Інфраструктура реального сектору економіки 1 страница

V. Зміст теми

1. Ринковий механізм.

Попит та його чинники. Крива попиту. Закон попиту.

Основними інструментами саморегулювання ринкової економіки є попит, пропозиція і ціна, як рівноважна взаємодії попиту і пропозиції в конкурентному середовищі. Ця тріада інструментів і розкриває суть ринкового механізму. Розглянемо кожний складник ринкового механізму.

Покупці на ринку створюють попит. Основою попиту є потреби. Попит відображає потреби, але не всі.

Якщо ви хочете придбати авто, але не можете його купити через відсутність грошей, то економісти назвуть це бажанням, а не попитом. Але якщо у вас є грошi, якi ви готовi витратити на купiвлю автомобiля, то це вже попит.

Бажання, пiдкрiпленi грiшми, перетворюються на попит.

Попит - це потреби людей, представленi на ринку i забезпеченi грошима; iншими словами, попит - це платоспроможнi потреби людей.

Говорячи про попит, економiсти завжди мають на увазi платоспроможний попит.

Попит залежить передусiм вiд цiни товару; вiн характеризує зв’язок між цiною та кiлькiстю товаpiв i послуг, яку споживачi бажають i спроможнi купити на ринку за наявними цiнами в межах визначеного часу за iнших однакових умов.

Практичний досвiд i науковий аналiз засвiдчують, що кiлькiсть товару, яку люди купують за iнших однакових умов, залежить вiд його цiни. Зазвичай, що вища цiна, то меншу кiлькiсть певного товару люди хочуть купувати. І, навпаки, що нижча цiна товару, то бiльше охочих його придбати. Кожнiй конкретнiй цiнi (Р) вiдповiдає певна величина попиту (Q), тобто конкретна кiлькiсть товару, яку покупець хоче i може придбати. Мiж цiною товару й величиною попиту на нього iснує тiсний взаємозв'язок. Цей взаємозв'язок можна вiдобразити за допомогою шкали та кривої попиту.

1.За будь-якої цiни (Р) iснує певна величина попиту (Q) на пшеницю; 2.Покупець планує купувати бiльше пшеницi за низькою цiною, i менше - за високою. Висока цiна є своєрiдним бар’єром, який утримує споживача вiд купiвлi великих порцiй товару: висока цiна знеохочує споживача, а низька - заохочує до купівлі пшениці.

Шкалa попиту як така ще не дaє вiдповiдi на запитання, за якою цiною пшеницю купуватимуть, оскiльки цiна залежить не тiльки вiд попиту. Попит - це тiльки намiри покупцiв щодо можливих обсягiв купiвлi товару за кожної конкретної цiни i його визначають для певного вiдрiзку часу (день, тиждень, мiсяць i т. д.).

Графічне зображення шкали попиту називають кривою попиту. Кiлькiсть (величина попиту) i цiна перебувають в оберненiй залежностi: Q збiльшується, якщо Р зменшується. За низької цiни споживач купує бiльше продукту, нiж за високої. Коли цiна на товар збiльшується, то за iнших однакових умов покупець купуватиме менше товару. Цю обернену залежнiсть мiж величиною попиту i ціною називають законом попиту.

Змiна цiни на певний товар може призвести тiльки до змiни величини попиту; сам попит (крива попиту) при цьому не змiнюється.

Закон попиту справджується для бiльшостi товapiв i послуг. Дiю цього закону, тобто обернену залежнiсть цiни та величини попиту, економiчна наука пояснює двома причинами: ефектом доходу й ефектом замiщення. Цi ефекти пов'язанi iз змiнами цiни товару. Вони впливають на поведiнку споживача.

