Економічні категорії, закони і принципи. Механізм пізнання та використання економічних законів
Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами.
Економі́чна тео́рія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини.
Предметом економічної теорії є вивчення проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсів та управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини.
Для глибокого розуміння сутності цієї науки доцільно порівняти визначення предмета в творах різних епох.
Еволюція визначення предмета економічної теорії:
1.А.Сміт. «Дослідження про природу і причини багатства народів»; Д.Рікардо. «Початку політичної економії та оподаткування»; Дж. С. Мілль. «Основи політичної економії» - Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації.
2.К.Маркс. «Капітал» - Наука про виробничі відносини і закон, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку суспільства.
3.П. Самуельсон. «Економіка»; П. Хейне. «Економічний образ мислення» - Наука про дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва.
Від часу появи економіки як самостійної галузі знань визначення її предмета пройшло істотну еволюцію.
Становлення і основні етапи розвитку економічної теорії як науки
Від часу появи економіки як самостійної галузі знань, визначення її предмета пройшло істотну еволюцію, що пов’язано з етапами розвитку економічної теорії.
I етап- меркантилізм(поч. становлення капіталізму; ідеологія-засіб захисту інтересів купців з боку держави, протекціонізм)
II етап-фізіократи (Франція; джерело багатства-виробництво. Фізіокр. досліджували с/г, адже землеробство-це основа всієї економіки держави)
III етап-класична політична школа (Англія; джерело багатства -не золото, а праця. Приватна власність краща, ніж суспільна)(Річардо, Сміт, Петті)
IV етап-марксизм (доводиться неминучість переходу до вищої суспільної формації: від феодалізму до капіталізму, від капіталізму до соціалізму і, врешті-решт, до безкласового суспільства. Класова боротьба-це вияв необхідності руйнування суспільної системи, що стоїть на місті й протидіє прогресу та змінам. Рушійна сила історії — боротьба пригноблених класів, вищим проявом якої є революція. А також: марксизм бачить джерело економічної нерівності, експлуатації людини людиною, у приватній власності.)(К. Маркс, Ф. Енгельс)
V етап-маржиналізм (як використати ресурс для найкращого задоволення потреб. Межа споживання у використанні ресурсу( на основі граничних потреб))
VI етап-сучасні напрями: 1.Неокласицизм (кін.ХIХ ст.;основа теорії-маржиналізм, де виробництво пропорційне потребам)2. Кейнсіанство (Дж. Кейнс; обґрунтована необхідність держ. регулювання економіки )3. Інституціоналізм (США;критика капіталізму;виступала за розшир. соц. програм)4. Неокласичний синтез ( допускається держ. регулювання або навпаки –залежно від стану економіки в країні. Метод – грошово-кредитні інструменти)
Економічні категорії, закони і принципи. Механізм пізнання та використання економічних законів.
Політична економія, пізнаючи об’єктивну економічну реальність, аналізуючи факти, відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії - це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.).
Критерії економ.категорій: 1. Об’єктивність, незалежні від волі і бажання людини; 2. Мають історичний характер дії; 3. Умови існування суспільства.
Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.
Економічний закон – внутр., істотний сталий, причинно-наслідковий взамозвязок між певними структурами, елементами системи виробничих відносин, економічних явищ і процесів.
Економ. закони у своїй сукупності створюють систему економ. законів, яка поділяється на: 1.Узагальнені – властиві будь-якому типу економ.системи. Виражають напрями поступального розвитку суспільного виробництва, об’єктивні основи зростання ефективності, відносин власності. 2.Загальні – закони, властиві організаційно-економічним відносинам, виявляються за будь-якого соціального ладу. 3.Специфічні - діють у межах одного суспільного способу виробництва.
Особливості економ.законів: 1.діють обмежено у часі; 2.можуть не відповідати інтересам суспільства.
Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція, як і економічних законів, полягає у відображенні взаємозв’язків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.
Механізм використання економічних законів:
1.економіко-теоретичний рівень – визначення наукових рекомендацій щодо використання економічних законів, формування провідної концепції. 2.Безпосередноь управлінський рівень – розроблення нормативних документів з управління економікою. 3.Практичний рівень господарювання - впровадження господарських рішень у практичну діяльність, здійснення практичних заходів в основних ланках господарювання.
Механізм пізнання економічних законів: 1.визначення суті - наука про економ відносини людей з приводу раціонального використання обмежених ресурсів для найбільш повного задоволення своїх потреб.2.форми вияву закону – це результат дії його причинно-наслідкового зв’язку. Це те, що можна спостерігати на поверхні розвитку економ. явищ.3.кількісне визначення закону – дає можливість зрозуміти напрями розвитку економ. процесів, своєчасно виявити недоліки і знайти відповідні заходи щодо їх усунення.4.лінії зв’язку з іншими економ. законами.5.методи та інструменти використання економ. законів.
4. Методи пізнання економічних явищ та функції політичної економії
Методологія-вчення про метод наукового дослідження.
Метод політ. економії-засіб пізнання як певна сукупність прийомів і операцій для мисленного відтворення предмета, що вивчається.
Форми пізнання економічних законів: емпірична(шлях експерименту), наукова (скорочує шлях до пізнання).
Осн. методи: аналізу, синтезу, абстракції, індуктивний та дедуктивний, економічного експерименту, економ. моделювання, узагальнення.
Ф-ї як складової систем економічних наук: пізнавальна(розкриття змісту ек. законів та категорій, розуміння причинно-наслідкових зв’язків ек. явищ); методологічна(як основа використання різних ек. принципів і законів для інших ек. дисциплін); практична (використ. ек. законів у пошуку най адекватніших форм розв’язання економ. суперечностей).
Ф-ї як складової суспільствознавства: світоглядна (формує політ.ек. мислення, насамперед, у представників різних ланок уряду); виховна ( допомагає зробити вірні висновки щодо різних ек. явищ та їх дії на сус-во); ідеологічна (відобр. реальні стосунки людей або інтереси прошарків населення)