Виникнення класичної політичної економії у Франції. П.Буагільбер

Класична школа у Франції була започаткована Буагільбером. Основні праці “Міркування про природу багатства грошей і податків”, “Дослідження про рідкість грошей “. Виступає з різкою критикою меркантилізму. Джерелом багатства вважає не обіг, а виробництво. Проголошує необхідність реформування податкової системи, виступає проти регулювання державою цін на зерно і його експорту. Буагільбер проголосив основні постулати, які стосуються напрямків економ.політ. держави. Він вважає, що економічне зростання країни залежить від розвитку с/г, тому держ. повинна створити умови для вільної дії природних законів: свобода переслідування індивідуального економічного інтересу; свобода ціноутворення; вільна конкуренція; не втручання держави в прив. економ. діяльність.

Відносини між державою і приватною особою мають зводитись до фіксованих податків, тому Буагільбер звертається до проблеми визначення їх розмірів. Вартість яка є основою розподілу визначається як витрати праці. Витрати праці він пропонував вимірювати робочим часом, що витрачений на виробництво певного товару. Але розрізняє індивідуальний і суспільний робочий час. Вартість забезпечує еквівалентний обмін. Буагільбер прив’язував вартість до горшей. В своїй теорії вартості він розрізняє “істинну” вартість в основі якої лежить кількість витраченої праці та ринкову вартість, яка відхиляється від істинної вартості внаслідок руху грошей, що опосередковують обмін. Саме гроші на думку Буагільбера є причиною того, що товари обмінюються не за істинною вартістю, через це він пропонує замінити металеві гроші на паперові, що на його думку дасть можливість повернутися до справедливого обміну

14. Економічне вчення фізіократів.

Фізіократи – французькі економісти другої половини ХVIII ст., представники класичної політичної економії. Назва школи походить від грецьких слів “фізіс”– природа і “кратос”– влада. Засновник Франсуа Кене(1694-1774). Продовжив дослідження Кене– Жак Тюрго(1727-1781). Основні праці– “Зерно”, “Фермери” та “Економічна таблиця”(надр.1758р.).

Положення: 1)розглядав сусп. як живий організм, розрізняв в ньому 2 стани– здоровий нормальний та хворобливий ненормальний. У здоровому стані сусп. має рівновагу; 2)досліджуючи ек-ні процеси як природні, які мають свої внутрішні закономірності, підійшов до розуміння екон-го закону.

Основи ек.вч. Кене– є вчення про чистий продукт. Він вважав, що чист-й продукт створ. лише в землеробстві. Під чистим прод-м розумів надлишок знов створених у землер-ві вартості товару над витратами виробн. Промисл-ть визначав як безплідну сферу.

Кене нідійшов до поділу капіталу з точки зору його відтворення, але загальні поняття основного і оборотного капіталу він не дав. В “Економічній таблиці” була створена спроба розглянути вир-во як пр-цес відтворення.Встановив структуру суч-го сус-ва, виділив продукт-й клас, клас власників(монарха, духовенства, власників землі), безплідний клас(гром-ни, що не зайняті в землеробстві). Кене проаналізував можливість простого відтворення в нац-му масштабі між класами.

Жак Тюрго заклав основи теорії корисності. Основна праця– “Роздуми про створення розподіл багатства”(1776). Основою варт-ті товару вважав споживну вартість або корисністьречі, яка суб’єктивно оцінюється продавцями та покупцями. Дослідж-чи категорію прибутку, визначав його 3 складові: підпр-кий доход; оплату праці ризику і здібного підпр-ця; земельну ренту.Найм. працю пояснював через відсудження працівн-в від засобів вир-ва.

Основним предметом дослідж-я фізіократів було землеробство.

15. Економічне вчення А.Сміта.

Адам Сміт(1723-1790). Основна праця– “Дослідження про причини і природу багатства народів”(1776). Розглянув ек-ку як сис-му, в якій діють об’єктивні закони, які могуть бути пізнанні людиною. Визначив задачу ек-ки як науку, вона повинна здійсн. абстрактний аналіз об’єктивної ек-ї реальності.На підставі одерж-х висн-в розробляв рекомендації для здійсн. екон-ї політики. Як теоретик він дослідж-в внутр. зв’язки фізіології сусп-ва з інш-го боку, як спостерігач, він фіксує зовн. форми та зв’язки. Дає 3 визнач-я категорії цінності: 1)визнач. цінність(вартість витрат праці); 2)визн. працю, що купується; 3)визн. доходами або сумою дходів. Три основні класи: робіт., кап-ти, землевл-ки. Яким відпов. 3 форми доходу– зарп-та, прибуток, рента. Капітал визначав як запас, що служить для подальшого вироб-ва. Вів поняття основного і оборотного капіталу. Оборотн-й капітал приносить прибуток через обіг, а основн-й– не обертаючись. Розглядав гроші як зручний засіб обігу. Джерелом багатства вважав працю.

В теорії відтв-ня розр-є валовий та чистий продукт.Отже А.Сміт побудував цілісну сис-у ек-ї науки, сформулював прин-пи ек-го лібералізму; надав нового змісту старим екон. категоріями; основні ідеї знайшли відображення в теоріях 19ст.

16. Теорія вартості А.Сміта.

Теорія вартості. С. вживає термін цінність, а не вартість. Цінність у нього має два значення: корисність і можливість придбання інших предметів. Отже мова йде про споживну і мінову вартість. С. ставить три основних правила що визначають мінову цінність товару: 1) визначити дійсне мірило мінової вартості; 2) з яких частин вона склад. 3) причини відхилення ринкової ціни від природньої.

С. твердить, що праця є основою цінності у всіх сферах в-ва. Цінність розглядає як суб’єктивну, так і об’єктивну. Розглядав обмін товарів у простому товарному в-ві. Заклав основи теорії факторів в-ва. Звертається до прин-пу природної свободи, до дії “невидимої руки”.