Змiни цiни спричиняють ефект доходу: зниження цiни piвнозначне збiльшенню доходу, а отже, i платоспроможного попиту; пiдвищення ж цiни товару рiвнозначне зниженню доходу, а тому й платоспроможного попиту. Отже, ефект доходу - це вплив змiни ціни товару на реальний дохiд споживача, а отже, i на величину попиту на цей товар. Biн вiдображає змiни реального доходу споживача i величини попиту, якi спричиненi змiною цiни певного товару. Змiна цiни впливає на реальну купiвельну спроможнiсть споживача. Якщо цінa, скажiмо, яловичини знижується, то реальний дохiд, або реальна купiвельна спроможнiсть покупця цього продукту зростає. Це зростання реального доходу вплине на збiльшення обсягу закупiвель багатьох продуктiв, яловичини також. Наприклад, у разi сталого грошового доходу у 100 грн на тиждень покупець зможе купити 5 кг яловичини за цiни 20 грн за кг. Однак якщо її цiна знизиться до 10 грн i споживач далi купуватиме 5 кг цього товару, то за тиждень вiн зекономить 50 грн, якi зможе використати для придбання додаткової кiлькостi цього, й iнших продуктiв. Отже, зниження цiн робить нас дещо багатшими i дає змогу збiльшити обсяги купiвлi товapiв.

Із змiною цiни товару споживач схильний замiщати його iншим ( ефект замiщення). Ефект замiщення - це вплив змiни цiни товару на його вiдносну дорожнечу, а, отже, i на величину попиту. Іншими словами, ефект замiщення виявляє взаємозалежнiсть мiж вiдносними цiнами товapiв i величиною попиту на них. Зниження цiни даного товару робить його дешевшим вiдносно вcix iнших товapiв, абсолютнi цiни яких не змiнилися. Споживачi ж схильнi надавати перевагу дешевшим продуктам. У прикладi з яловичиною: зменшення ціни на яловичину за незмінних цін на інші продукти робить її привабливiшою для покупцiв. За цiни 10 грн. за 1 кг вона є "вдалiшим придбанням", нiж за 20 грн. Нижча цiна спонукає споживачів до часткового заміщення яловичиною інших, тепер вiдносно менш привабливих товapiв. Яловичина може замiняти свинину, телятину, птицю, рибу та iншi продукти харчування. Отже, нижча цiна збiльшує вiдносну привабливiсть продукту, i тому споживач купуватиме його в бiльших кiлькостях.

Ефекти доходу i заміщення проявляються одночасно в разi змiни ціни і впливають на спроможність і готовність споживача купувати більше деякого продукту за низькою ціною, і менше - за високою.

Закон попиту (спадний характер кривої попиту) має ще одне пояснення - його дiю пов'язують iз законом спадної граничної корисностi.

Хоч загалом потреби споживачiв безмежнi, потребу в конкретному товapi за короткий перiод часу можна задовольнити повністю. У межах певного часу, коли смаки споживача не змiнюються, вiн може отримати і спожити таку кількість конкретного продукту, яка повнiстю задовольнить його потребу в ньому. І що бiльшу кiлькiсть продукту покупець споживатиме, то менше задоволення або меншу корисність він отримуватиме від додаткових одиниць цього продукту. У цьому полягає суть закону спадної граничної корисностi.

Цей закон спадний характер кривої iндивiдуального попиту на конкретний товар пояснює так. Оскiльки кожнa наступна одиниця продукту є менш привабливою для споживача, то він купуватиме додатковi одиницi продукту лише за умови зменшення їхньої цiни. 3 погляду продавця, спадна гранична кориснiсть продукту спонукає його знижувати цiну, щоб покупцi мали стимул купувати бiльше товару.

Розрiзняють iндивiдуальний i ринковий попит. Досi ми розглядали iндивiдуальний попит. Проте на ринку є багато споживачiв, разом вони формують ринковий попит. Останнiй є сумою iндивiдуальних пoпитів ycix покупцiв на певному ринку в межах визначеного перiоду. Отже, ринковий попит визначають чинники, що впливають на поведінку окремих покупцlв певного товару.

Нецінові чинники попиту

Обсяг ринкового попиту залежить не тiльки вiд цiни аналiзованого товару, але й вiд iнших, нецiнових чинникiв. Саме вони врешті змінюють попит. Найважливiшi чинники тaкi:

- доходи споживачiв. Із збiльшенням доходiв зростає попит, відповідно, змінюється структура споживчого кошика: збiльшується частка товapiв вищої споживчої цiнностi i зменшуться частка товapiв нижчої споживчої цiнностi. Зi зменшенням доходlв - усе навпаки;

- цiни спорiднених товapiв, (взаємозамiнюваних i взаємодоповнюваних);

- очiкування споживачiв щодо змiни цiн i доходiв;

- кiлькiсть споживачiв;

- споживчi смаки й уподобання;

- iншi чинники.

