Вплив метаморфози аудиторії на регіональність і типологію медіа

Поняття місцеве і регіональне в мас-медійній комунікації – нестійкий термінологічний фе-

номен, якому досі не було дано чіткого визначення. З міжнародного дискурсу випливає згода

лише в тому, що йдеться про медіану комунікацію, яка перебуває під інтерфейсом масової ко-

мунікації. Іншою спільною ознакою є функціональність місцевих (локальних) та регіональних

медіа. І десь тут можливості для їх розрізнення закінчуються. При цьому в середовищі під ін-

терфейсом маси не лише існують різні типи медіа, засновані на різних специфічних принци-

пах, але також між місцевими і регіональними медіа помітні значні типологічні відмінності,

котрі не можна обійти увагою, якщо намагаємося чітко дослідити клітинну аудиторію. Від-

мінності визначаються такими факторами, як соціальна структура, інтенція (комунікативний

намір) референтної групи, тип медійної організації, функціональність медіа тощо. За Дж. Ло-

гіссе, «медіа як форми комунікації перебувають у нерозривному зв’язку з колективними уяв-

леннями та соціальною організацією людей. Йдеться про уявний трикутник: медіа –

колективна ментальність – колективна структура» [8, с. 8–10].

У цьому сенсі, наприклад, науковий журнал, новинне видання для підприємців і економістів,

журнал для жінок, сільські новини чи регіональний тижневик наднаціональної видавничої групи

не можуть належати до однакової колективної ментальності й однакової соціальної органі-

зації людей. Тому й медіа, завдяки яким здійснюється комунікація в цьому середовищі, не будуть

типологічно однаковими.

Цифрова доба масову комунікацію трихотомічно структурувала, і відповідно, до таких змін

мали пристосуватися й медіа.

Що є місцевим і регіональним з точки зору мас-медійної комунікації та типології медіа?

Ми не вбачаємо сенсу в тому, щоб наповнювати старі поняття новим значенням, шукати риси

в теорії масової комунікації, які б відповідали поняттям місцевих чи регіональних медіа. Інформа-

ційні технології зробили відносними час і простір, тому треба звільнитися від старого сприйняття

меж комунікації. Це означає, що видання, яке дотепер було місцевим, наприклад, сільські новини,

після процесу гібридизації і приєднання до віртуального світу інтернету стало мультимедійним,

отримало потенціал розширеного посередництва й узгодженої форми автоматичної дії [9, с. 93]

і долає просторові обмеження, які визначали обсяг його сфери.

Важливе знання, яке ми отримали при аналізі професійного дискурсу в міжнародному ас-

пекті, полягає в тому, що засоби масової інформації, які здійснюють комунікацію під інтер-

фейсні маси, означені як спеціальні та особливо – як локальні та регіональні. Спеціальним

вважається кожне видання, яке не є ані масовим, ані локальним чи регіональним. А локальним

і регіональним вважається кожне видання, дія якого концентрується в конкретному регіоні,

причому не уточнюється, хто його продукує – орган самоврядування, приватна регіональна

медійна організація або наднаціональний монополіст. Однак ідеться про утворювальні чин-

ники, які визначають, що і для кого медіа роблять. Покликання засобів масової інформації –

це конотація їхнього зв’язку з аудиторією і визначення своїх функцій. Тому саме тип медіаної

організації, функціональність медіа, спосіб фінансування і модель комунікації – це атрибути,

відповідно до яких розрізняють засоби масової комунікації.

Нова типологія медіа

Основну типологію ми визначили відповідно до трихотомічної стратифікації аудиторії:

Глобальні медіа – універсальні, функціонують в мультикультурному і мультилінгвальному

середовищі, їх власниками є наднаціональні і глобальні медіані організації, фінансуються на ко-

мерційній основі.

Масові медіа – універсальні, функціонують у порівняно гомогенному культурному і мовному

середовищі, як правило, в стані інтерфейсу держави або нації, їхніми власниками є національні

медіані організації. Їхнє фінансування подвійне – на комерційній основі або на державній основі.

Медіа based on the relationship (RB-медіа – це медіа, засновані на зв’язках) – специфічні,

функціонують у стані інтерфейсу референтної соціальної групи, утвореної не за кількістю і геог-

рафічною представленістю, а на основі соціальних і культурних зв’язків. Власниками є надна-

ціональні, національні, регіональні, місцеві, корпоративні та філантропічні медіані організації,

які можуть бути професійними чи непрофесійними. Фінансування здійснюється на комерційній

основі, на державній основі та з філантропічних джерел.

RB-медіа далі поділяються на:

Комунітарні RB-медіа – функціонують у межах референтної групи, яка утворюється на ос-

нові соціальних зв’язків, детермінованих різними специфічними інтересами. Суб’єкти не спеціа-

лізуються на медійній продукції, але вона є одним із засобів реалізації їхніх цілей. Фінансування

комбіноване.

Комунальні RB-медіа – це медійні громадські інституції, які надають громадські послуги

для того, щоб налагодити суспільні відносини з метою участі громадян у державних справах.

Медіаорганізаціями є безпосередньо державні чи громадські організації, засновані органами са-

моврядування. Фінансування надходить або з державних джерел, або в комбінації державних ре-

сурсів, комерційних ресурсів, благодійних внесків.

ISSN 2312-5160

© 2014 Актуальні питання масової комунікації

Доместиковані RB-медіа – глобального або масового характеру; використовують додатки

(supplements) до своєї медійної продукції, орієнтовані на клітинну аудиторію, з метою поглибити

медійне охоплення і збільшити прибуток у фінансовому або в соціальному плані. Формально є

три типи доместикованих RB-медіа, які відрізняються мірою субординації стосовно медійної ор-

ганізації, яка діє над інтерфейсом або під інтерфейсом масової аудиторії:

supplementy – це спеціалізовані додатки універсальних мас-медіа або спеціалізовані засоби

масової комунікації медійної організації, яка первинно володіє ЗМІ і функціонує в середовищі

масової публіки;

синдиковані – це автономні RB-медіа, об’єднані певною медійною організацією, яка опосе-

редковано діє над інтерфейсом і під інтерфейсом масової аудиторії;

унітарні – це автономні медіа, які продукують різні медіані організації, утворюючи єдину

систему зі спільною комунікаційною стратегією і комунікаційною моделлю, а також перебуваючи

у прямій чи непрямій залежності з певною центральною організацією.

Наши рекомендации