Правовий режим іноземних інвестицій
Загальні принципи, порядок і умови здійснення іноземного інвестування на території України регулюються ГК України (глава 38), законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Основоположним актом у сфері іноземного інвестування є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 р.
Іноземні інвестори практично не обмежені у формах і об'єктах інвестування. Інвестиції можуть здійснюватися у формі участі в підприємствах (їх створення), придбання частки підприємств, що вже діють, створення філій або інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб, придбання нерухомого або рухомого майна, цінних паперів, придбання прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України, придбання інших майнових прав, здійснення господарської діяльності на основі угод про розподіл продукції, в інших формах, не заборонених законами України.
У статті 4 Закону України «Про режим іноземного інвестування», іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування, які не заборонені законами України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», який може застосовуватися як загальний закон у сфері інвестиційної діяльності, об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, основні фонди і оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних і інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права і інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
Згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» іноземною інвестицією слід розглядати як цінності, які вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Слід звернути увагу на те, що іноземною інвестицією може бути визнане не будь-яке майно, а лише те, яке вкладається іноземним інвестором з конкретною метою: з метою отримання прибутку від здійснення інвестування або з метою досягнення соціального ефекту. Таким чином, не будь-яке вкладення капіталу іноземцями на території України вважатиметься іноземною інвестицією.
Держава надає іноземним інвесторам низку гарантій при здійсненні ними інвестиційної діяльності. Ці гарантії включають:
— незмінності протягом 10 років після можливої зміни режиму іноземного інвестування тих гарантій захисту іноземних інвестицій, які вказані нижче;
— обмеження примусових вилучень (націоналізації) інвестицій;
— право на відшкодування збитків іноземним інвесторам, заподіяних їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України або їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків стосовно іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями;
— право безперешкодного і негайного переведення доходів, отриманих унаслідок здійснення іноземних інвестицій;
— право на повернення інвестицій в натуральній формі або в грошовій формі у валюті інвестування без сплати митного збору не пізніше шести місяців після припинення інвестиційної діяльності.
Дані гарантії передбачені в гл. 58 ГК і ст.ст. 8-12 Закону України «Про режим іноземного інвестування».
Гарантії іноземних інвесторів слід відрізняти від пільг, якими наділяються підприємства з іноземними інвестиціями, — підприємства, в статутному капіталі яких іноземна інвестиція складає не менше 10 відсотків. Зокрема, згідно зі ст.ст. 18 і 19 Закону такі підприємства звільняються від сплати мита при ввезенні майна до статутного фонду як внесок іноземного інвестора (крім товарів для реалізації і власного споживання), до того ж продукція власного виробництва таких підприємств не підлягає ліцензуванню і квотуванню.
Державна реєстрація іноземних інвестицій є обов'язковою. Не- зареєстровані іноземні інвестиції не дають права на отримання пільг і гарантій, передбачених цим законом. Процедура такої реєстрації встановлена Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. № 928.
Відповідно до вищевказаного Положення для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор подає в орган державної реєстрації інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції з відміткою податкової інспекції за місцем здійснення інвестиції про її фактичне внесення; документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції і її вартість, а також підтвердження оплати за реєстрацію.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється лише після їх фактичного внесення. У низці випадків при створенні підприємств з іноземними інвестиціями необхідно враховувати Положення про порядок залучення експертів до оцінки майна, яке знаходиться в загальнодержавній власності. Відмова в реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Він має бути оформлений письмово з вказівкою мотивів відмови і може бути оскаржений у судовому порядку.
При поверненні інвестованих коштів і репатріації прибутку за кордон іноземні інвестори повинні керуватися положеннями Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземних валютах, затвердженій Постановою НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492 (в редакції від 23.06.2004 р.).
Правові основи державного регулювання іноземного інвестування мають нестабільний характер. Зокрема, в 1997 і 2000 роках низкою нормативно-правових актів держава скасувала низку пільг, які визначалися в попередніх актах стосовно іноземного інвестування, що значно погіршило інвестиційний клімат в Україні. До одних з таких актів належить Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і засобів вітчизняного походження» від 17.02.2000 р.
Сьогодні для іноземних інвесторів актуальними є не стільки політичні ризики націоналізації або експропріації їхнього майна, скільки ризики нестабільності економічної ситуації, складна система оподаткування, а також прояви корупції.