Попит змiнюється пiд впливом змiн цих чинникiв.

Якщо покупцi бажають i спроможнi купити бiльшу кiлькiсть продукту за кожну можливу ціну, то вiдбувається збiльшення попиту. І навпаки, зменшення попиту виникає, коли внаслiдок змiни в одному або кiлькох його чинниках покупцi купують меншу кiлькiсть продукту за кожну можливу ціну.

З'ясуємо, як впливають на попит змiни названих чинників.

Зi зростанням доходiв споживачi здатнi купувати бiльше товapiв за будь-якої цiни. Проте чи зростає попит на вci товари i послуги? Hi. Споживачi купують бiльше овочiв, фруктiв, м'яса, риби, одягу, взуття тощо, але менше хлiба, виробiв iз борошна, картоплi, капусти тощо. Товари, попит на якi змiнюється в тому ж напрямi, що i грошовий дохiд, називають товарами вищої споживчої цінностi. Якщо зi зростанням доходiв попит на певнi товари знижується, то тaкi товари називають товарами нижчої споживчої цінностi.

Цiни iнших товарiв, пов'язаних зi споживаним товаром, по-рiзному впливають на попит. Бiльшiсть товapiв мають свої замiнники - товари-субститути (взаємозамiнюванi товари: чай i кава, масло i маргарин, яблука i грушi). Зниження цiни на товар-субститут зменшує попит на аналiзований товар. Якщо, наприклад, цiнa на грушi пiдвищується, споживачi купуватимуть бiльше яблук, i попит на яблука зростатиме.

Є багато товapiв, якi купують у парi, оскiльки вживають їх разом. Це так званi товари-комплементи (взаємодоповнюванi товари). Наприклад, чай i цукор, магнiтофон i касети до нього, автомобiль i бензин.

Пiдвищення цiни на товар-комплемент зменшує попит на аналiзований товар. Якщо, наприклад, цiнa на бензин зростає, люди, звичайно, купуватимуть менше автомобiлiв, i попит на них зменшиться.

Смаки й уподобання споживача залежать вiд його віку, cтaтi, історичних, національних, природно-кліматичних умов, реклами, моди тощо. Їх змiна веде до змiни попиту. Наприклад, сприятлива для певного продукту змiна у смаках або уподобаннях споживачiв, зумовлена, можливо, рекламою або змінами в моді, означатиме, що попит зросте за кожного рівня ціни. Несприятливi змiни в уподобаннях споживачiв зменшуватимуть попит.

Закон попиту поширюється майже на всі товари, що зумовлено передусiм обмеженiстю доходiв покупцiв. Зниження цiни збiльшує величину попиту, оскiльки: по-перше, збiльшує кiлькiсть нових покупців - люди з нижчим рівнем доходів почнуть задовольняти свої потреби; по-друге, стимулює кожного споживача цього товару робити додатковi закупи (до повного насичення потреби).

Слiд розрiзняти два явища: змiну величини попиту(внаслідок зміни ціни) i змiну в попитi (змiна нецiнових факторів).

Варто зазначити, проте, що є ситуацiї, коли пiдвищення цiни збiльшує величину попиту.

Парадокси закону попиту

Передусiм це стосується так званого парадоксу Гiффена (англiйський економіст Роберт Гiффен (1837-1910).

Вважають, що Гiффен виявив це явище пiд час голоду в Iрландiї в серединi 1890-х pокiв, зумовленого неврожаєм картоплi, а відповідно зростанням попиту і ціни на картоплю.

Парадокс Гiффена - це ситуацiя, за якої закон попиту порушується. Парадокс Гiффена виявився i в нашiй кpaїнi на початку 1990-х років стосовно частини родин, коли різко зросли ціни на так звані продукти для бiднякiв (борошно, картопля, хлiб, крупа, макарони тощо - (товари Гiффена). Пiдвищення цiн на цi товари не тiльки не зменшило попиту на них, а навпаки, рiзко пiдвищило його. Щоб вижити, люди були змушенi свої скромні доходи й заощадження витрачати на найважливiшi продукти харчування.

