Вплив метаморфози аудиторії на регіональність і типологію медіа
Поняття місцеве і регіональне в мас-медійній комунікації – нестійкий термінологічний фе-
номен, якому досі не було дано чіткого визначення. З міжнародного дискурсу випливає згода
лише в тому, що йдеться про медіану комунікацію, яка перебуває під інтерфейсом масової ко-
мунікації. Іншою спільною ознакою є функціональність місцевих (локальних) та регіональних
медіа. І десь тут можливості для їх розрізнення закінчуються. При цьому в середовищі під ін-
терфейсом маси не лише існують різні типи медіа, засновані на різних специфічних принци-
пах, але також між місцевими і регіональними медіа помітні значні типологічні відмінності,
котрі не можна обійти увагою, якщо намагаємося чітко дослідити клітинну аудиторію. Від-
мінності визначаються такими факторами, як соціальна структура, інтенція (комунікативний
намір) референтної групи, тип медійної організації, функціональність медіа тощо. За Дж. Ло-
гіссе, «медіа як форми комунікації перебувають у нерозривному зв’язку з колективними уяв-
леннями та соціальною організацією людей. Йдеться про уявний трикутник: медіа –
колективна ментальність – колективна структура» [8, с. 8–10].
У цьому сенсі, наприклад, науковий журнал, новинне видання для підприємців і економістів,
журнал для жінок, сільські новини чи регіональний тижневик наднаціональної видавничої групи
не можуть належати до однакової колективної ментальності й однакової соціальної органі-
зації людей. Тому й медіа, завдяки яким здійснюється комунікація в цьому середовищі, не будуть
типологічно однаковими.
Цифрова доба масову комунікацію трихотомічно структурувала, і відповідно, до таких змін
мали пристосуватися й медіа.
Що є місцевим і регіональним з точки зору мас-медійної комунікації та типології медіа?
Ми не вбачаємо сенсу в тому, щоб наповнювати старі поняття новим значенням, шукати риси
в теорії масової комунікації, які б відповідали поняттям місцевих чи регіональних медіа. Інформа-
ційні технології зробили відносними час і простір, тому треба звільнитися від старого сприйняття
меж комунікації. Це означає, що видання, яке дотепер було місцевим, наприклад, сільські новини,
після процесу гібридизації і приєднання до віртуального світу інтернету стало мультимедійним,
отримало потенціал розширеного посередництва й узгодженої форми автоматичної дії [9, с. 93]
і долає просторові обмеження, які визначали обсяг його сфери.
Важливе знання, яке ми отримали при аналізі професійного дискурсу в міжнародному ас-
пекті, полягає в тому, що засоби масової інформації, які здійснюють комунікацію під інтер-
фейсні маси, означені як спеціальні та особливо – як локальні та регіональні. Спеціальним
вважається кожне видання, яке не є ані масовим, ані локальним чи регіональним. А локальним
і регіональним вважається кожне видання, дія якого концентрується в конкретному регіоні,
причому не уточнюється, хто його продукує – орган самоврядування, приватна регіональна
медійна організація або наднаціональний монополіст. Однак ідеться про утворювальні чин-
ники, які визначають, що і для кого медіа роблять. Покликання засобів масової інформації –
це конотація їхнього зв’язку з аудиторією і визначення своїх функцій. Тому саме тип медіаної
організації, функціональність медіа, спосіб фінансування і модель комунікації – це атрибути,
відповідно до яких розрізняють засоби масової комунікації.
Нова типологія медіа
Основну типологію ми визначили відповідно до трихотомічної стратифікації аудиторії:
Глобальні медіа – універсальні, функціонують в мультикультурному і мультилінгвальному
середовищі, їх власниками є наднаціональні і глобальні медіані організації, фінансуються на ко-
мерційній основі.
Масові медіа – універсальні, функціонують у порівняно гомогенному культурному і мовному
середовищі, як правило, в стані інтерфейсу держави або нації, їхніми власниками є національні
медіані організації. Їхнє фінансування подвійне – на комерційній основі або на державній основі.
Медіа based on the relationship (RB-медіа – це медіа, засновані на зв’язках) – специфічні,
функціонують у стані інтерфейсу референтної соціальної групи, утвореної не за кількістю і геог-
рафічною представленістю, а на основі соціальних і культурних зв’язків. Власниками є надна-
ціональні, національні, регіональні, місцеві, корпоративні та філантропічні медіані організації,
які можуть бути професійними чи непрофесійними. Фінансування здійснюється на комерційній
основі, на державній основі та з філантропічних джерел.
RB-медіа далі поділяються на:
Комунітарні RB-медіа – функціонують у межах референтної групи, яка утворюється на ос-
нові соціальних зв’язків, детермінованих різними специфічними інтересами. Суб’єкти не спеціа-
лізуються на медійній продукції, але вона є одним із засобів реалізації їхніх цілей. Фінансування
комбіноване.
Комунальні RB-медіа – це медійні громадські інституції, які надають громадські послуги
для того, щоб налагодити суспільні відносини з метою участі громадян у державних справах.
Медіаорганізаціями є безпосередньо державні чи громадські організації, засновані органами са-
моврядування. Фінансування надходить або з державних джерел, або в комбінації державних ре-
сурсів, комерційних ресурсів, благодійних внесків.
ISSN 2312-5160
© 2014 Актуальні питання масової комунікації
Доместиковані RB-медіа – глобального або масового характеру; використовують додатки
(supplements) до своєї медійної продукції, орієнтовані на клітинну аудиторію, з метою поглибити
медійне охоплення і збільшити прибуток у фінансовому або в соціальному плані. Формально є
три типи доместикованих RB-медіа, які відрізняються мірою субординації стосовно медійної ор-
ганізації, яка діє над інтерфейсом або під інтерфейсом масової аудиторії:
supplementy – це спеціалізовані додатки універсальних мас-медіа або спеціалізовані засоби
масової комунікації медійної організації, яка первинно володіє ЗМІ і функціонує в середовищі
масової публіки;
синдиковані – це автономні RB-медіа, об’єднані певною медійною організацією, яка опосе-
редковано діє над інтерфейсом і під інтерфейсом масової аудиторії;
унітарні – це автономні медіа, які продукують різні медіані організації, утворюючи єдину
систему зі спільною комунікаційною стратегією і комунікаційною моделлю, а також перебуваючи
у прямій чи непрямій залежності з певною центральною організацією.