Розподіл країн світу залежно від стадії соціально-економічного розвитку

Тип країн, їх кількість	Стисла характеристика типу
Постіндустріальні, ≈20	Надзвичайно високий рівень освіти і кваліфікації трудових ресурсів та продуктивності праці. Найсучасніші технології, які дають змогу скоротити зайнятість у сільському господарстві до 2-3% усього економічно активного населення, в промисловості та будівництві – до 15-20% (промислове виробництво поступово переміщується в індустріальні та нові індустріальні країни). Частка сервісних галузей сягає 60-80% (особливо фінансове та наукове обслуговування, продаж патентів, «ноу-хау», навчання кадрів, маркетинг, менеджмент тощо).
Індустріальні, ≈30	Мають дещо нижчу продуктивність праці, тому частка зайнятих в сільському господарстві зростає до 15-20%, а в промисловості, будівництві, транспорті – до 50%. Основою промисловості виступають галузі «авангардної трійки». Частка сфери обслуговування – на рівні 20-30% економічно активного населення, за сучасними поглядами є недостатньою (особливо це відчувається на рівні послуг високого рангу).
Нові індустріальні, ≈85	Мають приблизно паритетний розподіл економічно активного населення по трьох основних сферах прикладання праці (по 30-35%). В промисловості виділяються підвищеною часткою гірничодобувних галузей (особливо це стосується «нафтодобувних» країн). В обробній промисловості, на відміну від індустріальних країн вирізняються більшою часткою легкої та харчової промисловості, а також виробництва основних конструкційних матеріалів.
Доіндустріальні, ≈95	Від 70 до 95% економічно активного населення пов’язано із сільським, лісовим господарством, рибальством, мисливством тощо. Іноді досить розвинений сервіс низького рангу – «від бідності», оскільки ці країни не мають сформованої промислової бази. Звільнення робочих рук у сільському господарстві призводить до аграрного перенаселення, хибної урбанізації та зростання безробіття.

«Елітою», «вершками» сучасного світу є постіндустріальні країни. Всі ці країни розташовані у північній півкулі (див. рис. 3.2). За межами Європи до них відносяться лише США і Японія. Європейські представники цього типу – це ФРН, Великобританія, Франція, Італія, Швеція, Швейцарія, Австрія, Норвегія, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург та інші.

Індустріальними в Європі є Іспанія, Португалія, Ірландія, Греція та всі постсоціалістичні країни (наприклад, Польща, Болгарія, Румунія, Македонія, Чехія, Словаччина, Словенія), серед яких й Україна. Новими індустріальними в Європі слід вважати Албанію й Боснію і Герцеговину та «карликів» – Андорру, Мальту і Сан-Марино. Доіндустріальних країн в Європі немає.

А в Африці немає постіндустріальних країн, та й індустріальна країна лише одна – ПАР. Група середземноморських країн (від Марокко до Єгипту) є новими індустріальними, далі ж на південь йде суцільний масив доіндустріальних країн. І лише острівні країни Мадагаскар, Майотта, Реюньйон, Маврикій та Сейшельські Острови є новими індустріальними.

Рис. 3.2. Соціально-економічна типологія країн світу

Латинська Америка виділяється переважанням нових індустріальних країн (Мексика, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Колумбія та ін.). На материку доіндустріальних небагато (Нікарагуа, Гондурас, Гватемала), у Карибському басейні – Гаїті, Монтсеррат, Гренада та деякі інші.

В Азії ситуація є перехідною: Росія, Туреччина, Ізраїль – індустріальні країни; Китай, Індія, Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Індонезія, Малайзія – нові індустріальні; водночас чимало доіндустріальних країн (Афганістан, Ємен, Непал, Бутан, М’янма, Камбоджа, Лаос).

В Австралії та Океанії вирізняються зрілою структурою господарства лише Австралійський Союз та Нова Зеландія (індустріальні країни). Новими індустріальними в цьому регіоні є Науру, Фіджі, Нова Каледонія, Французька Полінезія. Інші ж країни – доіндустріальні (Папуа – Нова Гвінея, Соломонові Острови, Північні Маріанські Острови, Федеративні Штати Мікронезії, Піткерн і т.д.).

Висновки:

1. Чисельність і розмаїття об’єктів політичної карти світу вимагає використання порівняльно-географічного методу (зокрема – систематизації), найефективнішим результатом застосування якого стають різноманітні класифікації і типізації (типології).

2. Вертикальна (ознакова) систематизація оперує класами, типами і концентрами; горизонтальна (територіальна) – ареалами, зонами і районами.

3. До класифікацій в політичній географії прийнято відносити кількісні градації; за типізацією закріплена фіксація таких сукупностей об’єктів (країн), що стійко розрізняються якісними ознаками, відповідно, зміна класу об’єкту більш ймовірна, аніж зміна типу.

4. За розмірами державної території країни світу поділяються на гігантські, великі, середні, малі й карликові. Україна входить у клас середніх країн.

5. За чисельністю населення країни світу поділяються на найбільші, значні, середні та дрібні. Україна входить у клас значних країн.

6. Для оцінки й зіставлення рівнів економічного розвитку Світовий Банк пропонує обрати показник вартості ВНП на особу за рік та поділяти країни на високорозвинені (>10 000 $), середньорозвинені (1 000 – 10 000 $), низькорозвинені (<1 000 $). Україна відноситься до середньорозвинених країн.

7. Залежно від стадії соціально-економічного розвитку та відповідних їй галузевих структур національної економіки та зайнятості населення виділяють 4 типи країн: постіндустріальні, індустріальні, нові індустріальні, доіндустріальні. Україна є індустріальною країною.

8. В цілому наукова проблема створення універсальної суспільно-географіч­ної (географо-країнознавчої) типології залишається складним і остаточно не вирішеним питанням. Пошук максимально можливого диференціювання показників та їхніх унікальних поєднань для повнішого розуміння картини світу триває і сьогодні.

[1] Сукупність – множина географічних об’єктів, для яких витримана хоча б одна спільна ознака.

[2] Ієрархія – структурні відносини всередині складних геосистем, за яких підсистеми нижчого рівня (порядку) утворюють певну цілісність в межах систем вищого рівня.

[3] Таксон – територіальна (акваторіальна, геоторіальна) одиниця, яка має специфічні кваліфікаційні ознаки. Основними таксонами в географії є ареал, зона, район.

[4] Давньоримський філософ Сенека свого часу влучно зауважив: «Люблять батьківщину не за її розміри, а тому, що вона своя».

[5] До речі, Швейцарія є світовим лідером за часткою доларових мільйонерів – 2,7% від усього населення. За нею йдуть ОАЕ (1,8%), Сінгапур (1,7%), Норвегія (1,3%), Японія (1,2%). США і ФРН за цим показником поділяють 6-7 місця (по 1%). Загалом близько 10 млн. осіб в світі мають статки більше 1 млн. $.