Вважають, що парадокс Гiффена - це єдиний виняток iз закону попиту. Хоча, на думку окремих eкoнoмiстiв, це досить суперечливий виняток. Рiч у тiм, що тут iдеться про аномальнi умови, тобто порушено принцип за iнших однакових умов. У цiй ситуацiї змiна в цiнi впливає не тiльки на величину попиту, але й на весь попит.

Kpiм парадоксу Гiффена, вiдомi й iншi ситуацiї, якi вважають винятками iз закону попиту (однак i у цих випадках iдеться про порушення принципу за iнших однакових умов).

Цiна як показник якостi. Ситуацiя: у крамницi продають крем за одну грошову одиницю. Однак торгiвля йде мляво. Тодi власник крамниці вирішив підвищити ціну до двох грошових одиниць, сподiваючись, що зменшення обсягу продажу буде компенсоване підвищенням цiни. Продавець здивований: це пiдвищення цiни не тiльки не зменшило обсягу продажу, а й зумовило його рiзке зростання. Це сталося тому, що покупцi пов'язали пiдвищення цiни з уявним підвищенням якості продукту.

Однак така ситуацiя не може тривати довго, оскiльки покупець швидко переконається, що "новий" товар не вiдрiзняється вiд старого.

"Ефект приєднання до бiльшостi" виникає тодi, коли споживання якогось товару стає модою. Тодi попит може зростати i з пiдвищенням цiни на цей товар.

Ефект сноба виникає тодi, коли деякi споживачi можуть зменшувати свiй попит на товари в разi зниження цiни на нього. Це пов'язано з тим, що товар стaє доступнiшим, масштаби його споживання зростають, але певнiй категорiї споживачiв цi товари вже не цiкавi, бо вони не хочуть бути як ''yci''.

Ефект Веблена (демонстративне споживання) - це ситуацiя, коли попит підвищується на престижні дорогі товари навіть за умови зростання цiн на них. Адже серед покупцiв є багатi споживачi, якi купують товари не тiльки з утилiтарних міркувань, а й з престижних.

Пропозиція та її чинники.

Якщо попит виражає бажання покупцiв придбати благо, то пропозицiя виражає iнший бiк ринкових вiдносин - постачання товapiв на ринок для обмiну на iншi економiчнi блага. Споживачi формують попит, пропозицiя йде вiд виробникiв.

Пропозицiя - це кiлькiсть продукту, яку виробник бажає та спроможний виробити i запропонувати для продажу на ринку за будь-яку визначену цiну упродовж деякого перiоду часу за iнших однакових умов.

Пропозицiя визначена виробництвом i виражає бажання виробникiв продати свiй товар.

Мiж цiною та кiлькiстю пропонованого продукту (величиною пропозицiї) iснує пряма залежнiсть. Що вища цiна, то більша кількість товарів чи послуг може постачатися на ринок.

За низької цiни виробникам лiпше займатися виробництвом іншої продукцiї. З пiдвищенням цiни виробництво i пропозицiя товару зростатимуть.

Графiчне зображення шкали пропозиції називають кривою пропозиції, а пряму залежнiсть мiж цiною та кiлькiстю пропонованого продукту - називають законом пропозиції.

Із змiною цiни змiнюють величину пропозицiї. Якщо цiна зростає, величина пропозицiї за iнших рiвних умов збiльшується; iз зниженням цiни вона зменшується.

Розрiзняють два види пропозицiї - індивiдуальну та ринкову. Ринкову пропозицiю визначають як суму iндивідуальних пропозицiй ycix продавцiв певного товару.

Той факт, що за iнших однакових умов виробники 6ажають виробляти i продавати бiльшу кiлькiсть свого продукту за вищої ціни, нiж за нижчої пояснюють "здоровим глуздом" i обгpунтовують теоретично.

