Особливості управління розвитком туризму на євро регіональному рівні
у країнах Європи працюють близько 2 млн. підприємств малого й середнього бізнесу, діяльність яких так чи інакше пов’язана з готельною індустрією. Туризм забезпечує близько 5% валового національного продукту європейських держав і створює 5% робочих місць у регіоні. Але реально роль цього бізнесу в економіці ЄС істотно вища, оскільки туристична індустрія подорожей тісно пов’язана з іншими галузями - торгівлею, виробництвом сувенірів і т.п. А це вже понад 12% ВНП Західної Європи. У цілому, в даний час доходи в туристичному секторі в країнах ЄС становлять понад 220 млрд. євро (без врахування діяльності транспортних компаній).
Європейський «туристичний продукт» споживається переважно на внутрішньому ринку. Частка громадян ЄС у загальному обсязі туристських прибуттів у регіон становить 87%. Витрати на подорожі й відпочинок наразі становлять приблизно восьму частину витрат середньостатистичної європеської родини. При цьому переважна більшість туристів (близько 80%) орієнтовано на ексурсійно-пізнавальні поїздки, морський відпочинок і т.п. Частка ділового туризму істотно менша - близько 20%.
На загальносвітовому фоні позиції Західної Європи в індустрії подорожей дуже сильні - по даним Всесвітньої торгової організації, на країни ЄС припадає близько 55% всіх міжнародних туристичних прибуттів. Але темпи розвитку галузі тут нижчі, ніж середньосвітові.
55. Кластеризація в туристичній галузі.
Кластерний розвиток як фактор збільшення національної і регіональної конкурентоспроможності є характерною ознакою сучасної інноваційної економіки. Світова практика показала, що кластеризація економіки обумовлює і справляє вирішальний вплив на процеси посилення конкурентоспроможності та прискорення інноваційної діяльності.
Cвітова економіка, так і Україна, формування кластерів зможе допомогти українському суспільству в значному ступені подолати труднощі, що виникають. Кластер – це добровільне територіально-галузеве об’єднання підприємств для здійснення скоординованої фінансово-господарської діяльності, при якій всі учасники кластера отримують вигоду, а саме кластерне утворення стає конкурентоспроможним на даному сегменті ринкової економіки. Мета створення кластера полягає у забезпеченні економічного розвитку та підвищенні конкурентоспроможності продукції або послуг його членів на ринках.
Туристичний кластер – це, в першу чергу, спільнота різних підприємств і організацій на певній території, що напряму або опосередковано пов’язані із наданням туристичних послуг [1].
Туристичний кластер повинен складатись із комбінації галузей, що створюють турпродукт і умови для підвищення його конкурентоспроможності. Границі туристичного кластеру можуть змінюватись у зв’язку з появою нових підприємств і галузей, зі зміною умов ринку, державного регулювання. В структурі типового туристичного кластеру виділяється чотири основних сектори: – сектор виробництва туристичних послуг(виробляються та реалізуються туристичні послуги: туроператорські фірми та турагентства, заклади з розміщення, оздоровлення, перевезення, харчування та організації дозвілля туристів); – сервісний сектор(об’єднує банківсько-кредитні та страхові установи, навчальні заклади туристичного профілю, наукові установи, а також бізнес-центри, лізингові компанії.);– допоміжний сектор(включає різноманітні підприємства з виробництва сувенірів, туристичного спорядження, специфічних для певної місцевості товарів, по-друге, поліграфічні підприємства, картографічні фабрики, періодичні видання, телерадіокомпанії, по-третє, органи державної влади, агенції регіонального розвитку, міжнародні та державні фонди і програми.); – сектор забезпечення життєдіяльності туристичного кластеру.