Систематизація країн за ознаками

Структуру міжнародної економіки можна подати через систематизацію сукупності національних економік країн світу за багатьма критеріями, головні з яких - регіональний, організаційний, соціально-економічний.

1. За регіональнимкритерієм, тобто розташуванням країн на певній території та (або) належністю до регіональних інтеграційних угрупувань, національні економіки поділяються так:

- За регіонально-континентальним критерієм країни групуються за географічним розташуванням: наприклад, країни Східної, Західної, Південної та Північної Європи; Північної та Латинської Америки, Південної, Південно-Східної, Східної та Центральної Азії; Близького та Середнього Сходу тощо.

- За регіонально-економічним критерієм виділення груп країн у межах регіону відбувається відповідно до спільних економічних інтересів, приблизно однакового рівня розвитку. Наприклад, країни Західної Європи - члени ЄС (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Люксембург, Нідерланди, Франція, ФРН) та країни Південної Європи - члени ЄС (Греція, Іспанія, Італія, Португалія); нові індустріальні країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Мексика) та Азії (Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Тайвань).

- За регіонально-інтеграційним критерієм, коли спостерігається спільність економічних інтересів, компліментарність національних господарських механізмів, достатній рівень індустріального розвитку, територіально-географічна близькість, країни формують інтеграційні угрупування. Так, найбільш сталими та впливовими є такі: а) європейське - ЄС; б) євразійське - СНД; в) північноамериканське - НАФТА; г) південно-східно-азійське - АСЕАН.

2. За організаційнимкритерієм систематизація країн світу відображає особливості сполучення форм міжнародних економічних відносин та їх регулювання.

- За ступенем інтеграції у світову господарську систему виділяють національні економіки закритого та відкритого типу.

Показники відкритості економіки або показники ступеня залучення країни до міжнародних відносин такі:

- За структурою господарства розрізняють аграрно-індустріальні та індустріально-аграрні економіки.

- За домінуванням певних технологічних укладів виділяють доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні економіки.

- За стадією розвитку ринкових відносин розрізняють моделі економіки "традиційного" типу; економіки капіталізму (вільного, монополістичного, державно-монополістичного); економіки сучасного капіталізму (ринкова економіка, що регулюється, або змішана економіка); економіки, що централізовано управляються.

- За моделлю координації господарських процесів серед розвинутих країн виділяють ті, що використовують ліберально-капіталістичну модель (США, Великобританія), та ті, що спираються на державно-корпоративну модель (Німеччина, Японія, Південна Корея).

- За участю в міжнародних організаціях, конвенціях, нарадах виділяють відповідні країни-учасниці. Найбільш впливовими серед зазначених організацій є:

1) Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) - створена у 1960 р., об'єднує приблизно 30 країн з високим доходом й рівнем розвитку, за мету має швидкий економічний розвиток учасників, підтримку фінансової стабільності, вільної торгівлі та забезпечення сприятливих умов розвитку країн "третього світу";

2) Світова організація торгівлі (СОТ) - за основну мету ставить розвиток лібералізації торгівлі. З початку функціонування ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі, 1947 р.) досягнуто зниження міжнародних тарифів з 40 до 4%. СОТ (1995 р.) є найбільш організаційно оформленою структурою регулювання міжнародної торгівлі;

3) Бреттон-Вудські інститути (1944 р.) - Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) забезпечують регулювання сучасної світової валютної системи.

3. Рівень розвиткунаціональної економіки може визначатися за одним або кількома критеріями, наприклад:

- За показником "ВВП на душу населення": країни з високими (від $ 12196 на рік), середніми ($ 996-12195 на рік) та низькими (менш ніж $ 995 на рік) доходами (рис. 2.1.)

- За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП), що розраховується за методикою ООН: високорозвинуті (ІРЛП>0,8), середньо- та низькорозвинуті країни (ІРЛП<0,5).

При підрахунку ІРЛП враховуються такі показники (табл. 2.1):

- середня тривалість життя населення;

- рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу) і сукупна частка учнів та студентів (1/3 індексу);

Крім простих групувань (класифікацій, типології) країн у міжнародній практиці користуються складними - за певною кількістю критеріїв та ознак. Наприклад, виділяють "центр", "напівпериферію" і "периферію" міжнародної економіки.

Глобальні міждержавні організації (ООН, МВФ, Світовий банк) тривалий час поділяли країни світу на дві-три групи. Насамперед, це промислово розвинуті країни і країни, що розвиваються. Соціалістичні країни, що існували до початку 1990-х рр., або поділяли між цими групами (країни Центральної та Східної Європи і колишній СРСР - до промислово розвинутих, азіатські соціалістичні країни і Кубу - до країн, що розвиваються), або ж виділяли в окрему третю групу країн із централізованою (чи регульованою) економікою. З останнього десятиріччя ХХ ст. за рівнем розвитку національної економіки універсальним стає поділ країн на розвинуті країни або економічно (промислово) розвинуті країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.