Фундаментальною основою, яка дає змогу зрозумiти поведiнку виробникiв щодо пропозицiї, є те, що вони виготовляють товари, щоб отримати прибуток, а не для власного задоволення чи з мiркувань доброчинностi. Виробник постачатиме бiльше продукту за вищими цiнами, бо у такому разi одержить бiльшi прибутки.

Визначальним моментом, що враховують, ухвалюючи рiшення з пропозицiї, є витрати виробництва. Якщо витрати на виготовлення однiєї одиницi деякого товару нижчi, нiж його ринкова цiна, то виробниковi буде вигiдно постачати на ринок багато такого товару. Якщо ж середнi витрати виробництва перевищують цiну товару, то виробники природно призупинять виробництво товару, або виготовлятимуть незначну його кiлькiсть.

Отже, витрати виробництва - надзвичайно важливий визначник поведінки виробника і, відповідно, пропозицiї. Своєю чергою вони залежать вiд низки iнших, так званих нецінових чинникiв, якi через вiдповiднi впливи на витрати виробництва зумовлюють збiльшення чи зменшення пропозицiї.

До нецiнових чинникiв пропозицiї вiдносяться:

- технологiя виробництва;

- цiни на ресурси (фактори виробництва) ;

- тривалiсть часового перiоду;

- цiни спорiднених тoвapiв (взаємозамiнюваних i взаємодоповнюваних);

- органiзацiя ринку;

- податки та дотації;

- кiлькiсть фiрм, що виробляють конкретний товар та iн.

Змiни в нецiнових чинниках змiнюють пропозицiю товару. Причиною змiн у пропозицiї є змiна одного або кiлькох нецiнових чинникiв пропозицiї.

Дуже важливим визначником пропозицiї є технологія. Удосконалення технологiї дає змогу знижувати витрати виробництва одиницi продукцiї, i фiрма може тепер запропонувати бiльші її обсяги за нижчої цiни.

Цiни на ресурси. Припустiмо, що внаслiдок зростання факторних цiн витрати на виробництво одного автомобiля зросли. Тодi зменшиться їхній обсяг пропозицiї за кожного рівня ціни.

Якщо цiна на замiнюваний продукт (субститут) зростає, то пропозицiя аналiзованого продукту зменшується. Наприклад, зростання цiни червоного вина зменшить пропозицiю бiлого вина, оскiльки їх виробляють з однiєї сировини - виноградного соку. Тепер, за будь-якого рiвня цiни, винороби зможуть пропонувати дещо меншу кiлькiсть бiлого вина.

Iншими чинниками пропозиції є змiна кiлькостi виробників, податки i субсидiї, цiни на iншi товари, органiзацiя ринку, погоднi умови тощо. Наприклад, запровадження спецiального податку на тонiзуючi напої означатиме для виробників додатковi витрати на їхнє виробництво, а тому вони скоротять виробництво ycix тонiзуючих напоїв, що означатиме зменшення їхньої пропозиції загалом.

Рівновага попиту і пропозиції. Ціна рівноваги.

Ринкова eкoнoмiкa peaгyє на змiни ринкових цiн, якi, вiдповiдно, залежать вiд змiни попиту i пропозицiї. Цiну, яка формується на ринку пiд впливом взаємодії сил попиту та пропозиції називають цiною piвноваги, або рiвноважною цiною. Як же визначається рiвноважна цiна?

За умов досконалої конкуренцiї на ринку певного товару є багато покупцiв i продавцiв. Тому можемо перейти вiд iндивiдуального попиту i пропозицiї до ринкових попиту та пропозицiї. Сума величин попиту вci покупців за кожного можливого рiвня цiни дасть нам змогу визначити ринковий попит, а сума величин пропозицiї ycix продавцiв за визначених piвнів цін є не чим iншим, як ринковою пропозицією.

Рiвноважнаа цiна - це цiна, за якої iнтepecи покупцiв i продавцiв збiгаються: кiлькiсть продукту, яку хочуть придбати покупцi, дорiвнює кiлькостi продукту, яку хочуть продати продавцi. Це саме та цiна, що очищає ринок вiд нестачi та надлишку товару. За будь-якої цiни, вищої за рiвноважну, величина пропозицiї перевищує величину попиту, i ринкова цiна буде знижуватися. Якщо ціна нижча від рівноважної, то, навпаки, величина попиту перевищує величину пропозицiї, i цiна буде збiльшуватися.

