Вимоги до пакування кожного виду плодів зазначені у стандартах

Банани укладають у ящики гронами. Використовують ящики фанерні, картонні або коробки з гофрованого картону різної місткості, частіше масою нетто до 20 кг.

Ананаси укладають в один ряд султаном догори у ящики фанерні, картонні масою нетто 16—18 кг.

Картоплю пізню для перевезення, зберігання і продажу в роздрібній торговельній мережі завантажують у ящикові піддони масою нетто 445—550кг, тару обладнання (КОП-250, КОП-300, УК 1-Т-2Г) масою нетто 250—350 кг, у мішки тканинні і сітчасті масою нетто до 50 кг. Картоплю ранню і пізню завантажують також у ящики дощаті масою нетто до 18 і до 35 кг, полімерні масою нетто 20—25 кг, у тканинні, сітчасті, паперові або полімерні мішки з плівки масою нетто 2, 3, 5 кг.

Коренеплоди заванатажують у ящики дощаті масою нетто до 25 кг і до 35 кг, полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг і у ящикові піддони масою

нетто залежно від виду від 350 до 390 кг.

Білоголову і червоноголову капусту завантажують у ящикові піддони масою нетто до 260 кг, у ящики дощаті масою нетто 26—З0 кг і полімерні масою

нетто до 20 і до 25 кг.

Цибулю ріпчасту завантажують у ящикові піддони масою нетто до 280 кг, у ящики дощаті масою нетто до 18 і до З0 кг і полімерні масою нетто до 20 і до 25 кг, у сітчасті масою 7—25 кг і полімерні мішки масою нетто до З0 кг, а також фасують масою нетто 0,5; 1,0; 2,0 кг.

Часник укладають у дощаті ящики масою нетто до 13, до 23 і до ЗО кг і полімерні масою нетто від 10 до 16 кг, фасують у сітчасті мішки, пакети з плівки масою нетто не більше 0,5 кг.

Огірки укладають у дощаті ящики масою нетто до 20, до З0 і до 35 кг іполімерні масою нетто до 20 кг і до 25 кг, у тканинні, сітчасті,полімерні мішки, або пакети масою нетто до 1,5 кг.

Томати упаковують у дощаті ящики масою нетто до 8 і до 10 кг, полімерні масою нетто до 12 кг, з гофрованого картону масою нетто до 15 кг, фасують у мішки сітчасті, полімерні і пакети масою нетто до 1,5 кг.

Кавуни укладають у ящикові піддони масою нетто до 580 кг, дині — у ящикові піддони масою нетто до 350 кг і у ящики дощаті масою нетто до 35кг.

Кабачки і баклажани завантажують у ящикові піддони масою нетто до 350 кг, у ящики дощаті масою нетто до 35 і до 50 кг і полімерні масою нетто до 12 і до 18 кг.

Салат, шпинат, щавель фасують у поліетиленові пакети масою до 200 г і складають у дощаті ящики масою нетто до 10 кг або у полімерні ящики масою нетто 5,5-7 кг.

САМОСТІЙНА РОБОТА №7

Питання 1. Поняття «умовна банка».

Для обліку консервованої продукції використовують одиницю — умовну банку для фасованої у металеву, скляну чи дерев'яну тару. Умовна банка для м'ясних, молочних, рибних консервів — це жерстяна банка № 8 місткістю 353,4 мл, а для плодоовочевих консервів — умовна банка (УБ) місткістю 400 мл. Продуктивність консервних підприємств виражають тисячами (ТУБ) або мільйонами (МУБ) умовних банок. Нині ще роблять облік продукції у тоннах.

Питання 2. Вплив окремих методів консервування на харчову цінність та збереженість продуктів переробки фруктів і овочів.

Основною метою переробки фруктів та овочів є вироблення харчових продуктів з тривалим збереженням їх харчових і смакових властивостей. На формування їх якості впливають такі чинники: вид і якість сировини, її цільове призначення, спосіб консервування, технологія виготовлення, особливості пакування. Якість готової продукції значною мірою залежить від якості овочів та фруктів, їх технологічних властивостей, особливостей хімічного складу не тільки виду сировини, а їх ботанічного сорту. Важливі властивості як основної так і додаткової сировини та добавок. В сучасному консервному виробництві використовують спеціальні поліпшувачі, консерванти, які мають суттєвий вплив на якість готової продукції та безпечність її споживання. Вивчення чинників, які формують якість товарів є основою знань необхідних при ознайомленні з асортиментом, оцінюванні споживних властивостей продукції, контролі її якості в процесі товаропросування.

Способи консервування. Основною причиною псування харчових продуктів є наявність мікроорганізмів і ферментів, отже, способи консервування повинні ґрунтуватися на принципах сповільнення або припинення життєдіяльності мікроорганізмів та інак- тивування ферментів. Для консервування застосовують тільки такі способи, які не призводять до появи в продукті шкідливих для здоров'я людини речовин. В теперішній час використовують різноманітні способи консервування, які забезпечують отримання готової продукції різних споживних властивостей і призначення.

Різноманітність способів консервування ґрунтується на принципах, що усувають причини псування харчових продуктів:

а) підтримання життєвих процесів, що відбуваються в продуктах і перешкоджають розвитку мікроорганізмів (принцип біозу), наприклад, зберігання свіжих плодів та овочів тощо;

б) стримування життєдіяльності мікроорганізмів дією фізичних або хімічних факторів (принцип анабіозу), завдяки яким у сировині пригнічуються життєві процеси. На принципі анабіозу ґрунтується зберігання харчових продуктів при низьких температурах або в атмосфері вуглекислого газу, консервування підвищеною концентрацією розчинених у продукті речовин, а також додаванням хімічних консервантів, які затримують розвиток мікроорганізмів (наприклад оцтової кислоти під час маринування);

в) припинення життєдіяльності мікроорганізмів, яке супроводжується припиненням життєвих процесів у сировині (принцип анабіозу), — консервування нагріванням, дією електричного струму, іонізуючих випромінювань, ультразвуку, додаванням хімічних речовин, що знищують мікроорганізми, а також механічним виведенням мікроорганізмів з продукту (стерилізуюче фільтрування). Вибираючи способи консервування, необхідно враховувати їх вплив на якість продукту, економічну доцільність та можливість реалізації в певних умовах.