Структура оподаткування розвинутих країн

ТЕМА 10. ОПОДАТКУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇНАХ (2 години).

План.

1. Структура оподаткування розвинутих країн.

2. Особливості прямого й непрямого оподаткування у країнах з ринковою економікою.

3. Тенденції й проблеми податкового оподаткування реформування й регулювання в зарубіжних країнах.

Література.

1. Ткаченко Н.М., Горова Т.М., Ільєнко Н.О. Податкові системи країн світу. Облік і звітність: навч. – метод. посібник / Під заг. ред. Н.М. Ткаченко. – К.: Алерта, 2004. – 554 с.

2. Основи оподаткування: Навч. посібник / Т.В. Калінеску, О.М. Антіпов, Г.М. Бурлуцька, Т.М. Чернякова, М.М. Соловей, М.Б. Харківський; кер. авт. ком. і наук. ред. проф. Т.В. Калінеску. – Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2007. – 416 с.

3. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Знання – Пресс, 2002. – 495 с.

4. Дадалко В.В., Румянцева Е.Е., Демчук Н.Н. Налогообложение в системе международных экономических отношений: Учеб. пососбие. – Мн.: Армита – Маркетинг, менеджмент, 2000. – 359 с.

5. Крисоватий А. І., Десятник О М. Податкова система: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 231 с.

Структура оподаткування розвинутих країн.

Податки є невід'ємною частиною фінансового господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які використовуються, в свою чергу, на витрати державного управління, для розв'язання економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки і культури.

Встановлення розподілу, стягнення і використання податків становлять одну із функцій держави. Тому податкова система як елемент господарського механізму відповідає економічному ладу країни, рівню розвитку продуктивних сил, системі державного регулювання економічних процесів і основним завданням існування держави.

Складність розуміння природи податків зумовлена ще й тим, що податок – одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя.

Сучасні прогресивні співвідношення податкової системи відтворюють державне регулювання таких економічних процесів:

фіскальний аспект – забезпечення надходження коштів до державного бюджету, зниження рівня інфляції, розв'язання проблеми зменшення державного боргу. Це може бути спонукальним мотивом для розширення податкової бази завдяки підвищенню рівня оподаткування та збільшення контингенту платників податків;

соціальний аспект – надання пільг малозабезпеченим верствам населення та утриманцям, звільнення від оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб, які спрямовуються на соціально значимі заходи та благодійність;

забезпечення необхідних темпів економічного зростання та стабілізації прогресивних економічних процесів – підтримка інвестицій, спрямованих на оновлення виробничого потенціалу шляхом поетапного зниження ставок оподаткування фізичних і юридичних осіб, надання пільг прискореній амортизації, розвиток холдингової та лізингової форм участі держави у фінансуванні витрат на розвиток базових науково-технічних, енергетичних галузей, використання активної кредитної політики з регулювання обсягу вкладень на розвиток виробництва;

стабілізація економічної кон'юнктури в країні – регулювання купівельної спроможності населення на різні групи товарів як шляхом встановлення диференційованих ставок податку на додану вартість, так і створення специфічних умов оподаткування товарів не першої необхідності та предметів розкоші;

перебудова податкової системи з урахуванням вимог розвитку світового господарства, створення єдиної європейської системи оподаткування в країнах – членах ЄЕС.

Податкова система має бути адекватною високому рівню розвитку економіки, відповідати певним вимогам, зокрема, забезпечувати рівність по горизонталі, тобто однакові доходи, залежно від джерел їх отримання, мають оподатковуватися за однаковою ставкою. Крім того, більш високі доходи мають обкладатися за прогресивними ставками, щоби забезпечити так звану вертикальну рівність. Важливо також, щоб податкова система відповідала вимогам суспільства в плані соціальної справедливості і перерозподілу доходів. Вона має бути простою й ефективною, до певної міри стабільною і передбачуваною. Платникам податків необхідно мати чітке уявлення про те, які доходи підлягають оподаткуванню, хто саме мусить їх платити, які терміни сплати податків. Правильна комбінація різних податків має утворити систему, яка б враховувала усі наслідки та умови оподаткування. Податкова система має бути ще й досить гнучкою, дозволяти уряду реагувати на зміни в економічній кон'юнктурі і впливати на неї в необхідному напрямку. Ефективно впливати податковою системою на економіку країни можна за умови дії єдиного незалежного закону протягом тривалого періоду, під час якого лише вносяться корективи. Податкову систему регулюють також акти міжнародного права, до яких входять угоди про уникнення подвійного оподаткування, правові положення, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки, інші міжнародно-правові документи, що містять податкові питання, зокрема, Договір про створення ЄЕС.

Організація Об'єднаних Націй надає підтримку країнам світу, що стали на шлях осучаснення своєї економіки, сприяючи тим самим їхній участі у міжнародному розподілі праці. Одним із напрямків надання допомоги є сприяння створенню податкової системи – відносно простої, доступної для розуміння і виконання і разом з тим такої, що покращує взаємовідносини з країнами світового співтовариства. У зв'язку з цим ООН підготувала та опублікувала у 1993 році пакет документів “Основи світового податкового кодексу” – рекомендації для створення національних фінансово ефективних податкових систем. У даному документі – всі види податків, конкретні ставки податків і акцизів, неоподаткований мінімуму, розміри пільг тощо, які розроблені на основі вивчення досвіду податкових систем розвинутих країн світу і наближені до реальних. Зрозуміло, що, готуючи національне податкове законодавство, слід виходити із конкретних історичних і економічних особливостей кожної країни.

Враховуючи специфіку країн, що розвиваються, в “Основах світового податкового кодексу” пропонується формувати дохідну частину бюджету із митних податків, податку на додану вартість, акцизів і податку на прибуток корпорацій. При цьому доцільним вважається існування широкої практики соціальних пільг, а отже немає потреби у високій ставці прибуткового податку із заробітної плати.