Рiвноважна цiна фактично виконує роль своєрiдного фiльтра, який розподiляє рiвноважну кiлькiсть товару мiж його продавцями i покупцями, а також успiшних i неуспiшних учасникiв ринку.

Рiвноважна цiна допускає до участi в обмiнi не вcix покупцiв i продавцiв, а лише тих продавцiв, якi згiднi продати свiй продукт за рiвноважною цiною або нижчою вiд нeї; i тих покупцiв, якi можуть купити продукт за рiвноважною цiною або вищою вiд неї. Уcix iнших, хто не погоджується з такими вимогами, ринок вилучає із процесу купiвлi-продажу.

Отже, конкуренцiя i коливання величин попиту та пропозицiї завжди відновлюють pівнoвaгy на вільному ринку, якщо на ньому фактична цiна вiдхиляється вiд рiвня рiвноважної. Обмежену кiлькiсть товару ринок розподiляє мiж можливими його покупцями. Оскiльки ж ми розглядаємо цю проблему стосовно одного товару, то тут йдеться про часткову рівновагy на одиничному ринковi.

Цiни не є сталими: вони час вiд часу змiнюються; змiна однiєї цiни зумовлює змiну цiн iнших товapiв. У межах yciєї нацiональної економіки може настати момент, коли вся система виявиться в рiвновазi, тодi матимемо загальну ринкову piвновагy.

У стaнi рiвноваги простежується збiг попиту i пропозицiї. І саме в цьому cтaнi економiчної рiвноваги в суб'єктiв господарювання i споживачiв зникають стимули до змiни своєї економiчної поведiнки. У точцi piвноваги економічний рух тимчасово зупиняється. Цю точку ще називають економiчним нулем. Щоб вивести eкономіку зi стану рiвноваги (економiчного нуля), потрiбнi змiни якихось зовнiшнiх чинникiв - рiвня цiн, технології, очiкування тощо.

Важливо зазначити, що стан рiвноваги в економiцi - це наукова абстракцiя, як i ринок досконалої конкуренції. Але саме ця абстракцiя дає змогу пiзнати закономiрностi функцiювання ринкового механізму.

Попит i пропозицiю порiвнюють iз лезами ножиць, якi завжди дiють одночасно. Проте, як i у ножиць, леза рухаються у протилежних напрямках, так i попит й пропозицiя змiнюються в часi. У короткотерміновому перiодi кiлькiсть вироблених товapiв більш-менш стала (очiкуваний урожай зернових, план випуску продукцiї пiдприємством тощо). Отже, в короткостроковому перiодi на визначення цiни впливатимуть переважно коливання попиту, а не пропозиції. У довготермiновому перiодi простежується протилежна ситуацiя. Адже з часом, наприклад, фермери та пiдприємцi можуть переорiєнтуватися, змiнити свої виробничi потужностi вiдповiдно до вимог ринку. Тому в довгостроковому перiодi на формування ринкової цiни вагомiше впливає пропозицiя .

Зміна попиту і пропозиції та їх вплив на рівноважну ціну.

Ми вже знаємо, що попит i пропозицiя можуть змiнюватися пiд упливом рiзних нецiнових чинникiв. Як же впливають змiни в попитi та пропозицil на рiвноважнi цiну i кiлькiсть?

Збільшення попиту зумовлює ефект підвищення ціни і ефект збільшення кількості продукту.

Зменшення попиту виявляє ефект зменшення ціни і ефект скорочення кількості продукції.

Отже, існує пряма залежність між змінами попиту і змінами рівноважної ціни та рівноважної кількості продукту.

Збільшення пропозиції зумовлює ефект зниження ціни і ефект збільшення кількості продукції.

Зменшення попиту зумовлює ефект зниження ціни і ефект зниження кількості продукції.

Отже, iснyє обернена залежнiсть мiж змiною пропозицiї i наслiдковiстю змiни рiвноважної цiни, але залежнiсть мiж змiною пропозицiї i наступною наслiдковою змiною рiвноважної кiлькостi продукту є прямою.

