Економічні закони і категорії та їх класифікація

Економічні закони, їх об'єктивний характер. У загальному вигляді відносини економічної власності, як уже зазначалося, виражають сутність системи виробничих відносин. Водночас сутність економічної власності розкривається в системі економічних законів. Це сутність більш глибокого порядку.

оакон І сутність, як відомо, поняття однорідні (одно-порядкові).

Сутність — комплекс необхідних, глибинних зв'язків і відносин, які визначають основні риси, особливості й тенденції розвитку певної матеріальної системи.

Сутність, як і закон, розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв'язку. Тому явище багатше, ніж закон, бо у ньому відображаються також випадкові, нестійкі зв'язки, форми вияву закону. Сутність, а отже й закон, всебічно можуть бути досліджені лише через всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форму, ціле й частину тощо), насамперед через ка­тегорію суперечності, взаємодію її протилежних сторін.

Закон— внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, елементів матеріальної системи.

Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.

Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Проте вони істотно відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, діють не вічно. Більшість із них має тимчасовий, минущий характер.

Класифікація економічних законів. На початкових етапах розвитку капіталістичного суспільства економічні закони реалізуються через стихійну діяльність людей, через конкурентну боротьбу на вільному ринку, подібно до непізнаних сил природи. На сучасному етапі розвитку капіталізму, коли основним типом капіталістичної власності є колективний (монополістична, державна та ін.), стихійна дія економічних законів доповнюється елементами їх свідомого використання через механізм державного і наднаціонального регулювання економіки, розширення масштабів планомірності в межах гігантських монополістичних об'єднань.

Держава не може скасувати об'єктивні економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінюючи умови. Це досягається, по-перше, вдосконаленням права власності, господарського механізму; по-друге, за допомогою державного регулювання. Отже, економічні закони не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

До системи економічних законів належать передусім чотири їх типи:

1. Загальні економічні закони, тобто закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо). Загальні економічні закони відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві насамперед технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, між різними елементами в процесі праці, однаковими для всіх суспільних форм.

2. Закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо. Такі закони відображають внутрішні, необхідні, сталі й суттєві зв'язки, властиві декільком технологічним способам виробництва в їх взаємодії з деякими однаковими елементами різних суспільних форм в однотипних суспільно-економічних формаціях. Це особливі економічні закони.

3. Специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливіший серед них — основний економічний закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил.

4. Закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.

Вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи виробничих відносин, а й її зв'язок з відповідною стороною системи продуктивних сил. Змістом останніх є відношення людини до природи, їх взаємодія. Речовим змістом економічної категорії є окрема сторона такого відношення до природи. У кожній економічній категорії відображається діалектична взаємодія соціально-економічних зв'язків і відносин між людьми (відносин економічної власності, суспільної форми праці) з техніко-економічними зв'язками й відносинами, з речовою формою процесу праці, тобто з взаємовідносинами людини і природи. Ігнорування продуктивних сил, процесу праці як такого означало б, що поза колом питань економічної теорії лишився розгляд категорій «зміст праці», «робоча сила», «споживча вартість», «процес праці» тощо.

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Для економічних законів характерний вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибокі приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які ви­ражаються у низці категорій. Іншими словами, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економічними явищами та процесами, що виражається за допомогою економічних законів, набуває відображення у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.

Оскільки економічні категорії є теоретичним вираженням окремих сторін виробничих відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, деяких економічних явищ і процесів, то зміна останніх, розвиток і модифікація виробничих відносин відбуваються в русі, плинності економічних категорій.

Так, з погляду об'єктів власності та виробництва економічна теорія вивчає виробничі відносини, які виникають між людьми в процесі створення й наступного руху, привласнення не лише матеріальних благ, а й послуг в усіх сферах суспільного відтворення.

Метод економічної теорії

В найбільш узагальненому вигляді пізнання сутності економічних законів, окремих явищ і процесів, якими управляють ці закони, здійснюється за допомогою діалектичного методу дослідження.

Структура методу. Цей метод — сукупність складових елементів, основними з яких є:

загальнонаукові принципи, такі, як аналіз (розчленування цілого на окремі частини, наприклад, в економічних відносинах вирізняють відносини безпосереднього виробництва, обміну та інші, кожну з яких вивчають окремо); синтез (зведення отриманих результатів у єдине ціле); індукція (логічний висновок про ціле на підставі окремих фактів, одиничних випадків) та ін.;

основні закони діалектики: перехід кількості в якість (так, при поступовому зростанні обсягів індивідуального капіталу мале підприємство перетворюється на середнє, середнє на крупне); закон єдності та боротьби протилежностей (допомагає розкрити джерело руху економічних явищ і процесів); категорії діалектики — кількість і якість, сутність і явище, ціле і частина тощо;

економічні закони і категорії. Знання сутності однієї категорії або закону допомагає розкрити сутність інших. Так, з'ясування сутності власності допомагає розкрити сутність приватної, акціонерної та інших форм власності.

Метод абстракції. Найпростішим елементом діалектичного методу дослідження є метод наукової абстракції, тобто відмежування від поверхових, випадкових, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих зв'язків. Так, щоб дослідити, чому падає курс гривні стосовно долара, слід абстрагуватися від таких несуттєвих факторів, як ступінь захисту гривні, висловлювання керівників держави щодо економічної ситуації в країні, від становища чинниками такого впливу є стан економіки, фінансів в країні тощо.

Певну роль серед методів дослідження економічних явиш і процесів відіграють побудова таблиць, графіків, малюнків, моделей, класифікація певного масиву даних, проведення експериментів на прикладі окремого цеху, підприємства, галузі тощо і у разі отримання позитивних результатів поширення їх на інші підприємства, галузі тощо.

Поняття "економіка" означає: а) народне господарство певної країни, галузі, регіону тощо; б) певну сукупність економічних відносин між людьми в процесі господарської діяльності у нерозривному зв'язку з розвитком продуктивних сил; в) наукову дисципліну, яка вивчає закони та закономірності господарської діяльності й еволюції економічних систем.

Основними елементами економічної системи є стадії процесу відтворення (безпосереднє виробництво, обмін, розподіл, споживання), економічні відносини, продуктивні сили і господарський механізм. До складу економічних відносин входять виробничі, техніко-економічні та організаційно-економічні відносини.

Економічна теорія вивчає закони розвитку економічних систем, які виявляються в організації виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг з метою задоволення потреб людей. Для характеристики будь-якого закону слід залучати певне коло економічних категорій.

Основними етапами розвитку економічної теорії є меркантилізм, класична політична економія (в тому числі фізіократи), марксизм. Основними напрямами сучасної економічної теорії є неокласична (класична за нових умов), кейнсіанство, інституціоналізм та марксизм.

Значення економічної теорії для окремої людини виявляється у способі раціонального отримання та використання доходів, правильному виборі професії, в тому числі професії підприємця та ін.; для суспільства

таке значення полягає в обґрунтуванні наукової економічної політики на основі знання економічних законів (практична функція), а також у виконанні пізнавальної, методологічної та ідеологічної функцій. 6. Основними елементами діалектичного методу пізнання в економічній теорії є загальнонаукові принципи, закони та категорії діалектики, закони та категорії економічної науки.