Механізми надання страхових послуг у разі неповернення кредиту

Страхові послуги у разі неповернення кредиту є одним з найважливіших та найдорожчих для банку. Це страхування в Україні здебільшого використовується при кредитуванні найбільш "поважних" клієнтів, яких банк не хоче обтяжувати складною, витратною процедурою оформлення договору страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.

Страхувальниками є банки, які здійснюють кредитування на умовах, встановлених чинним кредитним договором між страхувальником та позичальником, та які уклали із страховиком договір страхування. Банк має право вибору — страхувати суму виданого кредиту з відсотками чи тільки суму основного боргу; страхувати відповідальність усіх позичальників, яким видані кредити, чи відповідальність кожного окремо. У нестабільних ринкових умовах доцільно укладати договір страхування на суму кредиту та відсотків за ним для кожного позичальника окремо.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (банку), пов'язані з матеріальними збитками, які йому завдані внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та відсотків за користування на умовах, встановлених чинним кредитним договором між страхувальником та позичальником.

Страховими випадками можуть бути: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту в установлені строки; невиплати відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки; невиконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Строк дії договору страхування встановлюється згідно зі строком дії кредитного договору. Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника та таких документів:

оригіналу (нотаріально завіреної копії) кредитного договору;

оригіналу (нотаріально завіреної копії) статуту та установчого договору позичальника;

техніко-економічного обґрунтування повернення кредиту;

бухгалтерського балансу (довідки про фінансовий стан) позичальника за минулий квартал;

розрахунку погашення кредиту;

документів, що характеризують планове використання кредиту;

акта аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника;

інших документів, необхідних для визначення рівня ризику неповернення цього кредиту.

Страховик на підставі поданих документів визначає розмір страхового платежу та рівень ризику. Після цього повідомляє страхувальника про укладення договору страхування з визначенням суми страхового платежу, строків внесення страхового платежу, строків та форм надання звітності про виконання позичальником умов кредитного договору.

Страхова сума визначається на основі розміру суми кредиту та відсотків за його користування на підставі умов кредитного договору. В окремих випадках відсотки з кредиту за згодою між страхувальником і страховиком можуть не включатися у страхову суму.

Страховий тариф при такому страхуванні визначається з урахуванням характеру діяльності страхувальника і позичальника, цільового призначення кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна позичальника, які можуть стати забезпеченням права регресних вимог страховика у разі настання страхового випадку, фінансового стану страхувальника, умов кредитування, кредитної історії позичальника тощо.

Страхові тарифи можуть застосовуватися як до страхування окремих кредитів, так і до страхування всіх кредитів. Виходячи із рівня ризику, у кожному окремому випадку при встановленні страхового тарифу можливе застосування понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів. При використанні таких коефіцієнтів страховий тариф визначається шляхом множення основної ставки на відповідний коефіцієнт.

Відповідальність страховика виникає тоді, коли страхувальник не отримав обумовлену кредитним договором суму у визначений строк. Конкретна межа відповідальності страховика і строк настання встановлюється договором страхування. У більшості випадків межа відповідальності страховика становить від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених кредитним договором. Загальна сума страхового відшкодування за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною подачею таких документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку:

акт неповернення кредиту позичальником;

копію або оригінал договору страхування;

копію або оригінал кредитного договору;

акти перевірок використання кредиту за цільовим призначенням;

акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та відсотків за користування;

— інші документи, які дають змогу встановити розміри збитків, що підлягають відшкодуванню.

Страхова компанія відмовляє у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник повідомив неправдиві дані, які мають важливе значення при оцінці ризику, а також не виконав зобов'язань, які покладені на нього умовами договору страхування.

У сучасній практиці також укладають договори добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашений кредиту. Основні правила та умови страхування відповідальності позичальника такі, як правила і умови страхування ризику неповернення кредиту. Зосередимо увагу лише на принципових аспектах.

Страхувальником може бути будь-яка юридична (незалежно від форми власності) або фізична особа, яка бере кредит. Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з відповідальністю страхувальника перед кредитором за своєчасне погашення кредиту та відсотків за нього. Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування банку у межах страхової суми.

Страхова сума також визначається страхувальником і страховиком після узгодження і залежить від суми кредиту та відсотків за нього. Розмір страхового тарифу враховує величину першого внеску, кількість визначених періодичних виплат кредиту тощо.

Договір страхування укладається на строк дії кредитного договору. При цьому до уваги обов'язково береться фінансове становище та ділова репутація позичальника з огляду на його платоспроможність. Договір страхування укладається на підставі письмової заяви, до якої додаються документи, необхідні для оцінки ризику. їх перелік не відрізняється від тих, що подаються при страхуванні ризику неповернення кредиту. Страховик має право перевіряти використання страхувальником кредиту в період дії кредитного договору.

У більшості випадків страхувальник сплачує страхову премію одноразово у строк, визначений договором страхування. У разі відсутності фінансових коштів у страхувальника для сплати страхової премії допускається її сплата банком-кредитором із коштів кредиту, що ним надається. У цьому випадку обов'язково робиться відповідний запис в особливих умовах договору страхування.

При неможливості погасити кредит в строки, передбачені договором, страхувальник зобов'язаний:

за визначений у договорі страхування строк до закінчення кредитного договору письмово повідомити про це страховика;

з моменту закінчення кредитного договору надати страховику всі документи про кредит.

Після подання заяви на виплату страхового відшкодування і страхового поліса страховик разом із кредитором і страхувальником проводить експертизу, після чого складає страховий акт про непогашену суму кредиту та відсотків за його користування.

Після виплати кредиторові страхового відшкодування останній поступається перед страховиком правом вимоги відшкодування завданих боржником збитків у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Кредитор, який поступився правом вимоги перед страховиком, зобов'язаний передати йому документи, необхідні для реалізації права вимоги.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строки, передбачені договором, і повідомляється страхувальнику і кредиторові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування банку:

— страховий випадок є наслідком зміни умов кредитного договору без узгодження із страховиком;

пролонгація кредитного договору сталася без відома страховика. При пролонгації кредитного договору страхувальник зобов'язаний пролонгувати договір страхування із сплатою додаткової страхової премії. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні чинного договору;

отриманий кредит використано не за цільовим призначенням;

страхувальник не виконав умов договору страхування;

навмисні дії страхувальника спрямовані на настання страхового випадку;

надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Отже, одним із способів забезпечення зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору є страхування ризику неповернення кредиту (страхувальником є банк, який передає ризик страховику) та страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту (страхувальником є позичальник).