Може виникати багато складних випадкiв при змiнi попиту i пропозиції:

-Збiльшення пропозиції i зменшення попиту;

-Зменшення пропозицiї i збiльшення попиту;

-Збiльшення пропозицiї i збiльшення попиту;

-Зменшення пропозицiiї i зменшення попиту.

Еластичність попиту і пропозиції

Ми з'ясували основи ринкового механiзму, ринкової рiвноваги. Однак ми ще не знаємо, як споживачi товapiв реагують на змiни їхнix цiн.

Споживачi рiзних товapiв, а отже, попит на них, по-рiзному реагують на змiни їхнix цiн. У цьому разі економічна теорія пропонує категорію еластичності.

Еластичність - міра чутливості попиту і пропозиції до зміни чинників, що їх визначають, і насамперед від вартості товарів.

У кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної величини. Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини залежно від ціни.

Чутливiсть попиту до змiни цiни називають еластичнiстю (гнучкiстю) попиту за цiною. Вона вказує на те, як i наскiльки змiнюється величина попиту на конкретний товар зi змiною його цiни. Iнакше кажучи, цiнова еластичнiсть - це реагування величини попиту на товар на змiну його цiни за iнших однакових умов. Еластичність попиту залежно від зростання ціни, як правило, є від’ємною величиною. Це означає, що із зростанням ціни попит на товар зменшується.

Найважливiшими чинниками, якi визначають еластичнiсть попиту за ціною є:

-кiлькiсть та "близькiсть" товарiв - замiнникiв (що бiльше товарiв- замінників і чим нижчі ціни на них, то еластичнiший попит) ;

-частка видаткiв на товар у бюджетi споживача (чим значніше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вищою буде еластичність попиту на нього за незмінних усіх інших умов); Еластичнiсть залежить i вiд доходу. Так, оскiльки попит розглядають як платоспроможний, то зрозуміло, що зміни в доходах населення також впливають на нього. Переважно збiльшення доходiв веде до збiльшення попиту на товари - бiльше на товари тривалого користування i менше - на споживчi товари. Хоч i в цiй групi товapiв (споживчих) зменшується частка товapiв нижчої якостi з нижчими споживчими цiнностями (наприклад, картопля, хлiб) i зростає попит на товари вищої цiнностi (м'ясо, сир и тощо).

-потреба в товарi, тип товару;

-час, потрiбний для пристосування до змiни в цінах ( чим довший період часу для прийняття рішень, тим еластичніший попит на товар).

Поняття еластичностi застосовують i до пропозицiї. Значення еластичності пропозиції позитивне, оскільки вища ціна – стимул для виробників до збільшення випуску товарів. Особливістю ринкового механізму полягає в тому, що попит еластичніший за ціну протягом тривалого, а не короткого періоду. Адже люди не одразу змінюють свої звички у споживанні товарів, до того ж попит на один товар може бути пов’язаний із запасом іншого товару в споживачів, який змінюється повільніше. Так, різке підвищення ціни на бензин, хоч і скорочує попит на нього, але меншою мірою, ніж зростає ціна. Водночас на тривалому проміжку часу споживачі намагатимуться купувати малолітражні та економічніші автомобілі.

Цiнова еластичнiсть пропозицiї вiдображає чутливiсть продавцiв певного товару до змiни його цiни. Розрiзняють еластичну i нееластичну пропозицiю за цiною. Пропозицiю називають еластичною, якщо несуттева змiна цiни веде до суттєвої змiни величини пропозицiї. Пропозицiю називають нееластичною, якщо суттєва змiна цiни призводить до несуттєвої змiни величини пропозицiї. На еластичнiсть пропозицiї за цiною впливають такі чинники:

- вартiсть розширення виробництва;

- можливiсть й затрати на зберiгання товарiв;

- чисельність товаровиробників;

- очікування (цінові та ін.) суб’єктів економічної діяльності;

- розмір встановлюваних державою податків;

- взаємозамiнюванiсть ресурсiв у виробництвi;

- фактор часу.

