Електронні розрахунки за допомогою платіжних карт

Стратегія розвитку платіжної системи України найближчим часом реалізується за двома напрямками:

· перехід до електронної системи міжбанківських розрахун­ків у режимі реального часу. Це передбачає відмову від роботи з паперовими носіями первинної інформації і перехід до роботи з електронними документами;

· скорочення готівки в обігу шляхом впровадження розраху­нків платіжними картами.

Найперспективнішою і все більш поширюваною формою роз­рахунків є електронні за допомогою платіжних карток і електро­нних грошей («е-гроші»). Нині поширена точка зору на електро­нні гроші як новий вид готівки у формі електронного імпульсу в пам’яті ЕОМ, що виходить від пластикової картки чи персональ­ного комп’ютера.

Платіжні картки за своїм економічним змістом призначені для скорочення частки готівки в обігу, прискорення розрахунків та для розширення обсягу доступних клієнтам послуг.

Основні операції, які здійснює банк за допомогою пластико- вих карток і банківських автоматів:

· списання і видача грошей з поточного чи ощадного рахунка в банку;

· одержання позички в межах відкритого на картку ліміту;

· депонування грошей на рахунку з одночасним одержанням депозитної квитанції;

· одержання в будь-який момент виписки про стан рахунка;

· переказ коштів з одного рахунка на інший тощо.

В світі існує близько 500 млн різноманітних пластикових кар­ток, що розрізняються за функціональним призначенням і техно­логіями використання. Один з варіантів класифікації пластикових карток представлений на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Види сучасних пластикових карток

Кредитні і дебетові картки дають банкам можливість нада­вати клієнтам різноманітні послуги. Завдяки кредитним кар­ткам можна користуватися кредитом при купівлі товарів і одержувати касові позички. Дебетові картки можуть бу­ти використані для одержання готівки і для розрахунків у ма­газинах тільки при наявності відповідних сум на рахунку клі­єнта.

В Україні в обороті наявні платіжні картки міжнародного зразка VISA, Master card, Eurocard, American Express, а також вітчизняні — Укркарт та ін. Впровадження в платіжну систему карток дало можливість різко знизити необхідність особистої появи клієнтів у банку для здійснення ним повсякденних опе­рацій. Основною проблемою електронної системи розрахунків є розробка та створення надійної системи захисту банківської інформації і рахунків клієнтів від «злому» та незаконного зняття коштів, інших видів шахрайств.

Касові операції банківських установ

Касові операції — це операції банків з прийняття і видачі грошових коштів та інших цінностей клієнтам банку. Цільове призначення касових операцій — безперебійне обслуговування клієнтів. Уся готівка, що використовується для виконання цих операцій, називається операційною касою банку.

Касова робота НБУ

Установи комерційних банків здійснюють касове обслугову­вання клієнтів на вимогу нормативно-правових документів НБУ, як єдиного емісійного і касового центру держави.

Принципи організації грошового обігу:

· всі суб’єкти господарювання зберігають кошти на рахунках у банківських установах;

· прийняття готівкових коштів здійснюється відповідно до нормативних документів НБУ;

· порядок і терміни здачі/отримання готівки встановлюється клієнтом за погодженням із банком;

· клієнти погоджують з банками ліміт касових залишків;

· банкам встановлюють ліміт операційної каси.

Відповідно до своїх функцій, НБУ також здійснює касові опе­рації, що націлені на обслуговування комерційних банків на ос­нові договору і забезпечують:

· раціональний обіг готівки в рамках здійснюваної НБУ мо­нетарної політики;

· своєчасне одержання і зарахування на відповідні рахунки комерційних банків готівкових коштів, що надійшли до кас роз­рахунково-касового центру НБУ;

· своєчасну видачу банкам (відповідно до лімітних вимог) готівкових грошей для безперебійного здійснення ними розра­хунків.

Для здійснення операцій з готівкою кожен розрахунково-ка­совий центр має оборотну касу, призначену для обліку грошей, що знаходяться в обігу (зарахування готівки, що надходить, і ви­конання видаткових операцій).

Регулювання оборотних кас включає такі правила:

· установлення лімітів оборотних кас — понадлімітний за­лишок здається в РКЦ через інкасатора;

· підкріплення оборотних кас;

· перерахування понадлімітних залишків з оборотних кас у резервні фонди;

· обмін старих купюр.

Для оборотної каси самого РКЦ також встановлюється ліміт, і якщо його недостатньо, РКЦ подає до регіонального управління НБУ заявку на підкріплення оборотної каси.