Функції та органи валютного контролю
Банківська система
3)класифікація банків Світова практика виробила дві моделі побудови комерційних банків:
1. модель сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку;
2. модель універсальності, коли будь-які обмеження щодо діяльності банків на грошовому ринку знімаються.
У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:
1. За формою власності:
§ державні;
§ акціонерні;
§ кооперативні.
2. За масштабами операцій:
§ роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура);
§ оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.
3. За територіальним охопленням:
§ міжнародні;
§ регіональні;
§ банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).
4. За колом виконуваних операцій:
§ спеціалізовані;
§ універсальні.
5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на публічні та приватні акціонерні товариства та пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про акціонерні товариства».
В Україні функціонують два державні комерційні банки: Український експортно-імпортний банк та Ощадний банк України. Решта мають статус акціонерних товариств. Хоча у деяких із них частка держави становить більше 99% (Банк "Київ [1], Родовід банк [2]), вони не є повністю державними.
Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування. Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.
В Україні поширеними є кишенькові (кептивні) банки. Такий банк як елемент фінансо-промислової групи (ФПГ) виступає кліринговим центром для операцій групи, а також залучає на вигідних умовах кошти на фінансовому ринку.
4)банківський кредит та його види .Банківські кредити підрозділяються на активні і пасивні. У першому випадку банк дає кредит, тобто виступає кредитором, в другому бере кредит, є позичальником. Банк може входити в кредитні відносини (брати або давати кредити) і з іншими банками (іншими кредитними організаціями), включаючи банк центральний, виконуючи залежно від ситуації активну або пасивну функцію. В цьому випадку ми маємо справу з міжбанківським кредитуванням. Що стосується всіх інших підприємств, організацій, установ і фізичних осіб (нефінансовий сектор економіки), то кредитні відносини банку з ними мають інший характер - тут банк практично завжди є стороною, що дає кредит. Далі мова йде саме про активне банківське кредитування.
5)банківські операції— операції, які забезпечують функціонування і прибутковість банків. Розрізняють пасивні (наприклад, залучення депозитів) та активні (наприклад, надання кредитів). Мають за мету одержання прибутку (насамперед у комерційних банках) та супроводжуються необхідними записами в банківських рахунках та в бухгалтерських документах.
6)грошова система держави та її елементи .Грошова система — це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави. Її основу становить сукупність економічних відносин та інститутів, які забезпечують її функціонування. Кожна промислово розвинена країна має власну грошову систему, яку розвиває й вдосконалює для розвитку національної економіки. Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:
§ грошову одиницю;
§ види державних грошових знаків;
§ масштаб цін;
§ валютний курс;
§ порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
§ регламентацію безготівкового грошового обігу;
§ правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
§ державний орган, який здійснює грошово — кредитне й валютне регулювання.
7)основні умови грошового обігу держави.Держава планує та законодавче регулює грошовий обіг. У законодавчому порядку закріплюються основні умови грошового обігу на території країни:
— найменування національної грошової одиниці;
— види грошових знаків, порядок їх випуску в обіг і вилучення з обігу;
— встановлення межі використання готівки і проведення безготівкових розрахунків;
— порядок здійснення контролю за дотриманням правил зберігання, витрачання і обігу коштів.
8)золотовалютний резерв НБУ— запаси іноземних фінансових активів, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.
9)готівкові та безготівкові розрахунки.Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.
Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
10)видиУ класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:
— розрахунки за товарними операціями;
— розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства
Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.
Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.
Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах.
Міжнародні— це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.
11)банківська платіжна картка — стандартизований пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого клієнту надається змога здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування забезпечується нанесенням на картку її номера, строку дії, та прізвища, ім'я і зразка підпису власника картки і/або інших ідентифікаційних даних.
12)валюта -— грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях. У якості валюти, як правило, виступають монети та банкноти певної держави, які є фізичним аспектом національної грошової маси. Інша частина грошової маси країни складається з банківських депозитів (депозитних грошей), власність на яку може бути передана за допомогою чеків, дебетових карток або інших форм грошових переказів. Депозитні гроші і валюта є грошима у тому сенсі, що обидва вони є допустимими як засіб платежу[1].
13)валютні цінності:
валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові й банківські документи), виражені у валюті України;
іноземна валюта
платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові й банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
14)іноземна валюта -іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України
15)конвертованість валюти. Конвертованість - здатність певної валюти до вільного обміну на валюту інших країн або міжнародно визнані платіжні засоби; у світовій практиці розрізняють повну й часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.
Валютні фонди
17)валютне регулювання— це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.
