Комерційні банки будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.

Тема 9. Фінансове посередництво на грошовому ринку.

1. Сутність та структура кредитної системи.

2. Банківська система.

3. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Сутність та структура кредитної системи

Необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин є функціонування системи фінансових посередників.

Грошовий ринок за характером зв’язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори:

- сектор прямого фінансування

- сектор непрямого (опосередкованого) фінансування.

У секторі непрямого фінансування поряд з двома основними суб’єктами - кредитом і позичальником, з"являється третій економічний суб’єкт , який є самостійним і рівноправним суб’єктом грошового ринку.

Подібно до основних суб’єктів він формує власні зобов’язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об’єктом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб’єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників називається фінансовим посередництвом.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього – у розвитку ринкової економіки. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні основним суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування.

Організована система фінансового посередництва являє собою кредитну систему.

Кредитна система за своєю суттю може бути визначена, як сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту та кредитних установ. Частіше, коли говорять про кредитну систему, мають на увазі сукупність кредитних установ країни.

Кредитна система ринкової економіки поділяється на банківську систему та парабанківську систему (спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, СКФУ).

Такий поділ кредитних установ зумовлений різними методами діяльності на фінансовому ринку, різними способами участі в процесі перерозподілу капіталів та забезпечення руху коштів між різними суб’єктами ринкових відносин.

СКФУ зосереджують свою діяльність на окремих сегментах фінансового ринку, обслуговують обмежене коло клієнтури або виконують вузький спектр операцій:

- страхові товариства;

- кредитні спілки;

- пенсійні фонди;

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії;

- ломбарди;

лізингові–факторингові компанії і т.п.

Банківська система є основною складовою частиною кредитної систем,

вона відіграє ключову роль у кредитно-фінансовому обслуговуванні економіки:

- через банківську систему проходять грошові рахунки і платежі господарюючих суб’єктів та населення в цілому:

- банківська система виконує важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх в реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки і додаткових ресурсах.

Банки - цепідприємства особливого роду, які забезпечують господарський оборот платіжними засобами, являються фінансовими посередниками здійснюючи операції пов’язані з рухом капіталів; організацією грошового обігу; фінансуванням господарства; валютно-кредитними відносинами та ін.

Банкиорганізують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі.

Банківська система

Слово "банк" походить від італійського "banco" – стіл, на якому середньовічні міняйли розкладали свої монети.

Міняйли були представниками грошово-торгового капіталу, вони приймали грошові вклади від купців і обмінювали гроші різних міст і країн. З часом міняйли стали використовувати ці вклади та свої кошти для надання позики і отримували за це відсотки, що означало перетворення міняйл на банкірів.

Банкірами називали міняйл в Генуї (Італія) ще в ХІІ столітті.

Слово banquier та bankier у французькій та німецькій мовах позначають власника капіталу, що має можливість одноосібно визначити стратегію і тактику використання фінансових ресурсів.

Виникнення банківської справи історично пов’язано з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торгівельних операціях.

Процес формування і розвитку банківської системи визначається двома об’єктивними економічними передумовами:

1) на певному етапі суспільного розвитку з’являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, яка пов’язана із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;

2) розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації і технічного обслуговування.

Сучасна банківська система – один з найважливіших секторів ринкової фінансової інфраструктури, вона відіграє важливу роль у функціонуванні і розвитку ринкової економіки. Одним з першочергових завдань держави, яка здійснює ринкові перетворення, являється створення цивілізованої банківської системи.

В Законі України "Про банки і банківську діяльність" банк визначається як юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати такі операції: залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Сукупність різноманітних видів банків та банківських установ, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період становить.банківську систему.

Банківська система – це не механічне об’єднання банків, які функціонують в економіці країни.

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська система має своє призначення, свої специфічні функції, вона будується по заздалегідь визначеній концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному банку окремо.

За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються, але всім банківським системам властива дворівнева структура.

На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об’єднаних спільними цілями і завданнями). Такому банку надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері і перш за все – забезпечення стабільності національних грошей та забезпечення ефективного функціонування банківської системи.

Центральний банк законодавчо наділяється відповідними повноваженнями. Він реалізує грошово-кредитну і валютну політику, здійснює емісію грошей, являється банком держави та всіх інших кредитних інститутів.

На другому рівнізнаходяться комерційні банки, які безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Дворівненевий принцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі.

Відносини по горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між комерційними банками, які є економічно самостійними і конкурують між собою на грошовому ринку.

Відносини по вертикалі – це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром, і комерційними банками.

Комерційні банки будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку.

В той же час центральний банк не ставить за мету своєї діяльності – прибуток.