На цiнову еластичнiсть пропозицiї особливий вплив чинить фактор часу. Рiч у тім, що змiни у величинi пропозицiї передбачають змiни у виробничому процесi. Ото ж вона повiльнiше, нiж попит, пристосовується до змiн у ринковiй цiнi. Потрiбний час, щоб збiльшити виробництво - найняти робочу силу, придбати новi машини, наростити потужностi тощо. Тому пропозицiя еластичнiша в довгостроковому перiодi, нiж у короткостроковому. При цьому розрiзняють:

1) короткотермiновий перiод еластичностi попиту, в якому пiдприємство не здiйснює капiталовкладень у реконструкцiю виробництва, а пристосовується до попиту шляхом збiльшення завантаження виробничих потужностей, iнтенсивностi працi тощо;

2) середньотермiновий перiод, у якому здiйснюють каапiталовкладення, але при цьому пропозицiю пристосовують до попиту не за їх рахунок, а шляхом звуження або розширення виробництва на iснуючих виробничих потужностях;

3) довготермiновий перiод, у якому здiйснюється реконструкцiя виробництва (замiна застарiлого устаткування на нове i вiдповiдне розширення виробництва), а також з'являються новi товаровиробники даної продукцiї.

Для окремих груп товapiв (автомобiлi, холодильники, телевiзори тощо) попит еластичнiший у коpoткoтepмiнoвий, а не довготермiновий перiод. Так, у США щорiчно продається 7-10 млн автомобiлiв. Тому iз зростанням цiн попит на автомобiлi рiзко знизиться, хоча загальний парк автомобiлiв зменшиться ненабагато. В мipy зношування машин попит на них з часом зросте.

У пiзнаннi механiзму ринкової рiвноваги важливу роль вiдiграє коефiцiєнт еластичностi. Коефiцiєнт еластичностi - вiдношення змiни обсягу попиту чи пропозиції (зростання чи зменшення у вiдсотках) до змiни цiн (у вiдсотках).

3алежно вiд значення коефiцiєнта еластичностi розрiзняють тaкi основнi види еластичностi попиту i пропозицiї: 1) абсолютно еластичнi; 2) відносно еластичнi; 3) одинично еластичнi; 4) вiдносно нееластичнi; 5) абсолютно нееластичнi.

Якщо ж вiдсоток змiни величини цiни менший, нiж вiдсоток змiни величини попиту, то маємо еластичний попит.

Відносно еластичний, або еластичний, попит - попит, за якого незначні змiни в цiнi призводять до значних (бiльших) змiн у кiлькості реалізованої продукції. Наприклад, зниження цiни на 2% зумовлює зростання попиту на 4%. Коефiцiєнт еластичностi в такому разi повинен бути бiльшим за одиницю, а в нашому випадку вiн дорiвнює двом. Таким, зокрема, є попит на предмети розкошi.

Нееластичний попит - попит, за якого незначна змiна в цiнi зуумовлює ще меншу змiну в кiлькостi реалiзованої продукцiї. Так, iз зниженням цiни на 3% попит зростає лише на 1 %. Коефiцiєнт еластичностi у цьому разi становить 1/3, тобто для нееластичного попиту характерний коефiцiєнт, менший за одиницю. Таким, наприклад, є попит на хлiб. Мiж наведеними видами еластичностi попиту (еластичним та нееластичним) виникає промiжна ситуацiя.

Одиничний попит - попит, за якого відсотковa змiна цiни дopiвнює вiдсотковiй змiнi попиту (наприклад, коли зниження цiни на 1% зумовлює зростання продажу на 1%).

Абсолютно нееластичний попит - попит, за якого змiна цiни не призводить до змiни кiлькостi реалiзованої продукцiї (таким, зокрема, є попит на сiль). Цей вид попиту характеризується тим, що найменше зниження цiни спонукає покупця збiльшувати закупiвлi вiд нуля до межi своїх можливостей.

Практика, на думку захiдних учених, свiдчить про те, що коефiцiєнт цiнової еластичностi на хлiб становить 0,15%, на яловичину - 0,64, на яйця - 2,65, на електрооенергiю - 0,13, на одяг i взуття - 0,20, на квитки до кінoтeaтpy - 0,87%.