Кредитні інструменти фондового ринку (Єврооблігації. Іноземні облігації. Сек'юритизація кредитів).

На національних ринках обертаються: внутрішні (національні) облігації (domestic bonds), що випускаються національними позичальниками та номіновані зазвичай у національній валюті; Іноземні облігації (foreign bonds), що випускаються іноземними позичальниками, але номіновані зазвичай у національній валюті. Випуск іноземних облігацій є вигідним для їх емітентів завдяки отриманню доступу до національних ринків позичкового капіталу. Теоретично будь-який емітент може випустити облігації на внутрішньому ринку іншої країни, але на практиці доступ на ринок іноземних облігацій мають лише учасники з високим рейтингом кредитоспроможності. До найбільших ринків іноземних облігацій відносять: ринок Швейцарії, ринок Японії, ринок США. Близько 80—90 % міжнародних облігацій (облігацій, що розміщуються на зарубіжних ринках) припадає на єврооблігації. Типова єврооблігація — це борговий цінний папір на пред’явника у формі сертифіката з фіксованою процентною ставкою, за яким дохід сплачується один раз на рік. Погашення єврооблігації відбувається наприкінці терміну одночасним платежем або протягом певного терміну із фонду погашення. Єврооблігації (eurobonds) випускаються у валюті, що зазвичай є іноземною для емітента. Розміщуються вони через міжнародний синдикат андеррайтерів серед зарубіжних інвесторів, для яких валюта емісії єврооблігацій також, як правило, є іноземною. В основному позичальниками, що випускає євробонди, виступають уряди, корпорації, міжнародні організації, зацікавлені в отриманні грошових коштів на тривалий термін (від 7 до 40 років). Розміщуються євробонди інвестиційними і комерційними банками. Вони є одним з найбільш надійних фінансових інструментів. Тому основними їхніми покупцями є інституційні інвестори: страхові та пенсійні фонди, інвестиційні компанії. Різновидом єврооблігацій є облігації «Драгон» (англ. dragon bonds) - евродолларовие облігації, розміщені на азійському (в першу чергу, японською) ринку і мають лістинг на який-небудь азіатській біржі, зазвичай в Сінгапурі або Гонконгу. Для здійснення розрахунків за єврооблігаціями існують два депозитарно-клірингові системи - Euroclear та Clearstream (раніше - Cedel). Сек’юритизація (у перекладі з англ. security — цінний папір) — це випуск компанією боргових цінних паперів, забезпечених портфелем однорідних активів (наприклад, іпотечних кредитів зі схожими показниками «термін — дохідність — ризик»). За допомогою сек’юритизації банк або компанія має шанс перетворити свої низьколіквідні активи на цінні папери (зазвичай облігації або ноти), а потім продати їх на фінансовому ринку. Таким чином емітент забезпечує собі приплив капіталу. Обмін активів або потоків грошових коштів на цінні папери — непогана альтернатива кредитам (і євробондам): інструмент дає можливість отримати відносно дешеві і, що часто є важливішим, довгі гроші. Основні переваги сек’юритизації для компаній — недороге фінансування та диверсифікація джерел запозичень. Інвесторам згадані папери також вигідні: такі ЦП вважаються менш ризиковими, ніж прості облігації, адже папери забезпечені активами. Для позичальників сек’юритизація — не тільки джерело живих грошей, а й спосіб підчистити баланс, наприклад, випустивши цінні папери під заставу високоризикових активів. Сек’юритизація особливо вигідна банкам, які мають проблеми з капіталізацією. У такий спосіб вони можуть позбутися від ризикових активів, приміром, кредитів з високою ймовірністю дефолту. На Заході для сек’юритизації найчастіше використовують іпотечні кредити, під заставу яких випускають MBS (mortgage backed securuties — папери, забезпечені іпотекою). CMBS забезпечуються комерційною іпотекою, RMBS — житловою. Як активи під сек’юритизацію також використовують авто— та споживчі кредити, а також надходження за банківськими кредитними картками. Утім, піддати сек’юритизації можна будь-які активи компанії (папери, забезпечені активами, наприклад кредитами, експортною виручкою тощо, називають ABS — asset-backed securitization).

Вексель (його види).