18)особливості валютних відносин. особливості валютних відносин такі:
— відносини, що складаються між економічними суб’єктами різних країн. Вони мають виконувати вимоги національного законодавства цих країн;
— відносини, що реалізуються у певних сферах світового ринку. Вони зазнають впливу традицій і правил, передбачених міжнародними угодами та іншими регулятивними документами міжнародного характеру;
— відносини відображають суперечливість економічних інтересів різних країн. Нерідко ці суперечності зачіпають національні інтереси, що надає валютним відносинам особливого значення в економічних системах певних країн;
— валютні відносини обслуговуються кількома валютами, інколи трьома: національною валютою імпортера, валютою міжнародного платежу та національною валютою експортер
19)правовий режим валютних відносин. На сьогодні в Україні остаточно склалася система нормативних актів, регулюючих валютні відносини. Під такою системою треба розуміти узяту в єдності і взаємозв'язку сукупність юридичних норм, за допомогою яких держава та уповноважені нею органи здійснюють упорядкування суспільних відносин, що виникають у процесі збору, акумуляції, розподілу і використання валютних фондів.
Система валютного законодавства України є явищем складним як з конструкційної, так і з динамічної точок зору. Конструкційно вона містить у своєму складі норми, які мають різну юридичну силу і прийняті відповідно різними державними й іншими уповноваженими органами. До складу цієї системи входять закони України, постанови Верховної Ради України, декрети КМУ, укази Президента України, різні інструктивні вказівки НБУ і ДТКУ, інші нормативно-правові акти. На території України валютні відносини регулюються не тільки актами національного законодавства України, але і міжнародними угодами, які були підписані Україною, або до яких вона приєдналас
20)генеральні ліцензіївідкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цього товару (товарів). Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
21)індивідуальні ліцензії -Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Валютне котирування
 | |
| ВАЛЮТНЕ КОТИРУВАННЯ – визначення валютних курсів. Повне В.к. означає, що встановлюється курс покупця (bid) і продавця(offer). У світовій практиці розрізняють пряме та зворотне котирування. У разі прямого котирування зазначають, скільком національнимгрошовим одиницям дорівнює одиниця (1, 10, 100, 1000 од.) іноземної валюти. У разі зворотного котирування – навпаки, скількомодиницям іноземної валюти дорівнює одиниця (1, 10, 100, 1000 од.) національної валюти. Офіційні котирування гривні до іноземних валют Національний банк України встановлює як суму в гривні за 10, 100, 1000 і 10000одиниць іноземної валюти. Коли кажуть, що за умови котирування USD/UAH курс гривні підвищився, то це означає, що він був, наприклад, 8,00 грн., а став 8,10грн. за 1 дол. США. При цьому купівельна спроможність гривні знизилася, а долара – зросла. |
23)валютний курс -– вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.
24)валютні операції та їх класифікація Валютні операції- це угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.
| Види операцій | Зміст операцій |
| Депозитні | Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку |
| Конверсійні | Операції між агентами валютного ринку з обміну визначеної кількості валют однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату |
| Арбітражні | Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок |
| Спот | Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валют на 2-й робочий день з дня укладання угоди |
| Форвардні | Операції з обміну валюти за узгодженим курсом |
Продовження табл. 15.2
| Ф'ючерсні | Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку і термін |
| Опціонні | Передбачають право купити чи: продати валюту в майбутньому за курсом зафіксованим на час укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду |
| Своп | Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими ж валютами |
25)валютний контроль - може містити в собі:
1) контроль за переміщенням особами через митний кордон України (за винятком периметрів вільних митних зон і вільних складів) національної валюти, цінних паперів у валюті України, валютних цінностей;
2) контроль за валютними операціями, пов'язаними з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів;
3) складова частина єдиної загальнодержавної політики в області організації контролю й нагляду за дотриманням законодавчої політики й законодавства України в сфері валютних, експортних, імпортних і інших зовнішньоекономічних операцій;
4) контроль за дотриманням резидентами й нерезидентами законодавства України й відомчих нормативних актів, що регулюють здійснення валютних операцій і за виконанням резидентами зобов'язань перед державою в іноземній валюті.
функції та органи валютного контролю
Валютний контроль виконує такі функції:
- забезпечує режим законності при проведенні валютних операцій;
- запобігає правопорушенням у валютній сфері;
- виявляє факти порушення валютного законодавства та вживає заходів щодо юридичної відповідальності.
Валютний контроль здійснюється відповідно до українського законодавства та митного кодексу України, службою України по валютному та експортному контролю, Національним банком України, а також митними органами України.