Підприємство, як вид господарської діяльності, що здійснюється з метою одержання прибутку.

Економіка підприємства Отрошко О.В.

Тема 1.Економічні основи ринкової діяльності в умовах ринкової економіки

Підприємство, як вид господарської діяльності, що здійснюється з метою одержання прибутку.

Спрямована на створення товарів та послуг діяльність (господарська діяльність) поділяється на некомерційну та комерційну господарську діяльність. Якщо некомерційна є господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку, то комерційна господарська діяльність здійснюється з метою одержання прибутку. Здійснувану з метою одержання прибутку господарську діяльність прийнято кваліфікувати також як підприємство, а суб’єктів такої діяльності як підприємця. Зважаючи на те, що прибуток є різницею між виручкою від реалізацією продукту та загальними витратами, можна стверджувати, що підприємці це люди, які купують товари та послуги з метою перепродажу або ж продажу, вироблених з їх використанням, інших товарів та послуг з максимальним для себе прибутком.

У випадку, коли виручка від реалізації продукту виявляється меньшою ніж витрати виробництва, підприємство замість отримання прибутку будуть отримувати збитки.

Можливість неповерненості вкладів у бізнес коштів становить основний ризик, на який доводиться іти підприємцям. Підприємець завжди є власником або співвласником відповідного бізнесу і як такий обов’язково виконує певні управлінські функції, тобто є менеджером.

Водночас не кожний менеджер є підприємцем, оскільки частина менеджерів може не мати жодного відношення до прав бізнесу і виконувати свої функції виключно на умовах найму.

Витрати, що їх несуть підприємства, поділяються на явні та неявні. Явні витрати виробництва це прямі платежі підприємства за фактори виробництва, які залучаються ними для ведення господарської діяльності.

Неявні витрати виробництва – це витрати тих факторів виробництва, які безоплатно надаються підприємству його власниками. Такого роду витрати не враховуються в бухгалтерському обліку, а тому не беруться до уваги при розрахунку бухгалтерського рахунку – різниці між виручкою від реалізації продукту та явними витратами виробництва.

Проте з погляду підприємства неявні витрати мають не менш важливе значення ніж явні, адже застосовуючи належні йому фактори виробництва у власному бізнесі, він втрачає можливий їх прибуток використання в інший спосіб. Тому з погляду підприємця прибуток є не тільки і не скільки бухгалтерським прибутком, скільки економічним прибутком – різниця між виручкою від реалізації продукту та всіма включно з неявними витратами виробництва.

Мотив максимізації прибутку як різниці між виручкою та витратами виробництва націлює підприємство на виробництво лише тих товарів та послуг, які користуються попитом споживачів, тим самим досягнення підприємством реалізації власних інтересів ставиться у залежність від задоволення ними суспільних потреб.

Крім того прагнення максимізувати прибуток спонукає підприємство до зниження витрат виробництва, адже за інших рівних умов чим нижчими будуть витрати виробництва, тим більше прибуток.

Разом з тим націленість на одержання максимального прибутку може підштовхувати підприємство і до дій, які суперечать інтересам суспільства:

1) Бажаючи скоротити витрати виробництва, підприємства можуть вдаватися до економії на витратах, пов’язаних із забезпеченням належної безпеки робочих місць і продукції, допущенням погіршення стану навколишнього середовища або сплатою податків. Усі ці види економії, хоча і здешевлюють виробництво продукції для підприємства, є небажаними з точки зору суспільства.

2)підприємства можуть намагатися збільшити власні прибутки за рахунок економічно невиправданого підвищення цін на пропоновані ними товари та послуги.

В наведених вище випадках бізнес домагаючись реалізації власних інтересів діятиме на шкоду суспільства, звідси виникає необхідність у державному регулюванні підприємницької діяльності: держава має поставити бізнес в такі рамки, в яких ця шкода була б мінімальною.