Невід’ємним елементом сучасного грошового обігу є вексель. Як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб’єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” визначає вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). За формою та способом використання векселі поділяють на прості і переказні. Простий вексель означає зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги. Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред’явнику векселя. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі. Комерційний вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. Векселі, в основу яких покладено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані) авторитетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу. В обігу, однак, можуть з’являтись і фіктивні, безгрошові векселі, до яких належать так звані дружні, бронзові, підроблені векселі. Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедателя або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. Підробка здійснюється з метою отримання коштів у банку під даний вексель. Дружній (приятельський) вексель також не передбачає реальної кредитної операції. Він акцептується з метою надання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі. Як правило, обидва суб’єкти угоди акцептують векселі один на одного для того, щоб згодом отримати під них кредит у банку. Такі векселі, коли кілька суб’єктів виступають то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем) називають зустрічними. Однак зустрічні векселі не завжди є фіктивними (дружніми чи бронзовими), оскільки вони можуть з’являтись і в результаті реальних торгових відносин між контрагентами. Бронзовий (дутий, вигаданий) вексель виписується на ім’я неіснуючої або заздалегідь неплатоспроможної особи. Метою подібної операції є отримання кредиту чи збільшення заборгованості неплатоспроможної особи для того, щоб майно банкрута залишилось у близьких йому осіб, замість того, щоб перейти у власність реальних кредиторів. На відміну від дружнього векселя, в якому особа, що його акцептувала (підписала) бере на себе вексельні зобов’язання, бронзовий вексель виникає для обману кредиторів. Проблема, однак, у тому, що, незважаючи на економічну дефективність дружніх та бронзових векселів, у них немає юридичних дефектів, оскільки підписи не фіктивні, наявні усі реквізити. Це вимагає підвищеної уваги з боку працівників банку до здійснення вексельного кредитування.

Кредитний рейтинг.

передбачає наявність загальноприйнятої системи класифікації боргових зобов'язань, що є в обігу, за ступенем надійності. Універсальною оцінкою надійності (кредитоспроможності) боргового зобов'язання є його кредитний рейтинг , який присвоюють за стандартною загальновідомою шкалою кредитних рейтингів. Кредитний рейтинг – незалежна експертна оцінка спеціалізованого рейтингового агентства щодо ступеню кредитного ризику боргового зобов'язання, яка вказує на ймовірність невиконання (непогашення) цього зобов'язання (імовірність дефолту). Кредитний рейтинг може присвоюватися як окремим борговим інструментам так і їх емітентам (позичальникам). Таким чином, к редитний рейтинг – це умовне вираження кредитоспроможності позичальника в цілому (рейтинг позичальника) або його окремих боргових інструментів (рейтинг боргового зобов'язання). Крім того, кредитні рейтинги можуть бути короткостроковими (характеризують кредитний ризик у короткостроковій перспективі – до одного року) і довгостроковими (характеризують кредитний ризик у довгостроковій перспективі – понад один рік). Кредитний рейтинг складається не лише з поточної оцінки класу надійності, але і з прогнозу рейтингового агентства на майбутнє. Прогноз кредитного рейтингу (позитивний, стабільний, негативний чи в розвитку) є коментарем щодо переважних тенденцій, які впливають на кредитний рейтинг з погляду його можливих (але не обов'язкових) майбутніх змін. Окрім детальної градації за ступенем кредитного ризику, рейтингові шкали також дозволяють розподілити всі боргові зобов'язання на дві основні категорії: інвестиційний та спекулятивний рівні . Зрозуміло, що зобов'язання інвестиційного рівня мають вищу надійність, а отже, й вищу ринкову вартість ніж зобов'язання зі спекулятивним рейтингом. На активному, розвиненому фондовому ринку, на якому існує багато альтернативних варіантів інвестування, в переважній більшості випадків виконується правило: ч им нижчий кредитний рейтинг боргового зобов'язання, тим більшу премію за ризик (вищу дохідність) вимагатиме інвестор . Таким чином, емітент боргового зобов'язання зацікавлений в отриманні якнайвищого кредитного рейтингу, оскільки високий кредитний рейтинг дозволяє зменшити витрати на залучення кредитних ресурсів. Кредитний рейтинг може бути змінений, призупинений чи відкликаний в випадку появи нової суттєвої інформації, недостатності необхідної інформації для оновлення рейтингу або з інших причин, які агентство вважатиме достатніми для здійснення таких заходів.