудової, технологічної дисципліни та ін.
Оцінка ефективності управління може здійснюватися за різні календарні відрізки часу (місяць, квартал, рік). Динаміка цих показників, а також зіставлення з аналогічними даними однорідних підприємств, що працюють у подібних природно-географічних та економічних умовах, дозволяють зробити висновок про ефективність роботи апарату управління.
Викладений підхід до оцінки ефективності правомірний як для характеристики результативності роботи апарату управління в цілому, так і для оцінки конкретних рішень. У першому випадку ефективність відображає результативність процесу управління, який проявляється через сукупність прийнятих і реалізованих рішень, в минулому періоді. У другому випадку викладена методологія оцінки цілком прийнятна для оцінки окремих управлінських рішень. За даною схемою, наприклад, може здійснюватися оцінка ефективності стратегічних рішень. За тактичним рішенням оцінка ефективності можлива не в настільки глобальному варіанті, допускається деяке спрощення розрахунку.