Введення в теорію організації
Протягом усього XX в. відбувалося поступове формування теорії організації як нового наукового напрямку. Сучасна теорія організації й загальна теорія систем базуються на досягненнях таких учених, як А. Файоль і М. Вебер (організація праці й керування), И. Пленге й Т. Катарбиньский (теорія соціальних явищ), А. Богданов і Л. Берталанфи (загальна теорія систем), Н. Вінер і Н. Моисеев (кібернетика й розвиток систем), В. Риттер і Д. Холдейн (біологічна теорія організацій), А. Пригожин і Ф. Хакен (розвиток на принципах синергизма) і т.д.
Теорія організації вивчає принципи, закони й закономірності, пов'язані зі створенням, функціонуванням, реорганізацією й ліквідацією організацій.
У дослівному перекладі з латинського організація означає «спільно», «стрункий вид», «улаштовую». Організацію найчастіше розглядають як процес і як явище. Як процес організація являє собою сукупність дій, що ведуть до утворення й удосконалювання взаємозв'язків між частинами цілого. Як явище організація - це об'єднання людей, що прагнуть до досягнення загальної мети й діючих на основі певних принципів і правил.
Організації, як правило, побудовані по ієрархічному принципі, що проявляється в тім, що нижчі ланки організації підлегла вищим; ієрархія обумовлює особисту залежність однієї людини від іншого; члени організації повинні дотримувати правил, за порушення яких накладають санкції.
Вивченням організації як явища займається теорія організації, що формує систему наукових знань в області системного аналізу соціальних організацій. Під теорією організації прийнято розуміти «область наукового знання про загальні закономірності утворення, устрою, функціонування й розвитку організацій як складних динамічних систем, що мають ціль» [2].
Розвиток теорії організації, як і будь-якої наукової дисципліни, включає 6 етапів:
1) cбор фактів, явищ, прогнозів, наукових історичних і фольклорних відомостей про різні організації (результати археологічних знахідок, легенди, міфи);
2) систематизація даних і складання типології організацій (по ефективності, за часом існування);
3) створення понятійного апарата – категорій, термінів; визначення їхнього взаємозв'язку; формування класів термінів (система, підсистема, елементи, частини, зв'язки, структура);
4) знаходження залежності між змінюваними параметрами, формулювання законів і закономірностей розвитку організацій (закон синергії, залежність між організаційною формою й чисельністю працівників організації);
5) залучення знань супутніх наук для розширення розуміння проблем організацій (теорії мотивації працівників, психології поводження, юриспруденції);
6) узагальнення наявної інформації, тобто уривчастих відомостей про теоретичні розробки й практичне застосування окремих положень теорії організації.
Схематично процес формування теорії організації зображений на мал. 1.1.
Розглядаючи етапи становлення теорії організації як самостійної дисципліни й аналізуючи саме поняття «організація», фахівці доходять висновку про те, що під організацією варто розуміти свідомо коордініруемое соціальне утворення з певними границями в зовнішнім середовищі, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальних для працівників цілей [2], [40], [54], [71].
Рис. 1.1. Процес формування теорії організації
Виконання зазначених етапів повинне бути послідовним: без пропусків і порушення черговості.
Таким чином, предметом теорії організації є відносини між організаційними об'єктами як по вертикалі, так і по горизонталі. До організаційних об'єктів ставляться як люди, так і утворення, у яких вони функціонують (країни, організації, структурні підрозділи організацій, первинні утворення, індивід).
Організаційні відносини включають вплив, взаємодія й протидія при створенні, розвитку, функціонуванні, реорганізації й ліквідації організації. Організаційні відносини підрозділяють на структурні й процесорні. До структурного ставляться впливи, взаємодії й протидії.
Під впливом тут розуміється односпрямована дія по передачі наказу. Взаємодія - це позитивна дія зворотного зв'язка з боку людини на вплив з боку суб'єкта керування. Протидія - це негативна дія зворотного зв'язка з боку людини на вплив.
Взаємозв'язку даних елементів організаційних відносин представлені на мал. 1.2.
В основі організаційних відносин лежать правила функціонування організації в просторі й у часі. Вони бувають формальні й неформальні. Формальні правила мають чинність норми закону (положення, регламенти, інструкції). Неформальні не мають такої форми, але по втримуванню впливають на діяльність організації, оскільки становлять основу корпоративної й соціальної культури організації.
Рис. 1.2. Взаємозв'язку елементів організаційних відносин
У загальному виді типологія організацій може бути представлена схемою, зображеної на мал. 1.3.
Сам термін «організація» має безліч похідних: формальна організація [35], організація виробництва [58], організаційний ефект [54], самоорганізація, дезорганізація [2], системология організацій [7] і т.п.
Найчастіше термін «організація» використовується у двох значеннях:
1) процес організації діяльності людей, об'єднаних для досягнення поставленої перед ними мети;
2) форма об'єднання людей.
Отже, з одного боку, організація являє собою форму, а з іншого боку - утримування того самого явища, що пов'язане з об'єднанням людей для досягнення певної мети.
Таким чином, організація виробництва - це форма з'єднання праці з ресурсами виробництва для досягнення певної мети. При цьому організація не є замкнутим утворенням, а повідомляється із зовнішньої стосовно неї середовищем і обмінюється з нею ресурсами.
Рис. 1.3. Типологія організацій
Зовнішнє середовище також може бути представлена сукупністю таких характеристик, як конкурентне середовище, політична, екологічна й т.д. Взаємодіючи з елементами зовнішнього середовища, організація вступає з ними в певні відносини. Наприклад, відносини вузу й зовнішнього середовища (міста, Міністерства утворення й науки Російської Федерації, законодавства, інших вузів).
Загальними рисами всіх зазначених типів організацій є наявність принаймні однієї людини, мети діяльності організації, а також трансформація якого-небудь ресурсу в процесі діяльності організації.